Доведено, що метастази у віддалений після операції період частіше реєструються у хворих на рак без поєднаної тиреоїдної патології.
Вперше показана можливість використання 99mTсМІBІ для визначення поширення раку ЩЗ в організмі хворого та діагностики радіойоднечутливих метастазів раку ЩЗ (патент України: «Процес діагностики йодрезистентних метастазів високодиференційованого раку щитоподібної залози», № 9221 від 15.09.2005).
Розроблено методи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на рак ЩЗ у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією та без неї. Це застосування методу екстрафасціального видалення щитоподібної залози у поєднанні раку з багатовузловим зобом шийно-грудної локалізації (патент України: «Процес видалення вузлових форм зоба у поєднанні з раком щитоподібної залози», № 12780 від 15.02.2006), інтраопераційного УЗД, що дозволяє уточнити наявність та локалізацію реґіонарних метастазів раку під час операції, а також кріохірургічної асистенції при екстратиреоїдному розповсюдженні раку ЩЗ (патент України: «Спосіб хірургічного лікування раку щитоподібної залози», № 67528 від 15.06.2004).
Науково обґрунтований алгоритм діагностики, лікування та післяопераційного спостереження прооперованих хворих на рак щитоподібної залози на тлі супутньої патології.
Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози, у тому числі і з поєднаною тиреоїдною патологією, які дозволять поліпшити якість і підвищити ефективність надання медичної допомоги таким хворим, зокрема і заходів реабілітації.
Дисертаційні напрацювання та досвід хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози, у тому числі і у поєднанні з іншою тиреоїдною патологією, дозволили розробити і впровадити в практику охорони здоров’я технології доопераційної діагностики поширення раку щитоподібної залози в організмі з застосуванням 99mTсМІBІ, діагностики йодорезистентних метастазів високодиференційованого раку щитоподібної залози, інтраопераційного УЗД ділянки шиї та лімфатичних колекторів при підозрі на метастази чи рецидив захворювання. Розроблено метод екстрафасціального видалення щитоподібної залози у поєднанні раку з багатовузловим зобом шийно-грудної локалізації, метод кріохірургічної асистенції при видаленні пухлини, метод лікування хворих з 131І-негативними метастазами у хребет.
За матеріалами дисертації отримано 11 декларативних патентів України за розробку способів діагностики та хірургічного лікування хворих на рак щитоподібної залози.
Особистий внесок здобувача. Роботу виконано на базі Київської міської клінічної лікарні №16. Автором самостійно проведено інформаційно-патентний пошук, аналіз джерел, визначено актуальність проблеми та запропоновано методи проведення досліджень, сформовано мету і завдання роботи, здійснено статистичну обробку та аналіз матеріалів дослідження, опрацьовано основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи, розроблено рекомендації щодо впровадження результатів роботи у практику охорони здоров’я.
Ультразвукові дослідження щитоподібної залози та реґіонарних колекторів лімфовідтоку здійснені в лабораторії функціональної діагностики лікарні (завідувач – Яровий А.О.).
Цитологічні та морфологічні дослідження проведено у патоморфологічному відділенні (завідуюча – к.м.н. Аветисян І.Л.).
Гормональні дослідження проведено в клінічній лабораторії (завідуюча – Смахтіна Н.В.).
Матеріали для епідеміологічних досліджень отримані в Центрі медичної статистики МОЗ України (керівник – д.м.н., проф. М.В. Голубчиков)
Апробація результатів роботиОсновні положення дисертації були викладені на таких конференціях та з’їздах.
1. VІ з’їзд ендокринологів України (Київ, 2001).
2. Всеукраїнська науково-практична конференція „Актуальні питання хірургічної ендокринології” (Одеса, 2001).
3. Щорічний науковий симпозіум „Проблеми діагностики, лікування ендокринної патології та її ускладнень в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС” (Київ, 2003).
4. Х конгрес світової федерації українських лікарських товариств (Чернігів, 2004).
5. Науково-практична конференція „Фундаментальні питання експериментальної та клінічної ендокринології” (Харків, 2005).
6. Симпозіум з проблем діагностики і лікування ендокринної патології та її ускладнень в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (Київ, 2005).
7. Науково-практична конференція „Актуальні питання ядерної медицини” (Чернігів, 2005).
8. Науково-практична конференція „Патологія щитоподібної залози (профілактика, діагностика, лікування)” (Київ, 2006).
9. Конгрес Європейської асоціації ендокринних хірургів (Краків, 2006).
10. Міжнародна конференція з медичних наслідків Чорнобильської катастрофи і стратегії їх подолання, яка була присвячена 20-й річниці Чорнобильської катастрофи (Київ, 2006).
11. Науково-практична конференція „Ендокринологія в Україні: організація та надання медичної допомоги (Харків, 2006).
12. Міжнародний симпозіум „Сучасні технології в хірургії щитоподібної залози” (Німеччина, 2006).
13. Науково-практична конференція з міжнародною участю „Ендокринна система за умов йодного дефіциту” (Коломия, 2006).
14. VІІ з”їзд ендокринологів України (Київ, 2007).
15. Науково-практична конференція „Експериментальна та клінічна ендокринологія: від теорії до практики” (Харків, 2007).
16. Апробаційна рада Державної установи «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України» (2007 р).
Публікації. Результати досліджень відображені в 60 наукових працях. Серед них 23 публікації у фахових виданнях, що регламентовані ВАК України, 11 патентів.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація має структуру, що притаманна докторським дисертаціям у галузі медицини, а саме: вступ, огляд наукової літератури, розділ «Матеріали та методи досліджень», п’ять розділів власних досліджень, узагальнення та аналіз одержаних даних, висновки та список використаних науково-інформаційних джерел. Текст дисертації має обсяг 316 сторінок, містить 41 таблицю та 23 рисунки. До бібліографії входять 526 джерел, українською та російською мовами - 99, іноземними мовами - 427.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Загальна характеристика хворих та методів досліджень. З метою визначення актуальності проблеми в цілому, вивчали динаміку поширеності захворюваності на рак ЩЗ серед населення України. В основу цих досліджень покладено дані офіційної статистичної звітності МОЗ України за 1994 – 2004 роки.
Клінічні та інструментально-лабораторні дослідження проводили пацієнтам КМКЛ №16, які лікувалися з приводу раку щитоподібної залози з 2001 по 2004 роки.
Всього було обстежено 677 хворих, з них 611 жінок та 66 чоловіків. Середній вік хворих становив 48,4 ± 0,5 року, але в основному (76,7%) це були хворі віком 40 років і старші. Відповідно до завдань дослідження пацієнтів розподілили на дві групи: хворі без супутньої тиреоїдної патології (285) та хворі з поєднаною патологією (392). В свою чергу, серед хворих з поєднаною тиреопатологією виділили хворих із супутнім нетоксичним вузловим та багатовузловим зобом (195), хворих із супутнім токсичним зобом (11) та хворих із супутнім автоімунним тиреоїдитом (186 осіб).
Вивчали результати первинного клінічного обстеження хворих, результати УЗД, дані тонкоголкової аспіраційної біопсії під контролем УЗД, рівень гормонів ЩЗ, Ат-ТПО, Ат-ТГ заключення патогістологічних досліджень видаленої тканини, результати оперативного лікування, І131 – терапії, променевої терапії.
Віддалені наслідки оперативного лікування хворих вивчали у мешканців м. Києва, які лікувалися в КМКЛ №16 протягом 1997-2004 рр , з урахуванням наявності чи відсутності поєднаної тиреоїдної патології та сумарно по всіх супутніх тиреоїдних станах. Це пов’язане з невеликою частотою випадків виникнення метастазів та летальності. Спостереженням було охоплено 969 киян, хворих на рак ЩЗ. Використали дані персонального спілкування з хворими, родичами чи лікарями за місцем проживання, інформацію з медичних карт Київської міської клінічної онкологічної лікарні.
В узагальненому вигляді чисельність спостережень представлена в табл.1.
Таблиця 1
Обсяг спостережень за окремими контингентами хворих на рак щитоподібної залози та за видами досліджень
| Види досліджень | Чисельність дослідженьпо окремих контингентах |
| 1 | 2 |
| 1. Епідеміологічні дослідження динаміки захворюваності на рак ЩЗ в Україні за даними офіційної статистичної звітності. | Все населення України та хворі на рак щитоподібної залози (близько 2,2 тис хворих) щорічно. |
| 2. Спеціальні дослідження на основі розробленої «Карта вивчення раку щитоподібної залози у хворих з супутньою тиреоїдною патологією та без неї», заповненої за даними історій хвороб (статформа №003/0). | Всього 677 карт, з них: 195 карт хворих на супутній нетоксичний зоб, 11 – токсичний зоб, 186 – автоімунний тиреоїдит та 285 карт хворих без поєднаної тиреопатології. |
| 3.Результати УЗД. | -„- |
| 4. Результати гормональних дослід-жень щитоподібної залози. | -„- |
| 5. Результати ЕПГД. | -„- |
| 6. Результати заключного ПГД. | -„- |
| 7. Результати ТАПБ. | Всього 264 біоптати ЩЗ, з них: у 148 хворих з поєднаною та у 116 хворих без поєднаної тиреопатології. |
| 8. Дані про віддалені наслідки у киян, хворих на рак ЩЗ, прооперованих в КМКЛ №16, та отримані з різних онкологічних закладів м. Києва. | 969 хворих, з них: 279 – з супутнім нетоксичним зобом; 16 – з токсичним зобом; 266 – з автоімунним тиреоїдитом; 408 – без поєднаної тиреопатології. |
У зв’язку з тим, що епідеміологічні дослідження мали суцільний характер на всьому масиві населення України, то визначення мінімального числа спостережень було зайвим. Для всіх інших видів досліджень це мінімальне число спостережень отримували на основі таблиць О.Я. Боярського [А.М. Мерков, Л.Є. Поляков, 1974].