Смекни!
smekni.com

Оптимізація лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок (стр. 4 из 7)


Таблиця 2

Мінімальний перелік лікарських препаратів, потреба та витрати на їх придбання для консервативного лікування одного хворого на сечокам’яну хворобу (витяг)

• умови та термін лікування: стаціонар, середній ліжко-день – 11, 1

№ п/п Мінімальний перелік лікарських препаратів (ЛП) Од. виміру Середнє значення використання ЛП на курс лікування (
)
Витрати на придбання однієї од. виміру (у.о.) )
1 2 3 4 5
Варіант №1
1. Спазмоцистенал по 10 мл. фл. 0,5 0,06
2. Розчин промедолу 2% по 1 мл. № 5 амп. 1,71 0,41
3. Розчин омнопону 2% по 1 мл. №5 амп. 1,74 0,19
4. Розчин еуфіліну 2,4% по 5 мл. №10 амп. 4,2 0,05

1
2 3 4 5
5. Лазикс 1% по 2 мл. №10 амп. 4,9 0,23
6. Кетонал 5% по 2 мл. №10 амп. 5,5 0,48
7. Максиган по 5 мл. № 5 амп. 6,0 0,30
8. Верошпірон по 0,025 №20 табл. 6,8 0,05
9. Флуконазол по 0,05 №10 табл. 7,2 0,36
10. Баралгетас по 5 мл. №5 амп. 8,2 0,45
11. Зинацеф по 0,75 №1 фл. 10,0 3,54
12. Фортум по 1,0 №1 фл. 10,0 9,61
13. Розчин анальгіну 50% по 2 мл. №10 амп. 10,4 0,04
14. Цефтриаксон по 1,0 №1 фл. 10,5 1,66
15. Розчин гентаміцину 4% по 2 мл. № 10 амп. 11,3 0,06
16. Розчин папаверину гідрохлориду 2% по 2 мл. №10 амп. 11,9 0,06
17. Цефазолін по 1,0 №1 фл. 12,3 0,88
18. Іфіципро по 0,5 №10 табл. 12,9 0,10
19. Офлоксацин по 0,2 №10 табл. 15,6 0,14
20. Ністатин по 500000 ОД №20 табл. 29,3 0,05
21. 5-Нок по 0,05 №50 табл. 58,9 0,05
22. Блемарен по 200,0 гр. 140,9 0,09
Загальні витрати на курс лікування (у.о.) (Вх) 16,22
Витрати на 1 ліжко-день (у.о.) 1,46

Отримані в межах трьох варіантів дані дозволили визначити загальну потребу в коштах на придбання ЛП для лікування одного хворого (

) залежно від середнього використання на курс лікування (
), вартості придбання одиниці виміру ЛП (Д), частоти їх призначення (
):

(4)

Із табл. 2 видно, що важливою компонентою у схемах лікування хворих на сечокам’яну хворобу і взагалі захворювань нирок є антибактеріальна і протизапальна терапія з використанням антибіотиків, серед яких лікарі здебільшого орієнтуються на дорогі препарати іноземного походження, що значно перевантажує бюджет лікувально-профілактичних установ. Тому нами проведені порівняльні дослідження активної дії антибіотиків вітчизняного і закордонного виробництва на базі Харківського клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала шляхом вивчення їх впливу на найширше представлених мікроорганізмів – збудників, виділених із сечі таких хворих. Встановлено, що майже у 80,0 % випадків ефективність терапевтичної дії антибіотиків вітчизняного і закордонного виробництва співпадає, тоді як витрати на їх придбання значно різняться, що важливо брати до уваги при обгрунтуванні напрямків оптимізації забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу.

Додатково, з метою обгрунтування оптимізованих витрат на придбання ЛП для забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу в умовах спеціалізованого стаціонару обґрунтовано пропозиції з урахуванням цін виробника (вітчизняний, закордонний) і синонімів (вітчизняних і закордонних). У кожному конкретному випадку того чи іншого ЛП розрахований коригувальний коефіцієнт (

), який відповідає вартості пропозиції і може бути більше або менше одиниці (
>1>
), а це означає, що чим (
) менше одиниці, тим доступніша ця пропозиція у порівнянні з найнижчою пропозицією на базовий ЛП (155 пропозицій). Наприклад, базовий ЛП Палін по 0,2 №20 в капс. надходить за однією пропозицією від закордонного виробника (
=1,00), але існує його синонім вітчизняного виробництва – Піпемідин, який за ціною є більше доступнішим (
=0,56).

Оптимізація лікарського забезпечення хворих на пієлонефрит

Враховуючи критерії класифікації хворих на пієлонефрит, окремо досліджувалось лікарське забезпечення хворих на неускладнений гострий і загострений хронічний та ускладнений гострий і загострений пієлонефрит.

За першою нозологією встановлено, що загальний перелік ЛП для лікування хворих складає 31 найменування, серед яких значну частину посідають антибіотики (32,25%), протимікробні засоби (22,58%), плазмозамінники та дезінтоксикаційні засоби (12,90%), уроантисептики і спазмолітичні засоби (9,68%).

Дослідження за раніше описаною методикою дозволили обгрунтувати мінімальний перелік ЛП (20 найменувань), які поєднані у два опрацьованих варіанти, відповідно до стандартів лікування, для кожного із яких розраховані середні значення використання ЛП на курс лікування одного хворого (

), витрати коштів на одну одиницю виміру (Д) та загальні витрати на курс лікування (
) і на один ліжко-день. Встановлено, що загальні витрати на курс лікування хворих на неускладнений гострий та загострений хронічний пієлонефрит коливаються від 177,56 у.о., або 17,41 у.о. на 1 ліжко-день, до 187,22 у.о., або 18,36 на 1 ліжко-день, протягом терміну лікування 10,2 дні, що у свою чергу оптимізовано (обґрунтовано 190 пропозицій).

Подальші дослідження показали, що для лікування хворих на ускладнений гострий і загострений хронічний пієлонефрит використовується 34 найменування ЛП, серед яких антибіотики складають 26,50%, протимікробні засоби – 20,60%, уроантисептики і засоби впливу на обмін речовин у тканинах – 8,80%. За прийнятою раніше методикою з використанням системи показників (

,
,
) обгрунтований мінімальний перелік ЛП (22 найменування), потреба в них (
), витрати коштів на одну одиницю виміру (Д) та загальні витрати на курс лікування (
) і один ліжко-день з терміном лікування 12,7 в межах трьох опрацьованних варіантів. Доведено, що загальні витрати на курс лікування одного хворого коливаються в межах від 217,36 у.о., або 17,12 у.о. на один ліжко-день, до 233,35 у.о., або 18,37 у.о. на один ліжко-день. Вказані загальні витрати (
) можуть бути оптимізовані завдяки використанню ринкових чинників, що діють на сучасному фармацевтичному ринку, шляхом використання обґрунтованих 220 пропозицій завдяки коригувальним коефіцієнтам (
), які оцінюють співвідношення між найдоступнішою ціною базового ЛП і цінами альтернативних пропозицій в межах (
>1>
). Для прикладу наводимо розбіг вартості пропозицій за значеннями коефіцієнта (
) стосовно препаратів-синонімів базового ЛП Цефтазидиму (рис. 2).

Обгрунтування напрямків з оптимізації лікарського забезпечення хворих на гломерулонефрит

Відповідно до діючої класифікації виділяють гостру та хронічну форму гломерулонефриту, що й обумовило напрямки наших досліджень.

Встановлено, що для лікування гострого гломерулонефриту доцільно використовувати 34 ЛП, серед яких 35,3% (12 найменувань) входять до розділу С класифікаційної системи АТС “Засоби, що впливають на серцево-судинну систему”, 23,5 % (8 найменувань) входять до розділу В “Засоби, що впливають на систему крові і гемопоез”, 14,7% (5 найменувань) входять до розділу А “Засоби, що впливають на травну систему і метаболізм”.