Технічне забезпечення гіпсувальної кімнати (стр. 2 из 2)

Тулуб і кінцівку покривають ватяним бинтом. На живіт під ватяну прокладку кладуть плоску трикутну клейончасту подушку. Спочатку на всю область накладають один шар циркулярних турів бинта, при цьому кожен наступний тур накриває половину попередніх. Потім укладають шини: циркулярно широку (16— 20 см) —на тулуб і тазовий пояс і вузьку (15—12 см) — на задню поверхню стегна і гомілки, і як продовження її накладають третю шину по задній поверхні нижньої третини гомілки і стопи.

На область тазостегнового суглоба попереду кладуть ще додаткову шину. При цьому усі тури бинта і шини ретельно розгладжують, щоб не було складок і гіпсових грудок. Пов'язка добре моделюється на кісткових виступах. Після її затвердіння трикутну подушечку витягають, у такий спосіб під пов'язкою залишається вільний простір для черевного дихання.

Для фіксації колінного суглоба і при переломах гомілки застосовують циркулярні гонітні гіпсові пов'язки, що охоплюють кінцівку від паху до пальців стопи. Принцип їхнього накладання такий самий, що і малої кокситної пов'язки.

Крім цього можна використовувати вікончасту гіпсову пов'язку, запропоновану Н.М.Волковичем. Для її накладання необхідно виміряти довжину стегна і гомілки, приготувати шину, в два рази довшу за цю довжину, і накласти по обидва боки стегна і гомілки, переходячи через стопу у виді стремені. Шину закріплюють поперечними циркулярними ходами гіпсових бинтів у виді ізольованих двох-трьох кілець. У такий спосіб одержують вікончасту пов'язку на стегно і гомілку зі стопою.

Для іммобілізації гомілковостопного суглоба і стопи накладають задню гіпсову лонгету (шину) до колінного суглоба.

При переломах щиколоток і кісток стопи користуються «гіпсовим чобітком», що накладають циркулярними турами бинта з шести-восьми шарів (мал. 6).

На верхню кінцівку циркулярну гіпсову пов'язку кладуть за тими ж правилами (комбінація гіпсових шин і циркулярних гіпсових бинтів) тільки в стаціонарних умовах. Для фіксації плечового суглоба і при переломах плечової кістки накладають відвідну (абдукційну) гіпсову пов'язку, що складається з корсета, гіпсової пов'язки на кінцівку і дерев'яну розпірку між ними (мал. 7). Накладання циркулярної пов'язки на верхню кінцівку нерідко викликає порушення кровообігу та ішемічну контрактуру, тому краще фіксувати кінцівку глибокою шиною. У підкрильцеву ямку кладуть ватно-марлеву клиноподібну подушку, щоб уникнути виникнення привідної контрактури плечового суглоба.

При переломах кісток, а також передпліччя для фіксації ліктьового суглоба при гемартрозах накладають задню гіпсову шину, прибинтовуючи її марлевим бинтом. При цьому шина, у залежності від рівня перелому, захоплює плече, передпліччя, променево-зап’ястний суглоб і кисть до п’ястно-фалангового суглоба.

При переломах променевої кістки в «типовому місці» накладають тильну гіпсову шину в залежності від виду перелому (флексійний, екстензійний) по осі передпліччя і тильному або долонному згинанні кисті.

При переломах кісток зап'ястя, п’ястя і фаланг накладають долонні або тильні гіпсові шини.

При ураженні шийних і верхніх грудних хребців застосовують гіпсові корсети з нашийником, а при ураженні грудних хребців у середньому відділі хребетного стовпа (мал. 8) і при ушкодженні або захворюванні поперекових і крижових хребців використовують корсети без плічок із захопленням тазового пояса або одного зі стегон.

Перед накладанням гіпсового корсета хворого поміщають вертикально в спеціальній рамі і підтягують за голову за допомогою петлі Гліссона. При підтягуванні хворого стопи його повинні торкатися підлоги.

Тіло хворого покривають ватяними бинтами. На кісткові виступи (піддихальні гребені) додають ще шар вати, потім циркулярно накладають один шар бинта, після чого подовжньо укладають широкі гіпсові лонгети попереду, позаду і з боків. Іноді необхідно накласти поперечні шини для зміцнення пов'язки в області таза. Якщо потрібні плічка, то них накладають у виді ватно-марлевих валиків на обох надпліччях і кінців над шаром ватяної прокладки зміцнюють циркулярними гіпсовими бинтами.

Кількість гіпсових бинтів залежить від типу корсета і конституції хворого. Звичайно для корсета досить п'ять-шість шарів гіпсового бинта.

Після накладання пов'язки і до повного її затвердіння обрізують краї. Для полегшення пов'язки в області живота вирізують овальний отвір, що дозволяє стежити за черевним диханням. При накладанні корсета з нашийником хворого вкладають описаним вище способом і додатково накладають ватяну підкладку на голову і шию, звідки починається циркулярне бинтування вологими гіпсовими бинтами. Пов'язку на голові і шиї гіпсовими лонгетами і циркулярними бинтами з'єднують з основним корсетом.

Щоб накласти гіпсове ліжечко (мал. 9), хворого вкладають на живіт, а на спину кладуть ватяну прокладку. Для цього користуються лонгетами великої величини, них називають пластронами. Це — чотирикутні широкі шини розміром 90Х40 см. Таких шин (кожна з трьох шарів) накладається три уздовж спини. Іноді потрібно додатково фіксувати пов'язку подовжніми лонгетами шириною 20 см і довжиною 50—60—70 см. Пов'язка на спині ретельно моделюється. Після затвердіння її знімають, а краї ретельно обрізають.

Глибина ліжечка повинна бути досить значною, краї її повинні заходити спереду до середини підкрильцевих ямок. Головна частина ліжечка повинна доходити до вушних раковин. Краї ліжечка заокруглюють гострим ножем, усуваючи виступи, гострі краї, шорсткості. Нерівності загладжують ручкою ножа, поки гіпс ще не зовсім підсохнув.

У багатьох випадках виникає необхідність накладення знімних пов'язок. Для цієї мети накладають ті ж циркулярні пов'язки. Їх негайно ж розсікають по всій довжині або обрізають передню частину пов'язки, залишаючи задню (шину), відмодельовану за формою кінцівки.

Нерідко необхідно накласти етапні гіпсові пов'язки, щоб усунути згинальні контрактури. Для цього накладають пов'язку або окремо на кожен сегмент кінцівки і потім скріплюють її в цій області, або загіпсовують усю кінцівку, а через три — п'ять днів у потрібному місці вирізують клин, наприклад, для усунення згинальної контрактури в суглобі коліна, по можливості розгинають кінцівку, і знову цю область загіпсовують циркулярними турами (поклавши в щілину, що утворилася, вату) або на цю область накладають шину і зміцнюють її циркулярними турами гіпсового бинта.

Для обробки гіпсових пов'язок нерідко застосовують марлю, змочену в желатині. Обробку проводять через п'ять днів після накладення пов'язки. Желатин розчиняють, і в теплий розчин опускають марлю необхідних розмірів, яку розстеляють по зовнішній, а іноді і по внутрішній поверхні пов'язки, ретельно розгладжують і висушують протягом трьох-чотирьох днів. Така пов'язка легко піддається санітарній обробці і називають її гіпсожелатиновою.

Хворого у свіжій гіпсовій пов'язці потрібно укласти на твердий матрац, а під колінний суглоб підкласти спеціальні подушечки так, щоб п'ята не торкалася постелі. Перші два-три дні пов'язку не слід закривати ковдрою, так вона швидше і краще висохне. Не можна пов'язку сушити штучно, тому що таке висихання нерівномірне, що негативно позначиться на міцності пов'язки.

Надалі пов'язку потрібно оберігати від змочування і забруднення. Деформована «м'яка» пов'язка підлягає заміні.

Список літератури:

1. Краткая медицинская энциклопедия: Для среднего медицинского персонала. Т. 1. – М.: Сов. энциклопедия, 1972. – С. 293-295.

2. Меженина Е.П., Залозный Ю.Г. Учебное пособие по травматологии и ортопедии. – К.: Вища школа, 1978. – 240 с.

3. Справочник операционной и перевязочной сестры / под ред. проф. Б.Д.Комарова. – М.: Медицина, 1976. – С 214-222.