Зміст
І. Роль звітності, як бази для прийняття управлінських рішень в системі управління сільськогосподарським підприємством
ІІ. Формування звітної інформації в сільськогосподарських підприємствах
ІІІ. Удосконалення моделі фінансової звітності сільськогосподарських підприємств
Висновки
Список використаних джерел
Ефективність управління економікою залежить передусім від якості одержаної інформації, цінність якої визначається придатністю комплексно характеризувати діяльність складних за своєю структурою об’єктів, зокрема сучасних підприємств. Показники, що кількісно характеризують зміни в підприємстві, формуються у звітності, яка узагальнює первісний масив даних про їх господарську діяльність.
Проте науковий аналіз змісту та структури звітності свідчить про необхідність вирішення ряду питань, пов’язаних із недосконалістю визначення місця і ролі звітності в системі управління сільськогосподарським підприємством, що призводить до не об’єктивності звітної інформації й ускладнює прийняття управлінських рішень внутрішніми і зовнішніми користувачами.
Теоретико-прикладні розробки питань формування звітності й методичних підходів до її складання досліджувалися у працях відомих вітчизняних вчених-економістів М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Б.І Валуєва, К.П. Дудки, В.М. Жука, Г.Г. Кірейцова. М.В. Кужельного, В.Г. Лінника, В.Б. Моссаковського, П.Я. Хомина, Л.С. Шатковської та інших. Однак слід визнати, що залишилися ще недостатньо опрацьовані питання щодо використання звітності з системі управління підприємством, які потребують поглибленого вивчення.
Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур з різними формами власності зумовили необхідність прийняття Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, який створив умови щодо переходу підприємств на ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, розробленими на основі міжнародних стандартів. Цей перехід став позитивним явищем в умовах розвитку суспільно-економічних відносин у країні та викликав суттєві зміни як в організації, так і в побудові системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до цього Закону, обов’язковим є ведення бухгалтерського обліку для юридичних осіб, а також складання фінансової, податкової та статистичної звітності, яка базується на основі даних бухгалтерського обліку.
І. Роль звітності, як бази для прийняття управлінських рішень в
системі управління сільськогосподарським підприємством
Особливе місце звітності визначається роллю її в управлінні підприємством. Проте не завжди підприємство, яким воно є в сучасних умовах, мало достатньо складні взаємозв’язки як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Його розвиток відбувався від рівня простого одиничного товарного виробництва до виробництва, для якого характерний високий рівень спеціалізації та кооперування. Такий еволюційний розвиток зумовлював зміни в характері облікової роботи, у підходах до відображення об’єктів обліку, в тому числі й нових, що у свою чергу сприяло вирішенню питань інформаційного наповнення звітності з метою оперативного управління виробничими процесами та комплексного аналізу його стану. Більше того, з розвитком суспільства і виникненням держави як особливого суспільного утворення, яке не могло залишатися осторонь зазначених процесів і впливало на них, виникла необхідність регулювання важливих економічних питань, інформаційний базис яких безпосередньо формувався у системі бухгалтерського обліку та звітності. Отже, звітність завжди займала особливе місце в економічному життєвому циклі як окремого підприємства, так і держави в цілому. З огляду на це важливим аспектом-дослідження є визначення місця й ролі звітності в системі управління.
Звітність, яка є джерелом зведеної інформації про фінансові результати діяльності, займає особливе місце в управлінні підприємством як системою. Вона концентрує дані, що характеризують якісний стан підприємства і можуть мати несистемний або системний характер. Важливою особливістю останніх є наявність певних взаємозв’язків між ними. Структуризовані за функціональним призначенням дані у вигляді показників звітності, що розкривають певні аспекти господарської діяльності, формують систему звітності підприємства.
Розглядаючи звітність як систему, доцільно дати визначення системи взагалі, незалежно від її змістовного наповнення. Система (від грецького systema – ціле, складене з частин; з’єднання) – множина елементів, які знаходяться у відношеннях і зв’язках один з одним, що утворює визначену цілісність, єдність. Елемент системи – це межа її поділу з точки зору розв’язання конкретного завдання, поставленої мети.
Система звітності, як і будь-яка система, складається з елементів, що знаходяться у взаємодії та підпорядковані досягненню однієї мети. З огляду на вищевикладене зазначимо, що елементом системи звітності є її форма з набором певних показників.
В економічній літературі широко використовують поняття “звітність”, “бухгалтерська звітність” і “фінансова звітність”. Це пояснюється традиціями, які склалися в обліковій практиці нашої країни, та термінологією нової національної системи обліку. Однак поняття “звітність” як одного з елементів методу бухгалтерського обліку має розвиток від суто практичного застосування до теоретичного викладення, за яким зберігається практичний зміст.
Більшість учених-економістів визначення звітності розглядають як сукупність і воно зводиться до наступного:
це система показників, які характеризують результати господарської діяльності зазвітний період;
це один з елементів методу бухгалтерського обліку;
це сукупність різних форм звітів, що містять інформацію, яка відображає окремі складові діяльності підприємства;
це певним чином узагальнена інформація, необхідна зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.
Необхідно відмітити, що в більшості робіт із теорії бухгалтерського обліку звітність розглядається як елемент методу бухгалтерського обліку, що являє собою систему підсумкових показників, які всебічно характеризують господарську діяльність підприємства, результати використання його активів і стан зобов’язань.
Розвиток будь-якого підприємства, залежить насамперед від ефективності управління, що прямо співвідноситься з повнотою і якістю інформації, яка аналізується.
Дані такого характеру відображають у фінансовій звітності, а тому фінансова звітність як база для прийняття управлінських рішень і мірило їх ефективності займає особливе місце в системі управління підприємством.
З урахуванням інформаційного змісту даних, відображених у звітності, остання займає особливе місце в бухгалтерському обліку, який є складовою системи управління підприємством (дод. А).
Здатність звітності виконувати функції, передбачені системою управління, забезпечується, як мінімум, її двома важливими рисами: з одного боку, відображенню у ній результатів діяльності підприємства, а, з іншого – можливістю здійснення оцінки ефективності раніше прийнятих рішень, на підставі використання сформованих у ній даних.
Таким чином, схема, наведена на рисунку, показує місце звітності в системі управління сільськогосподарським підприємством, через яку проходять вхідні дані зовнішнього або внутрішнього характеру, що знаходять своє відображення у внутрішньому інформаційному середовищі суб’єкта. Зведення й узагальнення даних як результату господарської діяльності здійснюється у звітності, яка, з одного боку, є мірилом ефективності управління для будь-якого користувача (внутрішнього або зовнішнього), а з другого – базою для прийняття рішень щодо збалансованого функціонування підприємства та його підрозділів.
ІІ. Формування звітної інформації в сільськогосподарських
підприємствах
Фінансова і статистична звітність є невід’ємною складовою інформаційної системи АПК, що використовується з метою дієвого державного регулювання у сільському господарстві. Вона повинна надавати інформацію про показники господарювання підприємств, на підставі яких можна робити науково обґрунтовані висновки про досягнутий рівень розвитку галузі та приймати вивірені управлінські рішення на мікро- і макрорівнях.
Різного роду зміни за останні десятиліття, що відбувалися при формуванні звітності, призвели до хаотичності у її розвитку. В окремі періоди річні звіти подавались із значною кількістю розрізнених додатків, які не входили в основний річний звіт, але подавались одночасно з ним. Часто змінювалися назви, нумерації форм, їх зміст, наявність довідок до них і порядок розміщення в річному звіті. Випадкове включення чи виключення окремих форм чи показників із звітності призвело до того, що звітність втратила аналітичність і цілісність. Таким чином реформування сільськогосподарськими підприємствами звітної інформації є важливою проблемою управління галуззю АПК на сучасному етапі розвитку. Тобто проблема впорядкування аналітичності та забезпечення цілісності звітності важлива як сама по собі, так і у зв’язку з ефективним функціонуванням галузі.
Одним із підходів до проблеми формування сучасної сільськогосподарської звітності є порівняльний аналіз її показників (табл. 1).
З проведеного аналізу можна зробити висновок, що у 1980 році сільськогосподарські підприємства подавали річний звіт, у складі якого було 18 звітних форм. У 1990 році відбулися незначні зміни у формуванні річного звіту, було виключено чотири форми: “Витрати кормів по видах худоби”, “Підсумки інвентаризації”, “Рух коштів фонду на капітальні вкладення і капітальний ремонт”, “Виконання плану введення в дію потужностей основних фондів і плану капітальних вкладень” і введено дві нових: “Баланс продукції” та “Нестачі, крадіжки і псування товарно-матеріальних та інших цінностей”. Уже в 2000 році відбулися кардинальні зміни, і в річному звіті залишилося лише дев’ять форм, тобто кількість їх зменшилася удвічі.