Розрахунки обов’язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків (стр. 4 из 6)
1) Інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання коштів до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою визначається як співвідношення розміру коштів, які інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку.
, деКінв. – кошти, що інвестуються:
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та на інвестиції, що випущені установою;
вкладення в асоційовані та дочірні фінансові установи;
Цпб – сума вкладень у цінні папери на продаж та інвестиції, що випущені іншими банками (за мінусом суми сформованого резерву під знецінення ціх паперів);
Всф – вкладення у статутні фонди інших банків та фінансових установ, на суму яких зменшено регулятивний капітал згідно з цією інструкцією.
2) Загальна сума інвестування (Н12)
Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.
Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-яких юридичних осіб.
Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-яких юридичних осіб, до регулятивного капіталу банку.
, деd – кількість юридичних осіб, в статутні фонди яких інвестуються кошти банку.
5. Норматив загальної відкритої (довга/коротка) валютної позиції уповноваженого банку (Н13)
Визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти, контроль здійснюється НБУ за формулою середньоарифметичної величини за місяць
Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов’язана з валютними ризиками (одним з елементів ринкового ризику), які виникають у зв’язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.
Валютна позиція – це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов’язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності – відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов’язань.
При цьому довга відкрита валютна позиція при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція – зі знаком мінус.
На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:
купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти;
поточні і строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах;
одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат;
купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;
погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті;
інші обмінні операції з іноземною валютою.
З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку.
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку:
деВВП – загальна величина відкритої валютної позиції банку, визначається як сума абсолютних величин (без урахування знака) усіх довгих і коротких валютних позицій у гривневому еквіваленті за всіма іноземними валютами. За кожною іноземною валютою обчисляється підсумок вимог (балансових і позабалансових) і зобов’язань (балансових і позабалансових) та розраховується відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті.
6. Заходи впливу Національного банку за порушення економічних нормативів
У разі порушення банками економічних нормативів, Національний банк застосовує такі заходи впливу адекватно допущеним порушенням.
1. Письмове застереження. Якщо банк порушує норматив миттєвої ліквідності і його значення перебуває в межах 10-15 відсотків, то Національний банк надсилає йому письмове застереження з вимогою надати прогнозні розрахунки джерел надходжень та використання коштів на наступні 90 днів та розробити заходи підвищення ліквідності (Н4) до нормативного рівня.
2. Розпорядження щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі. Цей захід впливу НБУ застосовує для банків, які порушили норматив адекватності основного капіталу (Н3).
3. Установлення для банку підвищених економічних нормативів. Застосування в частині підвищення нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) та/або нормативу адекватності основного капіталу (Н3), а також нормативів кредитного та валютного ризику для банків що здійснюють операції з високим рівнем ризику.
4. Підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами. У разі здійснення банком окремих операцій з підвищеним рівнем ризику, що можуть загрожувати інтересам кредиторів і вкладників, Національний банк може видати розпорядження банку щодо підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами, яке полягає в установленні підвищеного розміру відрахувань до резервів (коефіцієнта резервування) під ці активні операції.
5. Обмеження, зупинення чи припинення проведення банком окремих операцій з високим рівнем ризику.
У випадках порушення банком відповідних економічних нормативів, Національний банк може видати розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій (визначені в статті 47 Закону про банки) з високим рівнем ризику.
6. Накладання штрафів на банки.
Штрафи за кожний випадок порушення економічних нормативів накладаються на банки:
а) за щоденне порушення таких нормативів:
Н7 – максимального розміру ризику на одного контрагента;
Н9 – максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру;
Н10 – максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам.
Штраф накладається в розмірах (окремо за кожним нормативом) від суми зареєстрованого статутного фонду банку:
за І порушення протягом календарного року – у розмірі 0,1 %;
за ІІ порушення протягом календарного року – у розмірі 0,2 %;
за ІІІ і подальші порушення протягом календарного року – у розмірі 0,5%.
Загальна сума штрафів за порушення нормативів Н7, Н9, Н10, що нарахована за звітний місяць, не може становити більше 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду банку;
б) за порушення нормативів, що розраховуються за середньозваженою за місяць:
Н4, Н5, Н6 – нормативів ліквідності;
Н11, Н12 – нормативів інвестування;
Н13 (Н13-1; Н13-2) – нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, у тому числі відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції.
За порушення нормативів ліквідності штраф накладається в розмірах (окремо за кожним нормативом) від суми зареєстрованого статутного фонду банку:
за І порушення протягом календарного року – в розмірі 0,05 %;
за ІІ порушення протягом календарного року – в розмірі 0,1 %;
за ІІІ і подальші порушення протягом календарного року – у розмірі 0,5%.
Штраф за порушення нормативів інвестування (Н11,12) та нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції (Н13), у тому числі короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) встановлюється в розмірах (окремо за кожним нормативом) від суми зареєстрованого статутного фонду банку:
за І порушення протягом календарного року – у розмірі 0,1 %;
за ІІ порушення протягом календарного року – у розмірі 0,2 %;
за ІІІ і подальші порушення протягом календарного року – у розмірі 0,5%.
Штраф за порушення нормативу ризику довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) накладається на банки в розмірах від суми зареєстрованого статутного фонду банку:
за І порушення протягом календарного року – у розмірі 0,05 %;
за ІІ порушення протягом календарного року – у розмірі 0,1 %;
за ІІІ і подальші порушення протягом календарного року – у розмірі 0,2%.
Загальна сума штрафів за порушення нормативів інвестування (Н11 і Н12) не може становити більше 1 % від суми зареєстрованого статутного фонду банку.