Оптимізація лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок (стр. 3 из 7)

Обгрунтування методичних підходів, об’єктів та методів дослідження лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок

Методичні підходи у дослідженнях лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок в умовах спеціалізованого стаціонару ґрунтуються на сучасній нормативно-правовій базі, сукупності знань і методології фармакоекономіки, виборі медичних технологій з оптимальним співвідношенням “витрати – ефективність”, “витрати – користь”, використанні певної термінології.

Об’єктами безпосередніх досліджень були спеціалізовані стаціонари (відділення) 12 профільних лікувально-профілактичних установ, у яких здійснено 409 спостережень за медичними технологіями лікування хворих із захворюваннями нирок та використанням ЛП (2000 історій хвороб) із залученням 246 фахівців-експертів протягом 2002-2006 років. У дослідженнях використані сучасні наукові методи, в тому числі безпосередніх спостережень і експертного оцінювання, анкетування фахівців за спеціально створеною схемою (500 анкет), за найпоширенішими нозологіями захворювань нирок: сечокам’яна хвороба, пієлонефрити, гломерулонефрити.

Для досягнення поставленої мети і виконання наукових завдань обґрунтований комплексний підхід послідовного здійснення головних етапів досліджень − від вивчення науково-практичних аспектів до отримання конкретних результатів, їх апробації і впровадження у практичну медицину і фармацію, пропозицій з оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок шляхом створення мінімального переліку ЛП, опрацювання фармакоекономічних параметрів стандартів лікування для кожної нозології, раціоналізації витрат на їх придбання.

Дослідження стану лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку вітчизняного фармацевтичного ринку

Встановлено, що актуальним і до кінця не вирішеним є питання практичної нефрології з раннього виявлення та лікування найбільш поширених захворювань нирок, що зможе попередити хронізацію гострих процесів і надалі сприяти стабілізації перебігу, а також уповільненню прогресування таких захворювань. Основною запорукою успіху в цьому є оптимізація лікарського забезпечення, більш гнучка терапевтична тактика, що включає оцінку ефективності, безпеки і вартості лікування на підставі чіткого уявлення про стан забезпечення ним хворих із захворюваннями нирок на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я і фармації.

Дослідження показали, що для лікування захворювань нирок в умовах стаціонару за з’ясованими діючими схемами частіше всього залучається 81 ЛП, які представлені 11 загальними розділами та підрозділами відповідно до міжнародної класифікації АТС. Встановлено, що додатково необхідно брати до уваги 240 препаратів-синонімів, які дозволені до обігу на вітчизняному фармацевтичному ринку.

За кількістю вивчених базових ЛП і їх синонімів переважають розділи J “Протимікробні засоби для системного застосування” (відповідно 27,2 і 47,5%), С “Засоби, що впливають на серцево – судинну систему” (відповідно 19,8 і 23,8%), А “Засоби, що впливають на травну систему і метаболізм” (відповідно 14,8 і 15,0%) та ін. Досліджений вплив низки чинників на їх обіг в умовах вітчизняного фармацевтичного ринку та його відбиття на рівні та якості фармакотерапії хворих із захворюваннями нирок. Серед них нами виділені такі: походження ЛП за виробником (вітчизняний, закордонний, їх кількість), наявність синонімів і можливість їх використання у схемах лікування, ціна, терапевтична ефективність.

Наприклад, на розчин папаверину 2% по 2 мл. №10 в амп. (А03АД01), який належить до лікарських засобів, що впливають на травну систему і метаболізм, пропозиції надходять як від вітчизняних, так і закордонних (Білорусь) виробників і тому їх ціна коливається (табл. 1).

Таблиця 1

Коливання ціни пропозицій виробників на розчин папаверину 2% по 2 мл. №10 в амп. (у.о.)

№ п/п пропозиції	Вартість окремої пропозиції (х)	Коливання вартості
		( )	%
1.(в)	0,37	-0,06	13,95
2.(в)	0,42	-0,01	2,33
3.(в)	0,46	+0,03	6,98
4.(з)	0,48	+0,05	11,63
	0,43	±0,038	8,72

Примітка. Виробники: в – вітчизняний, з – закордонний.

Із табл. 1 видно, що ціна пропозицій коливається в широких межах відносно середнього значення (

) – від 13,95 до 2,33%, або у середньому – 8,72%. За таких обставин пропозиція складає 0,37 у.о. (вітчизняний виробник) і − 0,48 у.о. (закордонний виробник), тобто виникає різниця у ціні в 1,3 рази, що необхідно враховувати при обґрунтуванні шляхів оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.

Що стосується синонімів базових ЛП, то, наприклад, Енап по 10 мг. № 10 в табл., який на вітчизняний ринок надходить від закордонного виробника за ціною 1,91 у.о., має 23 синоніми, з яких 10 дозволені до обігу на вітчизняному фармацевтичному ринку. Їх використання також впливає на коливання витрат на придбання ЛП (рис. 1).

Із рис. 1 видно, що у 88,89% випадків ціна пропозицій на препарати-синоніми базового ЛП Енапу більш доступна (виключення складає № 4 Ренітек від швейцарського виробника), що також необхідно брати до уваги при плануванні лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.

Такий вплив ринкових чинників з’ясовано для кожного ЛП і використано у подальших досліджених з оптимізації лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок.

Оптимізація лікарського забезпечення хворих на сечокам’яну хворобу

Вихідними матеріалами були результати аналізу призначень за 200 історіями хвороб і особистих досліджень, проведених експериментів із залученням 70 експертів протягом 2002 – 2006 років.

Встановлено, що для консервативного лікування хворих на сечокам’яну хворобу в умовах стаціонару використовуються 38 ЛП або 46,91% від загальної номенклатури, що нами вивчалась. З’ясовані коливання номенклатури і потреби ЛП стосовно кожного хворого з урахуванням різниці в термінах перебування їх у стаціонарі і перебігу хвороби. Для узагальнення таких даних застосовані розрахунки середніх значень використання ЛП на підставі складених карток потреби в них (на кожне найменування окремо). В подальшому розраховувались середні значення використання ЛП на курс лікування одного хворого (

) за формулою середньої арифметичної. Для оцінки таких середніх значень використання ЛП нами обґрунтований коефіцієнт частоти їх призначення ( ), значення якого мають наближатись до 1,0 і тим самим свідчити про високу частоту використання того чи іншого препарату:

, (1)

де

- кількість хворих у добірці; - кількість історій хвороб, наглядів.

Встановлено, що для відібраних базових ЛП коефіцієнт (

) коливається від 0,02 до 0,89. Тобто, не всі ЛП однаково використовують у схемах лікування хворих на сечокам’яну хворобу. Разом з тим тільки за показником ( ) повністю з’ясувати фармакоекономічні аспекти лікарського забезпечення хворих неможливо, бо відсутні дані про варіабельність призначення ЛП. Тільки при оцінці варіабельності можна сформувати мінімізований перелік ЛП із збереженням ефективності та безпеки лікування. Тому нами введений показник варіації ( ) призначення ЛП за формулою: , (2)

де

– використання ЛП за всією сукупністю хворих; – середне значення використання ЛП на курс лікування одного хворого; – кількість історій хвороб, наглядів.

В розрахунках виходили із значень (

), які не перевищують 10%. Більш високі його значення ставлять під сумнів доцільність включення ЛП до мінімального переліку.

З цією метою додатково застосовували коефіцієнт рангової кореляції Спірмена (

):

, (3)

де

– різниця рангів наглядів, що порівнюються; – кількість наглядів, що порівнюються.

На підставі проведених досліджень сформована номенклатура ЛП (28 найменувань), яка покладена в основу їх мінімального переліку, потреби та витрат на придбання для консервативного лікування хворих на сечокам’яну хворобу за трьома варіантами їх поєднання в межах від 16,22 у.о. до 25,10 у.о. на курс лікування одного хворого (табл. 2).