Проте, відомо, що фтор сприятливо діє на тканину зуба у всі періоди онтогенезу для постійних та молочних зубів (Р.Д. Габович, О.О. Мінх, 1979). Центральною проблемою є вибір оптимальної концентрації фтору. Чим вища його концентрація – тим більша вірогідність того, що буде перейдено рубіж толерантності до фтору у деяких осіб, що проявляється «плямистою емаллю» – флюорозом. До того ж, залежно від кліматично-погодних умов змінюється споживання води, а отже – і кількість фтору в організмі, що теж повинно враховуватись. За державним стандартом 2874-73 рекомендується встановлювати концентрацію іонів фтору на рівні 70 – 80% від максимально допустимого. Для різних кліматичних районів це число становитиме від 0,49 до 1,2 мг/л. Джерелом іонів фтору для фторування в наш час є фторид (4%) натрію, кременефторид (10%) амонію, фторид-біфторид (25%) амонію, кременефтористоводнева кислота (рідина). У воді ці сполуки повністю гідролізуються з утворенням F-.
Механізм захисної дії фтору на емаль полягає у сприянні затримки фосфорно-кальцієвих сполук в організмі, процесам ре мінералізації твердих тканин зуба і гальмуванні активності бактеріальних ферментів.
Серед гіпермікроелементозів відносно часто може зустрічаєтися згаданий вище флюороз – ураження емалі (коричневі плями). Через надлишок надходження фтору безпосередньо зі змішаної слини в емаль утворюється комплекс фториду кальцію СаF2, який виводиться з тканин.
Роль вуглеводів у розвитку каріозного пошкодження зубів
Проведено багато досліджень, які вказують на пряму кореляцію між споживанням легкозасвоюваних вуглеводів та інтенсивністю розвитку карієсу [1].
Прості вуглеводи, на відміну від інших основних класів органічних сполук, мають в ротовій порожнині всі умови для свого метаболізму. В ротовій порожнині є повний набір ферментів мікробного походження, необхідних для розщеплення вуглеводів. Органічні кислоти (молочна, піровиноградна), що утворюються, руйнують не достатньо резистентні елементи тканин зуба [6]. Прийом легкозасвоюваних вуглеводів (карієсогенна дієта) є пусковим фактором в ланцюзі процесів, які несприятливо діють на гомеостаз порожнини рота, ведуть до його порушення, місцевого зниження рН (в зубному нальоті), порушують динамічну рівновагу мінерального складу емалі в бік збільшення інтенсивності процесів демінералізації.
Карієсогенна дія вуглеводів більше виявляється в разі безпосереднього контакту з твердими тканинами зубів [11]. Це було підтверджено дуже оригінальними дослідами, коли оперативним шляхом у двох тварин створювали єдине коло кровообігу. Таким чином, концентрація вуглеводів (сахарози) у крові обох тварин була однаковою. Але вуглеводи з їжею отримувала лише одна тварина, у неї і виникав карієс, а в іншої тварини карієсу не було.
Встановлено, що карієсогенна роль вуглеводів залежить не лише і не такою мірою від кількості їх надходження, але і від частоти прийому, кількості цукру, який залишається в ротовій порожнині після вживання, його фізичного стану (липкість, в`язкість), концентрації та інших факторів [1]. Тобто, чим частіше і чим триваліше цукор затримується в порожнині рота і контактує з зубами – тим більш виражена його негативна дія. Так, наприклад, при прийомі навіть невеликої кількості цукрового піску його виявляють у слині ще протягом 30 хв [9].
Роль гіповітамінозів у розвитку захворювань пародонту
Захворювання пародонта, слизової оболонки ясен часто можуть бути пов’язані з деякими гіповітамінозами. Відповідно і запобігання їм зводиться до забезпечення організму профілактичною дозою вітамінів.
При нестачі вітаміну С (аскорбінової кислоти) в організмі відбуваються складні структурні зміни, що приводять до порушення проникності капілярів, підвищення їх ламкості і гальмуванню процесів проліферації кісткової тканини. З`являється кровоточивість ясен, розхитуються зуби. Встановлено, що при пародонтиті вміст вітаміну С в тканинах ясен значно знижений відносно норми [9].
Нерідко вітамін С з профілактичною і лікувальною метою призначають разом з вітаміном Р, який зміцнює судинну стінку і сприяє затримці аскорбінової кислоти в тканинах.
Дефіцит вітамінів А і Е призводить до вогнищевого розсмоктування кісткової тканини щелеп і розвитку білкових дистрофій. У стоматологічній практиці вітамін А використовують як засіб, що прискорює епітелізацію ерозій слизової оболонки ротової порожнини [10]. Він бере участь в синтезі глікопротеїнів слизових оболонок. При його нестачі спостерігається сухість останніх. Вітамін Е має загальновідому антиоксидантну дію.
Варто згадати і про вітаміни групи В, які досить часто призначають хворим пародонтитом. Нестача цього вітаміну ускладнює перебіг запалення. Ці вітаміни позитивно впливають на загальний стан людини, особливо коли є супутні функціональні розлади нервової системи – роздратованість, поганий сон, швидка втомлюваність.
Значення жувального навантаження в профілактиці
стоматологічних захворювань
Харчування є також фактором самоочищення, фізіологічного стирання зубів і тренування органів ротової порожнини. Ця роль харчування безпосередньо пов`язана з функцією жування. Самоочищення ротової порожнини, є природним процесом звільнення від залишків їжі, і забезпечується актом ковтання, рухами губ, язика, щік, щелеп, током слини і є основним чинником у попередженні розвитку карієсу, оскільки таким чином видаляється субстрат для розвитку карієсогенної мікрофлори [1].
У сучасної людини у зв`язку з редукцією зубощелепної системи, за наявності великої кількості аномалій, патологій самоочищення ротової порожнини значно ускладнене. Цьому також сприяє характер їжі, велика частина якої є надто м`якою, липкою, в`язкою. Так, наприклад, при прийомі навіть невеликої кількості цукрового піску його виявляють у слині ще протягом 30 хв [9]. Грає роль кулінарна та технологічна обробка: перемолювання м`яса, приготування соків, пюре, киселів, кремів тощо зменшує функціональне навантаження на жувальний апарат. Створюються умови для швидкого росту мікробного зубного нальоту і зубної бляшки. А це, в свою чергу веде власне до місцевого зниження рН, демінералізації і деградації органічних сполук емалі зубів.
До продуктів харчування, які очищують ротову порожнину, відносяться тверді фрукти і овочі: яблука, ріпа, редька, морква, огірки. Також позитивно впливає на розвиток зубощелепної системи тверда і суха їжа, що потребує значного слиновиділення і тривалого жування: скоринка хліба, сухарі, м`ясо шматком, суха ковбаса і риба. Механізм очищення ротової порожнини при вживанні такої їжі пов`язаний з двома факторами:
1) безпосередній вплив цієї їжі на зуби та ясна, коли під час жування, відкушування їжа просувається по зубу і за рахунок її жорсткості відбувається очищення відповідних поверхонь і фізіологічне стирання;
2) значне слиновиділення, яке інтенсивно вимиває залишки їжі з порожнини рота.
Опосередковано недоліки в гігієні харчування і пов`язані з ними процеси (утворення мікробної зубної бляшки, зубного каменю, перевантаження окремих груп зубів) сприяють розвитку захворювань, таких як пародонти, кровоточивість ясен [9].
Висновки
З поданого аналізу випливає що склад і характер їжі мають гігієнічне значення для здоров`я ротової порожнини.
1. Стає зрозумілим доцільність визначення таких категорій, як карієсогенні харчові продукти та карієсогенна дієта, для яких є характерним
· надлишок простих вуглеводів,
· дефіцит мінеральних речовин і мікроелементів,
· м`яка консистенція їжі.
2. Недостатність надходження вітамінів досить суттєво позначається на здоров`ї слизової оболонки рота і пародонту (м`яких тканин).
Для зниження карієсогенної дії вуглеводів ми можемо виокремити кілька шляхів:
· зменшення споживання вуглеводів;
· зниження частоти вживання вуглеводів;
· заміна вуглеводів на такі, що не метаболізують в ротовій порожнині;
· зменшення часу надходження вуглеводів в ротову порожнину;
· активне очищення ротової порожнини від залишків вуглеводів.
З метою профілактики каріозного ураження зубів ефективним буде вживання питної води штучно збагаченої фтором, іонами кальцію, фосфатами в збалансованому співвідношенні.
Споживання грубої їжі варто рекомендувати людям з поганою гігієною порожнини рота, зі схильністю до каріозних уражень з метою профілактики карієсу, розвитку зубощелепної системи, підвищення її резистентності. Найкраще вживати таку їжу в якості останньої страви, між прийомами їжі, після прийому солодкої, липкої, м`якої їжі.
Не можна рекомендувати тверду і жорстку їжу людям з патологічними зубоясновими кишенями, з розхитаними зубами до їх лікування і протезування, оскільки вживання такої їжі може викликати загострення захворювання і погіршення стану зубів і пародонта.
Всі ці заходи будуть найбільш актуальними для людей зі схильністю до захворювань органів ротової порожнини в якості елементів превентивного харчування. Але в той же час вони можуть бути залучені і в систему загального збалансованого харчування оскільки відповідають раціональним принципам.
Література
1. Воспитание культуры питания с учетом профилактики стоматологических заболеваний у детей и подростков: методические рекомендации / В.К. Леонтьев, Т.В. Кулаженко и др. – М.: 1991. – 25 с.
2. Стоматологічна профілактика у дітей: Навч. посібник / Л.О. Хоменко, В.І. Шматко, О.І. Остапко та ін. – К.: ІСДО, 1993. – 192с.
3. «Распространенность и интенсивность кариеса у детей и подростков Октябрьского района г. Иркутска» Воспалительно-дистрофические заболевания зубочелюстной системы (клиника, лечение, профилактика): Научные труды, выпуск 129 / Иркутск: 1976.