МОЗ України
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
Кафедра пропедевтики гігієни
військової та радіаційної гігієни
Зав. каф. – член-кор. АМН України, проф. Бардов В.Г.
Навчально-дослідна робота студента
на тему:
«Харчування і хвороби зубощелепного апарату. Роль харчових речовин у розвитку стоматологічних захворювань»
Виконавець:
Керівник:
Київ 2006
Зміст
Вступ……………………………………………………………………….…3
Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань………………………………………………3
Фторування води……………………………………………………………..7
Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів……………...8
Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту…………………9
Значення жувального навантаження в профілактиці стоматологічних захворювань…………………………………………………………………10
Висновки…………………………………………………………………….11
Література…………………………………………………………………...13
Вступ
Метою даної роботи було визначити вплив харчового раціону людини (склад, характер їжі) на стан здоров`я органів ротової порожнини (зуби, пародонт, слизові оболонки).
Дане питання варто розглядати в двох аспектах: 1) опосередкований вплив харчових речовин через формування органів і систем (включаючи зубощелепний апарат) та 2) безпосередня дія їжі на тканини зуба і пародонта. Від характеру продуктів харчування залежить стан твердих тканин зуба, рН слини і зубного нальоту, швидкість відкладання зубного каменю, стимуляція слиновиділення. Із вітчизняних дослідників Д.О. Антін (1930) першим отримав дані про те, що зуб є напівпроникною мембраною, проникність якої залежить від фізико-хімічних особливостей середовищ, що його оточують. Постійний склад емалі може підтримуватись десятиріччями за рахунок надходження мінеральних компонентів із слини (тобто, зовнішнього середовища). А.А. Прохонічуков (1964) у дослідах на білих щурах показав, що вже у ранні строки утримання тварин на карієсогенній дієті у них спостерігаються зміни мінерального та білкового обміну в тканинах зуба, хоча карієсу, як такого, ще нема. Тобто складається певна спрямованість обмінних процесів, яка сприяє каріозному ураженню зубів.
Значення мінеральних речовин в раціоні харчування для попередження стоматологічних захворювань
Важливою складовою частиною раціону людини є макро-, мікро- і ультрамікроелементи, які, крім всього іншого, забезпечують ремінералізацію зубної емалі. Тому одним із напрямків профілактики демінералізації емалі (зворотного процесу) і пов`язаних з цим ускладнень є збалансування вмісту хімічних елементів у харчових продуктах.
Особливо велике значення серед макроелементів мають сполуки кальцію і фосфору, що визначається 1) включенням іонів цих елементів до кристалічної решітки апатитів емалі, 2) зниженням кислотності бактеріального ґенезу і 3) утворенням буферних систем завдяки обміну йонами Са2+, НРО42-, Н+ між слиною і тканиною емалі.
Хлорид і аскорбат кальцію, додані в дієту, знижують демінералізацію емалі на 65 – 75% [1]. Максимальне залучення кальцію і фосфору в структуру гідроксиапатита відбувається при їх оптимальному співвідношенні (1:1– 1:0,75) і кислотності середовища РП 7,2 – 7,8 [1, 10]. Надлишок фосфору знижує поглинання кальцію зубною емаллю (ремінералізація). В зернових і м`ясних продуктах вміст фосфору високий, що негативно впливає на засвоєння кальцію. Тому в харчовий раціон слід включати овочі і фрукти з метою збалансувати високий вміст фосфору в зернових і м`ясних продуктах.
Найоптимальнішим джерелом Са2+ серед продуктів харчування є молоко і молочні продукти, які перешкоджають демінералізації емалі. Карієсопрофілактична дія молока зумовлена також вмістом білків, вітамінів, лактози, ліпідів, ферментів, імуноглобулінів та інших компонентів, які здатні пригнічувати мікрофлору РП. Кальцій отримується, також з водою.
Вміст кальцію в молоці – 120 мг%, сирах – 106 мг%, творозі – 120-150 мг%, сирковій масі – 95-160 мг%. Суттєвим джерелом кальцію можуть також бути яєчний жовток, горіхи, боби, овочі, м`ясо, вівсяна крупа, фрукти.
Таким чином, обмін кальцію відбувається більш інтенсивно в системі слина ↔ емаль, а не пульпа ↔ дентин ↔ емаль. Хоча інша ситуація має місце у дітей. Інтенсивний ріст зуба забезпечується саме його постачанням через пульпу. Тому дефіцит вітаміну D (рахіт) в дитячому віці більш виражено впливає на формування твердих тканин емалі. У дорослих чіткого зв`язку між нестачею цього вітаміну і виникненням карієсу немає [11]. Вже сформована структура зуба забезпечується кальцієм із слини. Іони Са2+ секретуються разом з фосфором (НРО42-) слинними залозами завжди у сталій концентрації (на відміну від Na+і Н+) [4] або потрапляють безпосередньо з їжі та води.
Вітамін К – більш відомий як фактор згортання крові, але він чи не єдиний вітамін, що бере безпосередню участь в процесах мінералізації емалі. Недостатність вітаміну К гальмує зв`язування іонів Са з органічним матриксом[10].
У випадках потрапляння радіоактивного стронцію в організм доцільно вживати їжу збагачену кальцієм, оскільки Sr має властивість заміщувати Са у його сполуках. Встановлено, що п`ятикратне збільшення кальцію в дієті веде до зменшення включення стронцію на 50% [10].
Окремо варто сказати про жорсткість питної води. Відомо, що вона зумовлена солями кальцію і магнію. З цими макроелементами пов`язують виникнення твердих зубних відкладень. Пряма кореляція жорсткості води і виникнення зубного каменю справді підтверджується лабораторними та клінічними дослідженнями [7]. При показниках жорсткості води 5,7±0,5 і 9,5±0,2, яку вживає населення двох досліджуваних місцевостей, різниця в наявності зубного каменя у осіб вікової групи 7 – 12 років складає 12%, у 20 – 29 років – 12,5%, у 50 – 59 років – 2,1%.
Таким чином, роль кальцію у питній воді подвійна: з одного боку – він забезпечує, частково, ремінералізацію емалі зубів, з іншого – бере участь в утворенні зубного каменю.
Серед мікроелементів продуктів харчування йони алюмінію, міді, цинку, заліза, марганцю і олова сприяють включенню і утриманню кальцію і фтору в емалі і гальмують продукцію кислот зубним нальотом. Стабільному зниженню кислотності в ротовій порожнині сприяють іони алюмінію, цинку, заліза: інгібуючи кислотну активність бактерій зубного нальоту, вони пригнічують його ріст. Селен (Se4+) – навпаки, сповільнює мінералізацію тканин зуба.
Про ультрамікроелементи у гігієні харчування часто не згадують через малу частоту і вираженість наслідків їх дефіциту зокрема для органів ротової порожнини. Як правило, ці хімічні елементи є в достатній кількості у їжі. Хоча важливість їх для здоров`я зубів не можна відкидати і варто вирішувати питання про їх використання у профілактиці уражень зубів.
Встановлено, що у районах з високим вмістом молібдену в грунті розповсюдженість карієсу відносно нижча [5]. Карієс-статичну дію молібден має особливо у поєднанні з фтором, але механізм цього ефекту ще остаточно не відомий.
Було підтверджено роль ванадію в профілактиці карієсу. Так було показано, що поверхні емалі зубів, більш резистентні до карієсу, містять ванадій в більшій кількості [8]. Тобто, у вибірковій локалізації карієсу має певне значення концентрація ванадію в емалі.
Рекомендовані величини споживання деяких речовин наведені в таблиці [1].
Т а б л и ц я
Рекомендовані величини споживання мінеральних речовин (мг/добу)
| Вік і стать | Са | Р | Mg | Fe |
| 0 – 29 днів – новонароджені | 240 | 120 | 50 | 1,5 |
| 1 – 3 міс. | 500 | 400 | 60 | 5 |
| 4 – 6 міс. | 500 | 400 | 60 | 7 |
| 7 – 12 міс. | 600 | 500 | 70 | 10 |
| 1 – 3 роки | 800 | 800 | 150 | 10 |
| 4 – 6 років | 1200 | 1450 | 300 | 15 |
| 7 – 10 років | 1100 | 1650 | 250 | 18 |
| 11 – 13 років – хлоп чики | 1200 | 1800 | 350 | 18 |
| 11 – 13 років – дівчатка | 1100 | 1650 | 300 | 18 |
| 14 – 17 років – юнаки | 1200 | 1800 | 300 | 18 |
| 14 – 17 років – дівчата | 1100 | 1650 | 300 | 18 |
| Чоловіки | 800 | 1200 | 400 | 10 |
| Жінки | 800 | 1200 | 400 | 18 |
| Вагітні жінки | 1000 | 1500 | 450 | 20 |
| Матері годувальниці | 1000 | 1500 | 450 | 25 |
Фторування води
Виняткове гігієнічне значення для здоров`я зубів має фторування води. Численні дослідження епідеміології карієсу в різни країнах підтверджують зв`язок поширеності цього захворювання із вмістом фтору у саме у питній воді [2, 3]. Тому одним з визнаних методів профілактики карієсу є контрольоване додавання сполук фтору до води джерел водопостачання з метою довести концентрацію іонів фтору у питній воді до рівня, який є достатнім для ефективної профілактики карієсу зубів і в той же час не має несприятливого впливу на функціональні можливості організму людини, фізичний розвиток, та здоров`я населення. Фторування води гарантує зниження захворюваності карієсом у 2 – 3 рази. Проведені в колишньому СРСР розрахунки показали, що фторування води може знизити потребу в лікуванні та видаленні зубів на 40% і в зубному протезуванні на 25 – 30%.
Так в Івано-Франківську, де протягом 10 років фторування води проводилось якісно і безперервно, стабільно підтримувалась рекомендована концентрація фтору у школярів 7 – 10 років, які вживали збагачену фтором воду від моменту народження, інтенсивність карієсу зубів (індекс КПВ – каріозні, пломбовані, видалені) знизилась на 68,5 – 73,1%, поширеність карієсу – на 22,4 – 26,4% [2].