МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ
імені П.Л. ШУПИКА
МЕДВІДЬ ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ
УДК: 616.12-008.331.1+577.124/.125.8]-085.615.225.2:615.035.1
ВПЛИВ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРАТІВ РІЗНИХ ГРУП НА СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА МЕТАБОЛІЧНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
14.01.02 - внутрішні хвороби
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Українській військово-медичній академії Міністерства оборони України
Науковий керівник
доктор медичних наук, доцент
Бойчак Михайло Петрович,
Головний військовий клінічний госпіталь Міністерства оборони України, начальник госпіталю
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Бабиніна Лідія Яківна,
Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра сімейної медицини, професор кафедри
доктор медичних наук, професор
Сєркова Валентина Костянтинівна,
Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини №1, професор кафедри
Захист відбудеться “14” жовтня 2008 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.06 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)
Автореферат розісланий “30” серпня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук, доцент
Т.М. Бенца
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) часто супроводжується метаболічними порушеннями (Н.А.Мазур, 1995), при наявності яких ризик виникнення ішемічної хвороби серця, серцево-судинних ускладнень та смертності збільшується у декілька разів (Ю.А.Байбакова, 2004; С.М.Коваль та співавт., 2004; Б.Н.Маньковский та співавт., 2007; E.Bonora та співавт., 2003). Для означення поєднання АГ, інсулінорезистентності, дисліпідемії та андроїдного ожиріння М.Henefeld та W.Leonhardt у 1980 р. запропонували термін „метаболічний синдром” (МС).
Відомо, що важкість перебігу та прогноз АГ визначається не тільки рівнем підвищення артеріального тиску (АТ), але й ступенем ураження органів-мішеней. Так, з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень асоціюється наявність гіпертрофії міокарду лівого шлуночка серця (ЛШ) (Є.П.Свіщенко, 2000), його систолічної та діастолічної дисфункції (М.R.Zile та співавт., 2002), ендотеліальної дисфункції артерій (В.Серкова та співавт., 2005).
Аналіз даних літератури показав, що існують відомості стосовно структурно-функціональних змін серцево-судинної системи окремо при АГ та при інших компонентах МС – ожирінні та порушенні вуглеводного обміну (Ю.Н.Сиренко та співавт., 2001; Е.А.Матова та співавт., 2003; И.Д.Бабаджан та співавт., 2004; І.В.Гольдіс та співавт., 2004; Л.В.Масляєва та співавт., 2005). Але їх сумісний вплив на стан серця та ендотелій судин вивчений недостатньо.
При лікуванні хворих з АГ поєднаної з МС необхідно враховувати не тільки ефективність антигіпертензивної дії препаратів, а й їх вплив на метаболізм глюкози та ліпідів, чутливість тканин до інсуліну та структурно-функціональний стан серця та судин.
На теперішній час практично не вивчений вплив окремих антигіпертензивних препаратів (моксонідина, лацидипіна) на структурно-функціональний стан серця та ендотеліальну функцію артерій хворих з МС. Не розроблені диференційовані рекомендації стосовно корекції структурно-функціональних змін серця та артерій у хворих з АГ при наявності МС.
Вирішення цих питань має безсумнівний практичний та теоретичний інтерес.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основного плану науково-дослідницьких робіт Науково-дослідного інституту проблем військової медицини Міністерства оборони України і є фрагментом теми „Особливості дезадаптаційного синдрому військового миротворчого контингенту Збройних Сил України” (№ державної реєстрації: 0105V000976).
Мета дослідження. Оптимізація лікування хворих з АГ та МС на основі вивчення впливу антигіпертензивних препаратів різних груп на структурно-функціональний стан серцево-судинної системи, ліпідний та вуглеводний обмін у таких хворих.
Завдання дослідження:
1. Вивчити особливості структурно-функціонального стану шлуночків серця у хворих з АГ та МС за даними ехокардіографічного (ЕхоКГ) та доплерехокардіографічного дослідження (доплерЕхоКГ).
2. Вивчити особливості функціонального стану ендотелію артерій середнього калібру у хворих з АГ та МС за даними ультразвукового дослідження плечової артерії в умовах проби з реактивною гіперемією та нітрогліцеринової проби.
3. Оцінити вплив агоніста імідазолінових рецепторів моксонідина та блокатора кальцієвих каналів лацидипіна на рівень АТ, вуглеводний та ліпідний обміни при лікуванні хворих з АГ та МС.
4. Оцінити вплив моксонідина та лацидипіна на структурно-функціональний стан шлуночків серця та функціональний стан ендотелію артерій у хворих з АГ та МС.
5. На основі отриманих результатів розробити рекомендації щодо диференційованого призначення моксонідина та лацидипіна у хворих з АГ при наявності МС.
Об’єкт дослідження: АГ ІІ стадії при наявності МС та АГ без МС.
Предмет дослідження: зміни структурних параметрів аорти та порожнин серця, систолічної та діастолічної функції ЛШ та правого шлуночка (ПШ) серця, ендотеліальної функції артерій середнього калібру та їх корекція антигіпертензивними препаратами.
Методи дослідження: клінічні – оцінка вираженості АГ, наявності надмірної ваги тіла, ознак ішемічної хвороби серця та хронічної серцевої недостатності (ХСН); лабораторні – визначення показників обміну ліпідів та вуглеводів з метою підтвердження наявності МС та контролю впливу проведеної антигіпертензивної терапії на метаболічні показники; інструментальні – ЕхоКГ та доплерЕхоКГ дослідження для визначення структурно-функціональних змін ЛШ і ПШ, ультразвукове дослідження плечової артерії в умовах проби з реактивною гіперемією та нітрогліцеринової проби для оцінки функціонального стану ендотелію; статистичні та математичні методи обробки наукових даних.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації уточнені особливості змін структурно-функціонального стану серця та функціонального стану судин середнього калібру у хворих з АГ, яка перебігає на фоні МС, у порівнянні з такими у хворих з АГ без МС, та вивчена можливість їх корекції за допомогою антигіпертензивних препаратів першого та другого ряду.
Досліджено зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих з АГ та МС у порівнянні з такими у хворих з АГ без МС. Було показано, що у хворих з АГ ІІ стадії на фоні МС мають місце гіпертрофія ЛШ серця з ремоделюванням його переважно за типом концентричної гіпертрофії за A.Ganau та співавт. (1992), ознаки прихованої систолічної дисфункції ЛШ серця та діастолічна дисфункція обох шлуночків серця переважно за гіпертрофічним типом. Вперше доведено, що у хворих з МС у порівнянні з хворими з АГ без МС частіше зустрічається діастолічна дисфункція ПШ.
Було показано, що у 70,2% хворих з МС спостерігаються порушення ендотелійзалежної дилатації плечової артерії та у 38,3% хворих - ендотелійнезалежної її вазодилатації. Вперше виявлено, що парадоксальна реакція плечової артерії на декомпресію у хворих з МС зустрічається у 2,7 рази частіше, ніж у хворих з АГ без МС.
Підтверджена ефективність антигіпертензивної терапії препаратами першого та другого ряду: блокатором повільних кальцієвих каналів лацидипіном у добовій дозі 4-6 мг та агоністом імідазолінових рецепторів моксонідином у добовій дозі 0,4-0,6 мг та їх метаболічна нейтральність впродовж 2 місяців лікування хворих з АГ та МС.
Вперше показано, що терапія хворих з МС блокатором повільних кальцієвих каналів лацидипіном у добовій дозі 4-6 мг впродовж 2 місяців сприяє збільшенню ФВ ЛШ серця, покращенню параметрів кровотоку у вихідних відділах обох шлуночків серця. Вперше доведена здатність такої терапії зменшувати кінцево-діастолічний тиск у ЛШ та кінцево-діастолічний меридіональний міокардиальний стрес, зменшувати ознаки гіпертрофічного типу діастолічної дисфункції обох шлуночків серця.
Вперше виявлено, що терапія агоністом імідазолінових рецепторів моксонідином хворих з МС впродовж 2 місяців у дозі 0,4-0,6 мг на добу сприяє зменшенню ЧСС, оптимізує параметри діастолічного наповнення ЛШ та ПШ за рахунок збільшення пікової швидкості раннього потоку на мітральному клапані та нормалізації пікової швидкості потоку в фазу систоли правого передсердя на трикуспідальному клапані.
Вперше доведено, що двомісячна терапія хворих з МС моксонідином та лацидипіном призводить до покращення параметрів ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації.
Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволили розробити диференційовані показання до призначення блокатора повільних кальцієвих каналів лацидипіна та агоніста імідазолінових рецепторів моксонідина хворим з АГ, яка перебігає на фоні МС.
Аналіз отриманих результатів свідчить про наявність і у хворих з АГ та МС, і у пацієнтів з АГ без МС ознак прихованої систолічної дисфункції ЛШ серця при нормальній величині ФВ ЛШ, яка проявляється зниженням пікової швидкості потоку в вихідному відділі ЛШ, що потребує моніторингу цього показника під час лікування таких пацієнтів.
Показана ефективність антигіпертензивної дії та метаболічна нейтральність блокатора кальцієвих каналів лацидипіна та агоніста імідазолінових рецепторів моксонідина при лікуванні хворих з МС.