Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурною одиницею запасів.
Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.
Виробництво продукції неможливе без використання малоцінних та швидкозношуваних предметів. Визначена цінова та вікова межа матеріальних активів, до якої вони вважаються малоцінними і швидкозношуваними предметами. На підприємстві такою межею є ціна до 1000грн. і термін експлуатації 1 рік. Облік ведеться на рахунку 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети”. Оприбуткування МШП здійснюється по прибуткових ордерах. Списання оформляється актом на списання МШП із затвердженням та підписом відповідних осіб (див. додаток №17,19).
В більшості випадків МШП на підприємстві придбаються через підзвітних осіб. Це оформляється записами:
Дт 22 „Малоцінні та швидкозношувані предмети” (вартість МШП);
Кт 64.1 „Розрахунки за податками” (сума ПДВ);
Кт 37.2 „Розрахунки з підзвітними особами” (сума авансового звіту) (див. додаток №42).
Для контролю за витрачанням матеріальних цінностей у бухгалтерії на протязі місяця на основі відповідних первинних документів ведуть оборотну відомість. На початку кожного місяця у цій відомості проставляються залишки матеріальних цінностей на початок. На протязі місяця здійснюється витрачання запасів. Це оформляється відповідними документами на прихід та розхід цінностей та виводяться обороти за місяць. В кінці місяця роблять розрахунки залишків товарів та цінностей ( див. додаток №22,23).
4. Облік грошових коштів
На сьогоднішній день створений найбільш ефективний спосіб розрахунків між контрагентами. Це є безготівковий спосіб розрахунків. Він передбачає рух коштів по рахунках, від підприємства-платника до отримувача цих коштів.
Касові операції на підприємстві та їх документування проводить бухгалтер-касир. Облікові операції здійснюються на рахунку 30 «Каса» (див. додаток №36,37).
Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" (далі - наказ Мінстату), і мають застосовуватися усіма підприємствами (див. додаток №31,32).
Приймання готівки касою підприємства, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.
При прийманні готівки до каси касир підприємства керується Правилами визначення платіжності банкнот і монет, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.99 № 152 і зареєстрованими Міністерством юстиції України від 16.04.99 за № 242/3535 (із змінами).
Видача готівки з кас підприємства проводиться за видатковими касовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями (далі - видаткові документи) (див. додаток №33). Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо (див. додаток №34). Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов'язковий.
У разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом. Якщо видатковий документ складений на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Видача готівки з каси, що не підтверджена розписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається.
Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо видача готівки проводиться за дорученням, оформленим у встановленому порядку згідно з чинним законодавством, у тому числі й особи, що не має змоги в зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити розпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтерія зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій доручено одержати готівку. Якщо видача готівки проводиться за відомістю, то перед розписом про одержання грошей касир робить у ній напис: "За довіреністю". Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або відомості.
Виплати, що пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача (див. додаток №31).
На титульній сторінці платіжної (розрахунково-платіжної) відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).
Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов'язані із службовими відрядженнями, кільком особам.
Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за платіжними відомостями, касир повинен: у платіжній відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: "Депоновано" (див. додаток №32.1.); скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом.
Бухгалтерія робить перевірку відміток, зроблених касирами в платіжних відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.
При необхідності отримання грошових коштів з обслуговуючого банку для каси підприємства, бухгалтер-касир виписує грошовий чек з чекової книжки, яка є в наявності на підприємстві. Чек містить такі елементи:
- назву власника чекової книжки та номер його рахунка;
- назви банку емітента і його номер МФО;
- призначення платежу;
- число, місяць, рік та місце складання чека;
- підписи головного бухгалтера, керівника та відбиток печатки.
Так, як готівку з обслуговуючого банку забирає бухгалтер-касир, у грошовому чеку вказуються дані його паспорта. В установі банку дані паспорта, який касир приносить із собою, порівнюють із даними, записаними в грошовому чеку (див. додаток №28).
Згідно із Положенням про ведення касових операцій та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, кожне підприємство повинно мати затверджений ліміт готівки в касі. На ДП «Борщівський спиртзавод» ліміт затверджує директор підприємства і становить 1500,00 гривень.( див. додаток №29). Воно може зберігати готівку на кінець дня у касі тільки в межах встановленого ліміту. Понадлімітна сума, яка залишається в касі підприємства на кінець дня, здається до банку та знову зараховується на поточний рахунок.
Документування операцій із зарахування або списання коштів із рахунків у обслуговуючому банку здійснюється за типовими формами розрахунків та документів.
Коли підприємство подає до банку грошовий чек, який вважається паперовим розрахунковим документом, тоді його виписують у двох примірниках. Обслуговуючий банк підприємства приймає документи від нього протягом операційного дня. Розрахунки за документами, що надійшли від підприємства протягом операційного дня, здійснюються банком того ж дня. Документи, які надходять у банк, є підставою списання або зарахування коштів на поточні рахунки ДП «Борщівський спиртзавод».
Так, як обслуговуючий банк заводу обліковує рух грошових коштів й зберігає усю інформацію про операції на рахунках, він періодично повідомляє клієнта про стан рахунка, рух коштів і залишки на ньому за допомогою виписки. (див. додаток №35).
5. Облік дебіторської заборгованості
У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми контрагентами. Відвантажуючи виготовлену продукцію, підприємство, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості.
Методологію обліку, основні поняття та порядок розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
На Борщівському спиртзаводі дебіторська заборгованість визначається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод і її сума може бути достовірно визначена.
Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну. Дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.