Рухливі ігри, з фізіологічної точки зору, являють собою складні форми ациклічної м'язової діяльності, істотно затруднюючи їхнє дозування. Цей недолік заповнює їхньою високою емоційністю. Ігрова діяльність дозволяє включати й використати більші резервні можливості серцево-судинної системи.
Лікувальна гімнастика у водному середовищі проводиться в басейнах із прісною або мінеральною водою. Вправи виконуються з вихідного положення лежачи із плавучими пристосуваннями або біля поручня, сидячи на підвісному стільчику, стоячи й у русі. Тривалість заняття від 20 до 40 хв. Температура води 24 – 26 °С. На курс лікування 12-15 процедур. Заняття проводять індивідуальним або малогруповим методом.
Заняття лікувальною гімнастикою для хворих із захворюваннями шлунково-кишкового тракту будується за наступними принципами:
1) підбір для хворого найбільш фізіологічно вигідних вихідних положень, загальних і спеціальних гімнастичних вправ для впливу на органи і системи, залучені в патологічний процес;
2) фізіологічно правильна розстановка підібраних вправ в занятті;
3) індивідуальне дозування вправ, що відповідає загальному стану і силам пацієнта;
4) поступове підвищення загального фізичного навантаження в міру втягування хворого у фізичну діяльність.
Вказівки до побудови комплексу лікувальної гімнастики:
- фізичні навантаження повинні поступово збільшуватися до середини основного розділу і знижуватися до його кінця;
- після вправ з великим навантаженням повинні застосовуватися дихальні вправи, що заспокійливо діють на кровообіг і дихання;
- вправи загального впливу для окремих м'язових груп (рук, ніг, тулуба) повинні чергуватися між собою та зі спеціальними вправами, що впливають на черевний прес і органи живота;
- між вправами необхідні паузи пасивного відпочинку.
У заключному розділі заняття з метою поступового переходу організму до стану спокою застосовують вправи з невеликим навантаженням, а також повільну ходьбу з дихальними вправами. Всі гімнастичні вправи необхідно проводити плавно, без швидких і ривкових рухів. Кількість повторень кожної вправи не повинно бути малим (в межах 4-5 разів). Темп руху для верхніх кінцівок показаний середній, а для нижніх і м'язів спини - спочатку повільний з поступовим підвищенням до середнього. Вправи з участю черевного преса необхідно здійснювати спочатку з неповною амплітудою, а надалі поступово збільшувати її. Дихальні вправи повторюють 3-4 рази і виконують у повільному темпі. Загальна тривалість пауз відпочинку залежить від самопочуття, стану дихання і частоти пульсу пацієнта.
При виникненні легкого болю в животі під час проведення тієї чи іншої гімнастичного вправи рекомендується зробити перерву до зникнення болю і надалі зменшити амплітуду рухів [38, 39, 43].
Заняття лікувальною гімнастикою будується за схемою: вступна, основна, заключна частина. Вступна частина, яка включає вправи з малим навантаженням для дрібних і середніх м’язових груп, передбачає поступову адаптацію хворого до зростаючого навантаження.
Основна частина поєднує елементи загального та спеціального тренування хворого. В цій частині застосовують вправи з вищим навантаженням. Основна увага приділяється дихальним вправам.
Заключна частина заняття характеризується зниженням загальнофізіологічного навантаженням за рахунок використання полегшених фізичних вправ, котрі виконуються у повільному темпі, із невеликою кількістю повторень. Це сприяє поступовому розслабленню хворого після заняття, а також відновленню діяльності серцево-судинної та дихальної системи [29, 47].
В основі часткової та загальної методики лікувальної гімнастики лежать системність, регулярність, певна тривалість заняття, підвищення фізичного навантаження під час заняття, індивідуальність, використання спеціальних та дихальних вправ.
Комплекси лікувальної гімнастики складають з вправ для всіх м'язових груп, з предметами, з невеликим обтяженням, на координацію. Рухи виконують у повільному і середньому темпі, з повною амплітудою [41].
Окрім загальнорозвиваючих вправ застосовують спеціальні вправи для м’язів черевного пресу та тазового дна, дихальні вправи (статичні та динамічні), вправи з довільним розслабленням м’язів. Дозволяються вправи для живота з підвищенням внутрішньочеревного тиску в чергуванні з дихальними вправами і наступним розслабленням.
Вправи в довільному розслабленні м'язів знижують збуджувальні процеси в центральній нервовій системі, сприяють прискоренню процесів відновлення працюючих м'язів, знижують тонус не тільки м'язів, що беруть участь у розслабленні, але (рефлекторно) і гладкої мускулатури внутрішніх органів, у тому числі шлунку й кишечника, знімають спазм кишечника, воротаря шлунку й інших сфінктерів.
В заняття з лікувальної гімнастики при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки важливо включати дихальні вправи. Дихальні вправи, крім своєї основної функції – поліпшення вентиляції та газообміну безпосередньо впливають на органи, уражені виразкою дванадцятипалої кишки. Дихальні вправи з переважанням діафрагмального дихання, ритмічно змінюючи внутрішньочеревний тиск, виявляють як би масажуючий вплив на кишку, печінку, шлунок, кишечник. У результаті посилюється жовчо-відділення з печінки, перистальтика шлунку і кишечника. Ці ж вправи сприятливо діють і на кровообіг в черевній порожнині, поліпшують венозний відтік і знижують застійні явища в органах травлення/
У підгострому періоді статичні дихальні вправи підсилюють охоронне гальмування в центральній нервовій системі, що необхідно для відновлення ослаблених нервових процесів [16, 26, 36].
Мета використання фізичних вправ – поліпшення нервово-психічного стану хворих, нормалізація функції вегетативної нервової системи, поліпшення рухової функції кишечнику. У комплекс вправ доцільно включати черевне дихання з активними рухоми діафрагми, згинання, розгинання, нахили й повороти тулуба; згинання тазостегнових і колінних суглобів з обертанням стегон назовні; згинання, розгинання, пронацію й супінацію стоп; рухи пальцями стопи.
Оптимальними вихідними положеннями являються – лежачи на спині, на животі, на боці, колінно-кистьове, колінно-ліктьове. Вправи виконуються без напруги або зі слабким зусиллям, ритмічно, у середньому й повільному темпі, 8-15 разів. У кожному занятті використаються 2-3 вихідні положення із плавним переходом з одного в інше, багато дихальних й релаксуючих вправ. При наявності атонічних явищ (частіше в правих відділах товстої кишки) у комплекс вправ поступово вводяться ізометричне напруження м'язів, різкі зміни вихідних положень і темпу. Все це робиться на заняттях по лікувальній фізичній культурі.
Терапевтичний ефект лікувальної гімнастики буде значно вище, якщо спеціальні фізичні вправи будуть виконуватися групами м'язів, що одержують іннервацію від тих же сегментів спинного мозку, що й уражений орган. Це вправи за участю м'язів шиї, трапецієподібних, м'язів, що піднімають лопатку, великий і малої ромбовидних, діафрагми, міжреберних м'язів, передньої стінки живота, подвздошно-поясничной, запирательной, м'язів стопи й гомілки.
При захворюваннях органів травлення ефективність лікувальної гімнастики багато в чому залежить від вибору вихідних положень, що дозволяють диференційовано регулювати внутрішньочеревний тиск.
Найбільше часто застосовуються вихідні положення лежачи із зігнутими ногами (на лівому або правом боці, на спині); в упорі, стоячи на колінах, стоячи на четвереньках , стоячи й сидячи.
Вихідне положення лежачи рекомендуються в період загострення й безпосередньо після загострення захворювання як найбільш щадне, що сприяє найменшим функціональним зрушенням, котрі забезпечують найкращі умови для виконання дихальних вправ (лежачи на спині із зігнутими ногами), довільного розслаблення м'язів. Ці вихідні положення зручні для виконання вправ для м'язів черевного преса й тазового дна.
Лікувальна гімнастика у водному середовищі проводиться в басейнах із прісною або мінеральною водою. Вправи виконуються з вихідного положення лежачи із плавучими пристосуваннями або в поручня, сидячи на підвісному стільчику, стоячи і в русі. Тривалість заняття від 20 до 40 хв. Температура води 24 – 26 °С. На курс лікування 12-15 процедур. Заняття проводять і індивідуальним або малогруповим методом [16, 21, 35].
На поліклінічному етапі значно розширюється можливість використання змагальних ігор-естафет (закидання м'яча в кошик, передача м'яча в колоні й т.д.) і спортивних ігор за спрощеними правилами. До останніх відносяться волейбол, настільний і великий теніс, більярд, городки. Спосіб проведення залежно від виду гри — груповий або малогруповий. На цьому етапі ігри можуть використатися як самостійне заняття [34].
У процесі всього курсу варто вказувати пацієнтові на позитивні зрушення, досягнуті в його стані й фізичному розвитку, переконувати, що порушення з боку шлунку незначні й легко поправні (психологічний вплив).
Також важливою формою лікувальної фізичної культури при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки є дозована ходьба, у процесі якої тренується й пристосовується до підвищеного навантаження серцево - судинна система, поліпшується кровопостачання серцевого м'яза, обмін речовин у тканинах і органах, поглиблюється дихання, підвищується тонус нервової системи, нормалізується сон і апетит. Дозована ходьба повинна збільшуватися поступово. Можна рекомендувати три основні види маршрутів:
1 - довжиною від 800 до 1500 метрів по рівній місцевості з невеликим підйомом у гору (кут підйому не повинен перевищувати 10°);
2 - від 1200 до 3000 метрів по рівній місцевості або з одним – двома підйомами в гору (15°);
3 - довжиною від 2000 до 5000 метрів по рівній місцевості або з двома – трьома підйомами в гору (кут підйому – до 20 - 25°).