Смекни!
smekni.com

Рак молочної залози – реабілітація, корекція психосоматичних розладів в процесі комплексного лікування (стр. 6 из 11)


Психосоматична корекція хворих на РМЗ після різних видів операцій дала змогу зменшити коефіцієнт адаптаційної напруги після стресу тим, у кого

він був початково високим, за рахунок зміни співвідношення кортизолу й інсуліну (тобто зниження рівня кортизолу і підвищення рівня інсуліну), підвищення рівня b-ендорфіну, що свідчить про збільшення компенсаторних можливостей організму і уможливлює обмежити стрес-реакцію.

В осіб же з початковими низькими значеннями коефіцієнтів під впливом ПСК він збільшується за рахунок стимуляції глюкокортикоїдної функції кори наднирників. Адже при адренокортикальній недостатності стійкість організму до стресу різко знижена. Отже, психосоматична корекція впливає на зниження стомлення кори наднирників після перенесеного стресу. Психосоматична корекція дає змогу підвищити резервні можливості і стійкість організму до перенесеного стресу.

Розроблена нами комплексна програма психосоматичної корекції позитивно впливає на адаптогенні процеси в організмі жінок, хворих на РМЗ, що дає змогу її вважати новим, досить ефективним способом підвищення адаптаційних можливостей і стрес-переносності в пацієнток з ознаками розладу захисно-пристосувальних систем. Кореляція проводилася з урахуванням і під контролем функціонального стану системи (визначення співвідношення змісту кортизолу, інсуліну і b-ендорфіну і коефіцієнта адаптаційної напруги) до й у процесі лікування. В результаті застосування ПСК дезадаптаційних процесів підвищується стійкість хворих на РМЗ до переносного стресу, що розширює пристосувальні можливості організму і сприяє поліпшенню якості життя. Крім того, під впливом ПСК відбувається нормалізація гормональних взаємин, що свідчить про модулюючий вплив психосоматичної корекції на адаптативні реакції в хворих на РМЗ.

Таким чином, переконливо показана перевага в лікувальному плані для хворих на РМЗ психосоматичної корекції в сполученні з методами оперативних зберігаючих втручань (реконструктивно-пластичні й органозберігаючі операції) і низьку ефективність тільки стандартної терапії в сполученні з радикальною мастектомією.

Психологічна і соціально-трудова реабілітація, реадаптація, якість життя (катамнестично). В онкологічній практиці оцінка “якості життя” пацієнтки є надзвичайно важливим критерієм оцінки ефективності проведеного лікування, нинішнього стану жінки, хворої на РМЗ, і прогнозу на її майбутнє життя. З урахуванням градації досліджуваних пацієнток на чотири групи (відповідно видам оперативних втручань і характеру програми відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура) або стандартної терапії (променева терапія, хіміотерапія)) нами було проведено катамнестичне дослідження виписаних хворих через півроку і рік у відповідному обсязі амбулаторно, експериментально-психологічними методами дослідження, що дало змогу говорити як про динаміку ефективності “лікувальної допомоги”, так і про якість життя пацієнток.

Методика самооцінки особистості (САН) характеризувала більш високі показники (самопочуття, активності, настрою) у пацієнток 3-ї групи (після мастектомії з одночасною реконструкцією молочної залози), відповідно динаміка поліпшення в коливаннях 8,8 – 9,4%; тоді як у пацієнток контрольної групи (які перенесли радикальну мастектомію) лише на 1,7-1,8% (табл. 9).

Таблиця 9

Характеристика самооцінки особистості (методика САН)

група К-тьхворих Самопочуття (бали) Активність (бали) Настрій (бали)
При виписці Через
6 міс
% поліпшення При виписці Через
6 міс
% поліпшення При виписці Через
6 міс
% поліпшення
М ± m М ± m М ± m
1-а 56 2,63±0,12 2,72±0,13 3,4 2,54±0,12 2,66±0,13 3,2 2,24±0,11 2,36±0,13 3,5
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
2-а 39 3,91±0,12 4,16±0,11 6,3 4,03±0,11 4,29±0,12 6,4 4,05±0,12 4,32±0,11 6,6
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
3-я 32 4,22±0,11 4,62±0,10 9,3 4,32±0,12 4,73±0,11 9,4 4,43±0,10 4,79±0,12 8,8
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
4-а 71 2,24±0,13 2,28±0,14 1,7 2,31±0,13 2,36±0,14 1,7 1,73±0,13 1,78±0,14 1,8
Р<0,05 Р<0,05 Р<0,05
Усього 198

Це пов’язано з тим, що пацієнтки після радикальної мастектомії, маючи фізичні дефекти у вигляді спотворюючого рубця на передній грудній стінці, западання підключичної області, обмеження рухів у плечовому суглобі, деформації хребта в результаті вагової асиметрії, лімфостазу верхньої кінцівки, плечового плекситу, психологічно і фізично дуже важко переносили ці наслідки радикальної мастектомії, що викликало стан депримування - зниження настрою, активності, загального самопочуття. Надзвичайно тяжким для пацієнток був і сексуальний аспект – повна відсутність або вкрай обмежений контакт із можливим сексуальним партнером. Дане положення визначало не тільки дефект сексуальної сфери, але і було значимим у широкому розумінні порушення „якості життя” в цілому. У своїх болісних переживаннях пацієнтки не знаходили психологічної підтримки серед навколишніх; у сексуального партнера їхній стан викликав переважно негативне відношення, лікарі-онкологи, під спостереженням яких хворі знаходилися, не мали можливості зробити їм належну психотерапевтичну корекцію через непрофесійність у даній галузі медичних знань. Хворі 3-ї групи, які перенесли радикальну мастектомію з одномоментною реконструкцією, не мали подібних фізичних дефектів, були позбавлені зазначеного негативного комплексу, вели адекватний спосіб життя, що і відбивало на показниках їхньої самооцінки.

Дослідження рівня тривоги за методом Ч. Спілбергера – Ю.Ханіна виявило, що показники особистісної тривоги (як риси акцентуації) залишалися практично без змін у представників усіх груп, тоді як показники реактивної тривоги мали істотні розходження. Кращими виявилися показники серед хворих 3-ї групи (зниження рівня тривоги на 6,0%); трохи менше – у 2-й (4,7%) і відповідно – у 1-й (3,6%). На відміну від зазначених груп, у пацієнток 4-ї групи (контрольної) показники реактивної тривоги не тільки не знизилися, але і мали негативну динаміку (-1,6%) (табл. 10).


Таблиця 10

Показники динаміки рівня тривоги за методикою Ч.Спілбергера—Ю.Ханіна

Група

К-ть

хворих

Показники тривоги (бали)
Особистісна Реактивна
При виписці Через 6 міс

%

поліпшення

При виписці Через 6 міс

%

поліпшення

М ± m М ± m
1-а 56 36,0±1,10 36,0±1,12 0,0 44,5±1,02 42,9±1,13 3,6
Р>0,05 Р<0,05
2-а 39 35,6±1,02 35,4±1,11 0,06 41,0±1,11 39,1±1,12 4,7
Р>0,05 Р<0,05
3-я 32 35,2±1,01 34,9±1,12 0,9 38,4±1,08 36,2±1,11 6,0
Р>0,05 Р<0,05
4-а 71 36,3±1,13 36,8±1,14 –1,1 47,1±1,15 47,9±1,13 –1,6
Р>0,05 Р<0,05
Усього 198

Психологічне пояснення співвідношень результатів, які мали місце, у різних групах збігалося за багатьма параметрами „якості життя”, описаним у попереднім дослідженні.

Дослідження характеристики депресії і тривоги за методом М. Гамільтона показало аналогічні попередньому дослідженню структурні зміни в психологічному відношенні пацієнток різних досліджуваних груп. Так зниження депресивного тла збільшувалося від 1-ї до 2-ї і 3-ї груп (відповідно 2,3%, 6,0%, 9,4%); у хворих 4-ї (контрольної) групи динаміка мала негативний характер (-1,5%) (табл. 11). Пацієнтки контрольної групи виписувалися зі стаціонару з більш високим депресивним тлом, психологічно більш значимо переживаючи патогенну ситуацію і, не маючи поза лікарнею реальної психотерапевтичної підтримки, ще більш психологічно декомпенсувались, що призводило в результаті до низького рівня якості життя. Показники тривоги в даному дослідженні мали ту ж тенденцію.

Таблиця 11

Динаміка психопатологічної симптоматики (за методом М. Гамільтона)

Група К-ть хворих Досліджувані показники (бали)
Депресія Тривога
При виписці Через 6 міс.

%

поліпшення

При виписці Через 6 міс.

%

поліпшення

М ± m М ± m
1-а 56 26,3±1,14 25,7±1,12 2,3 30,1±1,14 29,4±1,14 2,4
Р<0,05 Р<0,05
2-а 39 22,1±1,12 20,8±1,13 6,0 28,1±1,13 26,4±1,11 6,1
Р<0,05 Р<0,05
3-я 32 19,2±1,10 17,4±1,11 9,4 25,3±1,12 23,3±1,10 8,7
Р<0,05 Р<0,05
4-а 71 32,8±1,13 33,3±1,14 –1,5 37,4±1,14 38,1±1,12 –1,8
Р<0,05 Р<0,05
Усього 198

Дослідження самооцінки „якості життя”. Досліджувані показники: робота, самопочуття, фізичне здоров’я, домашні обов’язки – були більш високими в хворих 3-ї групи, які перенесли мастектомію з первинною реконструкцією молочної залози, трохи поступалися їм показники хворих 2-ї групи, які перенесли органозберігаючі операції на молочній залозі і менш значимі в 1-й групі хворих, які перенесли радикальну мастектомію, але так само, як і хворі 3-ї і 2-ї групи, одержували розроблену нами програму відновлювального лікування (психотерапія, психофармакотерапія і лікувальна фізкультура). Найнижчими були показники серед пацієнток 4-ї групи, які перенесли радикальну мастектомію (контрольна група) (табл. 12).