Curatio
Для лікування тварини використано етіотропну терапію із застосуванням препарату бровальзен, який містить діючу речовину альбендазол. Даний препарат являє собою порошок білого кольору зі специфічним запахом. По механізму дії бровальзен є антгельмінтиком , який згубно діє на більшість ендопаразитів. Діюча речовина бровальзену - альбендазол належить до групи бензилмідолозів з широким спектром дії.
Дозування. Препарат застосовуємо внутрішньо, разом з кормом (м»ясним фаршем) один раз на добу із розрахунку 3 грами препарату на 10 кг маси тіла з повторною дачею преперату через 14 днів. В даному випадку задавали по 0,9 грам на кожний прийом.
Для зміцнення природної резистентності організму внутрішньом»язево вводили препарат «аміновіт», який являє собою прозору рідину рожевого кольору і містить в своєму складі комплекс вітамінів та амінокислот. Препарат вводили в дозі 0,5 мл 2 рази на тиждень на протязі 3-х тижднів.
Кафедра паразитології ХДЗВА
Кураційний лист
Вид тварини: кішка.
Кличка:
Порода: безпорідна.
Стать: самка.
Вік: 9 місяців
Маса: 3кг.
Окрас: чорна з білими плямами.
Власник тварини:
Адреса:
Телефон:
Початок курації:
Кінець курації:
| Дата | Т, ºС | П, пошт.в хв. | Д, дих. рух. в хв. | Клінічний прояв хвороби, особливості перебігу та зміни в статусі тварини | Лікування (рецепти), рекомендації по годівлі, утриманню та догляду. Додаткові дослідження. Заключення. |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |
| 00.00.00 | 39,2 | 116 | 28 | Загальний стан задо-вільний, апетит зни-жен, тварина пасивна, багато спить, шерстяний покрів трохи тьмяний, розладав ШКТ не виявлено | Rp.: Pulv. Brovalseni0.9D.S.: Внутрішньо . Вранці з невеликою кількісттю корму .Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення . |
| 00.00.00 | 38,9 | 118 | 24 | Загальний стан задо-вільний, апетит зни-жен, тварина пасивна | Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення . |
| 00.00.00 | 39,2 | 124 | 28 | Загальний стан задо-вільний, апетит нор-мальний, тварина активна, рухома | Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення . |
| 00.00.00 | 39,0 | 116 | 22 | Загальний стан задо-вільний, апетит нор-мальний, тварина активна. | Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення . |
| 00.00.00 | 38,8 | 126 | 28 | Загальний стан задо-вільний, апетит нор-мальний, тварина активна, весела. Розладів ШКТ не виявлено | Rp.: Pulv. Brovalseni0.9D.S.: Внутрішньо . Вранці з невеликою кількісттю корму .Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення |
| 00.00.00 | 38,7 | 114 | 24 | Загальний стан задо-вільний, апетит нор-мальний, тварина активна, розладав ШКТ не виявлено. | Rp.: Aminoviti0.5 ml.D.S.: Вн/м»язево, 0,5 мл на 1 введення . |
« » 200 р.
Куратор: _____________/
Лікар-ординатор: __________/ Чемерис Л.П.
Epicrisis
Токсокароз (Тохосаrosis) — гельмінтозне захворювання хутрових звірів, собак та інших м'ясоїдних родини собачих, що викликається нематодою Тохосаrа canis та Тохосаrа leonine, у котів - Toxocaracati, які в дорослій стадії паразитують у тонкому відділі кишечника, рідше в шлунку. В Україні реєструють в усіх регіонах— токсокароз переважно токсаскаридоз молодняк. Захворювання характеризується порушенням функції травлення, анемією, загальною слабістю і виснаженням, нервовими явищами та відставанням молодняка у рості й розвитку.
Характеристика збудників. Тохосаrа canis – нематода середнього розміру, світло-жовтого кольору. Самці мають довжину 5-10 см, у них загнутий хвостовий кінець і 2 однакові спікули. Довжина самок – 10-18 см, на головному кінці збудника розміщені 3 губи і широкі кутикулярні крила. Циліндричний стравохід закінчується шлуночком.
Яйця токсокар майже круглої форми, середніх розмірів, незрілі, темно-коричневого кольору, з комірчастою зовнішньою оболонкою.
Тохосаrа leonine— гельмінт сіро-жовтого кольору. На головному кінці тіла є вузькі бічні крила. В ділянці стравоходу шлуночка немає. Самці мають довжину 4 — 7 см, самки — 6-10 см. У самок вульва відкривається в передній частині тіла.
Цикл розвитку токсокар відбувається прямим шляхом за аска-ридним типом з міграцією личинок по крові дефінітивного живителя. Виділені у зовнішнє середовище яйця при сприятливих умовах через 5—7 днів стають інвазійними, в них формується личинка, здатна заражати тварин.
При заковтуванні інвазійних яєць у кишечнику тварини личинки звільняються від яйцевих оболонок, через кишкову стінку проникають у кровоносну систему й по колу ворітної вени заносяться в легені, потім з легеневих капілярів в альвеоли, бронхи й ротову порожнину, звідки з слиною знову потрапляють у кишечник, де стають статевозрілими через 25—ЗО днів.
Toxocaracati — паразитує у котів, лисиць, тигрів, левів, леопардів та інших видів тварин з родини кошачих. Локалізується у передньому відділі тонких кишок. Найбільш небезпечні токсокари для молодих лисенят віком від 20 днів до 2,5 міс. Дорослі лисиці гинуть від токсокар рідко.
Частина личинок, які мігрують і заносяться у велике коло кровообігу, потрапляють у різні тканини, інкапсулюються, а у вагітних тварин через плаценту надходять в організм плода.
Таким чином, зараження м'ясоїдних токсокарозом відбувається трьома шляхами: внутрішньоутробно, внаслідок заковтування з кормом і водою інвазійних яєць паразитів або при поїданні м'яса інших звірів і резервуарних живителів (мишовидних гризунів та ін.), з інкапсульованими личинками токсокар.
Тохосаrа leonine — розвивається прямим шляхом без міграції личинок в організмі живителя. Яйця, виділені в зовнішнє середовище, при оптимальних умовах через три дні стають інвазійними. При надходженні з кормом таких яєць у шлунково-кишковий тракт з них вилуплюються личинки, які проникають у стінку кишечника, здійснюють линьку й виходять у просвіт кишечника, де через 3—4 тижні досягають статевої зрілості.
Епізоотологічні дані. На токсокароз частіше хворіють цуценят в перші 2—3 тижні після народження і ніколи у новонароджени не реєструють токсаскаридоз, за винятком цуценят песців. Основ ну роль у поширенні токсокарозу має внутрішньоутробний шля зараження. З хутрових звірів на токсаскаридоз особливо зара жаються песці, максимально хвороба поширюється у серпні міся ці. Джерелом інвазії є хворі тварини та паразитоносії, що виділя ють яйця токсокар і токсаскарид у зовнішнє середовище. Сприяє поширенню хвороби висока стійкість яєць гельмінтів у зовнішньо му середовищі. Вони можуть довго зберігатися у грунті й залита тися життєздатними протягом кількох років у 3—5%-них розчи нах сулеми, формаліну, мідного купоросу, азотнокислого натрі та інших, однак швидко гинуть під впливом високих температур висихання.
Патогенез залежить від інтенсивності інвазії і резистентност організму живителя. Статевозрілі гельмінти можуть закупорит кишечник, жовчні протоки печінки та підшлункової залози, щ супроводжується порушенням функціональної діяльності цих орга нів. Внаслідок інтоксикації спостерігаються нервові явища, пору шення секреторної і екскреторної функції нирок, шлунка. В кров знижується вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів, спостерігає ться лейкоцитоз, еозинофілія і прискорюється ШОЕ. Молодня відстає у рості й розвитку.
Клінічні ознаки.У хворих спостерігаються еозинофілія, ознак анемії, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (пронос який змінюється запором, здуття черева), зниження або відсут ність апетиту, пригнічення, виснаження, нервові явища, а інколи епілептичні судороги.
Діагностика. Прижиттєвий діагноз ставлять копрологічно методом Фюллеборна на основі виявлення специфічних овоскопічни елементів, які диференціюють за структурою поверхневої оболонки: у токсокар вона ніздрювата, а у токсаскарид — гладеньк Статевозрілі токсаскариди в 1—1,5 раза менші токсокар і не ма ють шлуночка в ділянці стравоходу.
Посмертно діагноз встановлюють на підставі розтину трупів виявлення статевозрілих гельмінтів у кишках та характерних па тологоанатомічних змін.
Лікування.Для дегельмінтизації використовують солі піперазину (адипінат, сульфат) в дозі 0,2 г/кг маси тварини три д підряд індивідуально з кормом (фарш, каша та ін.). Голодну ді ту та проносні не призначають. Єфективними при цьому захворюванні є препарети альбендазолу.
Нілверм — ефективний як проти статевозрілих, так і молодих форм гельмінтів. Призначають його всередину дорослим собакам вдозі 0,02 г/кг маси тварини одноразово з кормом, цуценятам — 0 01 г/кг тіла дворазово з інтервалом 24 год у формі 1%-ного водного розчину (1 мл/кг). Тетрамізолу гранулят — 0,6 г/кг маси тварини. Фебантел (ринтал) призначають собакам всередину в разовій дозі 0,01 г/кг маси тіла за діючою речовиною три дні підряд з кормом або в формі суспензії. Нафтамон задають песцям у дозі 0,2 г/кг живої маси одноразово індивідуально в суміші з 1/3 разовою порцією фаршу після 12—16-годинної дієти. Фекалії, які виділяються протягом трьох днів після лікування, спалюють або глибоко закопують у землю. Клітки знезаражують кип'ятком або. вогнем паяльної лампи.
Профілактика. Хутрових звірів утримують у клітках з сітчастою підлогою, піднятою над землею, кожний день чистять клітки і будиночки від фекалій. Родильні будиночки перед посадкою вагітних лисиць і песців обпалюють вогнем паяльної лампи. Будиночки для вирощування молодняка щорічно розміщують на новому місці, в вольєрах обладнують підлогу з твердим покриттям. Не допускають на територію звіроферми бродячих собак, періодично обстежують сторожових собак, а при необхідності проводять дегельмінтизацію. Періодично проводять дератизацію звіроферм з метою знищення гризунів (щурів, мишей та інших) — резервуарних живителів токсокар.
Забороняється згодовувати хутровим звірям і собакам сире м'ясо та внутрішні органи, які не піддавали ветеринарній експертизі, а'овочі перед згодовуванням слід ретельно мити у проточній воді.