• показати якими документами, довідками, розрахунками, записати в облікових регістрах чи показниками звітності підтверджені дані порушення;
• виявити хто допустив помилку чи обман (вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду);
• з даних посадових осіб одержати пояснення по обґрунтуванню виявлених порушень;
• вказати з чієї вказівки або дозволу здійснено порушення чи злочин (вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду) і як було дано це розпорядження;
• коли і де допущено порушення (дата, період асу, назва структурного підрозділу);
• як здійснено помилку чи обман і чим вони викликані (мета, причини, умови).
• розмір заподіяного матеріального збитку та інші наслідки. 2; Багато фактів порушень викликають на практиці в результаті неправильних арифметичних дій при здійснені різних вирахувань. Ці факти обману і помилок приводять до перекручувань даних про рівень витрат на виробництво і фінансових результатів, а також до їх перекручення звітності. Тому аудитори повинні приділити увагу перевірці правильності підсумкових даних в первинних документах і звітах, регістрах аналітичного і синтетичного обліку, складених підприємством кошторисах і формах звітності, роздроблювальних таблицях, звітних калькуляціях і відомостях по різних видах розрахунків і т.д. на всіх ділянках діяльності.
Також аудиторська практика свідчить що розрахункові помилки і обман обов'язково перекручують нагромаджену на рахунках бухгалтерського обліку інформацію. Тому при проведені аудиту необхідно звернути увагу і на перевірку достовірності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку здійснені господарські операції і процеси в перевіряючий період. Розкриваючи факти обману і помилок аудитор розкриває їх суть.
Аудиторські свідчення.
1. Поняття про аудиторські свідчення.
2. Вимоги до аудиторських свідчень.
3. Джерела аудиторських свідчень.
4. Методика одержання аудиторських свідчень.
1. Основою найбільш відповідальної і трудомісткої частини роботи аудитора є підготовка аудиторських свідчень по всіх об'єктах контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських свідчень аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності бухгалтерської звітності на перевіряючому підприємстві. Для того щоб зробити даний висновок аудитор під-час проведення перевірки в відповідності з програмою збирає на окремих об'єктах контролю необхідні свідчення відносно відповідності їх діючому законодавству, встановленим стандартам і затвердженим положенням.
Таким чином аудиторські свідчення - це інформація, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких грунтується його кваліфікаційний висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.
Зміст аудиторських свідчень залежить від способу їх одержання: першочергові (прямі) і другорядні. В першому випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкту контролю, в результаті чого одержує об'єктивну і повну характеристику. В другому випадку він використовує дані внутрішнього контролю, інформацію, одержану від адміністрації або третіх осіб (покупців, постачальників).
В процесі підготовки аудиторського висновку використовуються документальні свідчення - це свідчення, що містяться в конкретних документах.
Таким чином, аудитор повинен використати свідчення, які б дозволили забезпечити високу чіткість аудиторського висновку відносно передбаченого в договорі на проведення аудиту об'єкту контролю.
2. Аудиторські свідчення повинні відповідати ряду вимог, що забезпечать одержання оптимально необхідної інформації, яка дозволить зробити обґрунтований висновок про стан об'єкту аудиту.
До вимог відносять:
- необхідність;
- обґрунтованість, повнота;
- правильність.
Під необхідністю аудиторського свідчення розуміють одержання конкретного необхідного аудиторського свідчення, зміст якого характеризує об'єкт дослідження.
Обґрунтованість аудиторського свідчення забезпечується тоді, коли воно містить дані наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності і інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.
Під повнотою аудиторського свідчення розуміють об'єм вміщеної в ньому інформації. При суцільній аудиторській перевірці руху об'єкту контролю одержується повна характеристика об'єкту аудиту, а при вибірковому дослідженні об'єкту аудиту одержуємо дані, що допускають відповідну ступінь ризику.
Під правильністю розуміють вимоги, в відповідності з якими в аудиторському свідченні повинні бути проведені всесторонньо перевірені аудитором дані.
Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єкту аудиту, необхідної для складання аудиторського висновку.
Аудиторський ризик
1. Поняття аудиторського ризику і його складові.
2. Власний ризик.
3. Ризик контролю.
4. Ризик виявлення.
1. Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відказ від неї, складання плану перевірки і Ті терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає:
- власний ризик;
- ризик контролю;
- ризик виявлення.
Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.
2. Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не пов'язані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також слідуючих обставин:
- ринком збуту продукції;
- загальною організацією і структурою підприємства;
- політикою управління і господарювання;
- кадровою, політикою і штатами;
- кваліфікацією робітників і виконання ними своїх обов'язків. Цей ризик оцінюється аудитором ще на початковій підготовчій стадії аудиту, коли він знайомиться з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління і ін. питаннями.
3. Ризик контролю представляє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, і не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю, існує ризик, що помилки не вдасться попередити своєчасно і вони все таки будуть допущені, або не будуть виявлені після виникнення. Аудитор мало що може зробити, щоби виправити таку ситуацію в короткий термін, але він повинен її оцінити, щоби правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитори при визначенні величини ризику контролю оцінити надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.
Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо будуть допущені помилки і обман в результаті документування господарських операцій неправильного відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).
4. Ризик виявлення означає, що суттєві помилки можуть залишатися невияаленими в ході аудиторської перевірки. Іншими словами ризик виявлення - це та доля хиблень в проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при складеному на підприємстві-клієнті системі обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудитором нормативам. На відміну від попередніх даний ризик є результатом проведення аудиту тому за нього аудитор несе відповідальність, тобто ризик виявлення визначає степінь якості, рівня його діяльності. Таким чином аудитор повинен зробити все можливе. Щоб звести цей ризик до мінімуму (велика кількість аудиторських процедур, правильний вибір способу одержання аудиторських свідчень.
Отже, аудитор повинен документально підтвердити визначення аудиторського ризику. Часто власний ризик і ризик контролю оцінюється комбіновано, в сукупності. Для цього аудитору необхідно проаналізувати можливі типічні помилки і порушення, які можуть виникнути; встановити наявність і відсутність процедур контролю за веденням бухгалтерського обліку і звітності, оцінити вплив недоліків управління підприємством-клієнтом та ризик виявлення, а також об'єм і терміни аудиту.
Схема аудиторського ризику.
| Аудиторський ризик | ||||||
| Власний ризик | Ризик контролю | Ризик | ||||
| Ризик виявленняЗОВНІШНІХ(Ьакторів | Ризик системи бухгалтерського обліку | Ризик тестового контоолю | ||||
| Ризик виявлення внутрішніх факторів | Ризик системи внутрішнього контоолю | Ризик аналітичногоОГЛЯДУ | ||||
Ризик виявлення складається із ризику аналітичного огляду і ризику тестового контролю.