Статичні деформації хребта (стр. 4 из 7)

3. Коштуючи спиною до поручня, руки В сторони (руки можуть сковзати по поручні) ступнути вперед, прогнутися, випрямиться (4-6 разів кожною ногою).

2.6.4 Механотерапія

Дітям з порушенням постави (особливо шкільного віку) доцільно виконувати вправи на тренажерах.

При зменшених фізіологічних вигинах корисний гребний тренажер (академічне веслування), при збільшенні фізіологічних вигинів - велотренажер (тренування кардіореспираторної системи), з піднятими (паралельно підлоги) руками, гімнастичний комплекс "Здоров'я". Цей вид тренування доступний старшим школярам. Дозволяють домогтися гарних результатів у профілактиці і лікуванні порушень постави м'ячі великих розмірів і інше устаткування фірми "Аконіт" - яскраві, багатофункціональні предмети.

Чисті виси не рекомендується використовувати в дошкільному віці і молодшому шкільному віці. За надмірним витяжінням хребта (на тлі загальної слабості і диспропорції тонусу передньої і задньої поверхні м'язів тулуба) випливає ще більш сильне скорочення м'язів, що приносить більше шкоди, чим користі.

2.6.5 Масаж

У дитячому віці масаж є ефективним методом профілактики і лікування порушень постави. Використовуються основні прийоми поглажування розтирання, вібрація і їхні різновиди. Усі прийоми виконуються плавно і безболісно. Дітям першого року життя, як правило, призначають загальний масаж, старшим дітям - масаж спини, грудей, черевного преса. Як правило він передує заняттям лікувальною гімнастикою. Діти дошкільного віку і старше можуть використовувати прийоми самомасажу, використовуючи допоміжні засоби: роликовий массажер, масажні доріжки, масажні м'ячі в сполученні з фізичними вправами.

ГЛАВА 2 ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Розділ 1 Загальна характеристика піддослідних хворих

Для дослідження ми взяли дві групи: експериментальну і контрольну по 10 чоловік кожна. Група того самого віку у середньому 15 років.

В експериментальній групі діти ще додатково займаються сеансами ЛФК з специфічним уклоном, вправи підібрані згідно їх захворювання, а саме сколіоз І – ІІ ст.

Розділ 2 Методи проведення дослідження

2.1 Ціль дослідження

Ціль дослідження – дослідити та визначити показники дихальної системи: локальна вентиляція легень, частота подихів, проби Штанге та Генче у дітей зі статичною деформацією хребта та етапі реабілітації.

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Вимірити показники стану дихальної системи і дати аналіз теоретично й аналіз методом математичної статистики по Ст'юденту.

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому уся сукупність людей, які беруть участь в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну. Групи можуть складатися наступимо чином:

без урахування індивідуальних особливостей членів групи;

за віком, за статтю, за перебігом захворювання, за станом фізичного розвитку.

У курсовій роботі для дослідження показників стану дихальної системи відібрані хворі з урахуванням захворювання - в усіх діагноз – сколіоз I – II ст.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

1) середнє арифметичне значення величини показника (Х);

2) середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки (

);

3) помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):

Х =

, (2.1)

де

- сума значень показників в групі,

n – кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника

вираховуємо за формулою (2.2):

= R (max - min)/А, (2.2)

де R - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А - табличне значення із значень n (додаток Г).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):

m =

, (2.3)

де

- середнє квадратичне відхилення,

n - кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст”юдента за формулою (2.4):

t =

, (2.4)

де Х1 та Х2 – середні арифметичні,

m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника міх контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток Д, в якому в одній з колонок знаходиться значення так званих “ступенів свободи”.

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):

f = (nконтр + nексп) - 2, (2.5)

де n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатоку В, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значения ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значениями Р слід порівнювати отримані значения t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної групи.

Розділ 3 Хід проведення дослідження

сколіоз хребет деформація

Для досягнення поставленої мети в дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає три місяці. Виміру показники стану дихальної системи проводилилось на початку і по закінченні експерименту.

Отже, беремо контрольну групу хворих з 10 чоловік на початку експерименту і їхніх даних заносимо в таблицю 2.1.

Таблиця 2.1 Показники стану дихальної системи контрольної групи на початку експерименту

№з/п	Показники стану дихальної системи
	Локальна вентиляція правої легені %	Локальна вентиляція лівої легені %	ЧДД у хв.	Проба Штанге сек	Проба Генче сек.
1	70,2	70,7	16	42	27
2	69,8	70,3	19	47	26
3	69,7	70,2	20	42	27
4	69,6	70,2	19	47	23
5	70,1	70,7	15	43	25
6	70,3	70,8	16	44	25
7	69,7	70,5	21	48	23
8	69,9	70,7	18	46	24
9	69,6	70,1	22	48	21
10	70,0	70,5	16	51	20

Так само саме фіксуємо показники на початку експерименту і для експериментальної групи і формуємо таблицю 2.2.

Таблиця 2.2 Показники стану дихальної системи експериментальної групи на початку експерименту

№п/п	Показники стану дихальної системи
	Локальна вентиляція правої легені %	Локальна вентиляція лівої легені %	ЧДД у хв.	Проба Штанге сек.	Проба Генче сек.
1	70,2	70,8	17	50	26
2	69,7	70,2	20	46	22
3	69,8	70,2	17	48	24
4	69,5	70,0	19	46	23
5	70,0	70,5	18	43	24
6	69,6	70,1	21	45	24
7	69,8	70,3	20	44	25
8	70,4	70,8	15	45	22
9	70,1	70,6	21	44	21
10	70,4	70,9	16	46	27

Через три місяці, по закінченні експерименту, проводимо виміру показників стану дихальної системи: локальна вентиляція легень, ЧДД, проби Штанге і Генче в двох групах - контрольної й експериментальний. При цьому дані вимірів заносимо в таблицю 2.3 для контрольної групи й у таблицю 2.4 - для експериментальної.

Таблиця 2.3 Показники стану дихальної системи контрольної групи наприкінці експерименту

№п/п	Показники стану дихальної системи
	Локальна вентиляція правої легені %	Локальна вентиляція лівої легені %	ЧДД у хв.	Проба Штанге сек.	Проба Генче сек.
1	72,2	72,7	16	43	28
2	71,7	72,2	18	48	26
3	71,7	73,1	16	45	27
4	71,5	72,0	17	47	25
5	72,1	72,6	15	44	26
6	72,2	72,7	14	46	26
7	71,7	72,3	19	49	29
8	71,9	72,5	17	46	24
9	71,6	72,1	19	49	22
10	72,1	72,6	16	50	21

Таблиця 2.4 Показники стану дихальної системи експериментальної групи наприкінці експерименту