- методика, що застосовується;
- використані тести;
- отримана інформація;
- висновки.
Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так як аудитор не повинен документувати кожне явище чи висновок, а тількі ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб’єктивною оцінкою.
Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням спеціфіки окремих питань аудиту.
Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській фірмі рекомендується дотримуватись уніфіцированої форми ведення робочої документації.
Аудитор повинен також використовувати цифрову або алітичну інформацію і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином підготовленні.
З метою повторних аудитів робочі документи повинні бути розділені на:
- постійні, які доповнюються новою інформацією, яка має постійне значення;
- поточні, які містять інформацію, що стосується насамперед аудита окремого періоду.
При оформленні робочих документів необхідно дотримуватись наступних вимог:
- на першій сторінці кожного робочого документа повинні бути вказані наіменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, наіменування підприємства-клиєнта, номер і дата заключення договору, у відповідності з яким здійснюється аудит;
- кожний робочий документ повинен мати назву, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит проведення інвентаризації" і т.д.;
- кожний робочий документ повинен мати свій номерний індекс. Робочі документи індексують за допомогою різних систем - як літерних, так і цифрових, або різних поєднань цих систем;
- сторінки кожного робочего документу повинні бути пронумеровані;
- в кінці кожного робочего документа вказується призвіще аудитора, що заповнив цей документ (тобто той, хто виконав перевірку аспектів, відображених в цьому документі), ставляться його підпис і дата (або період) складання документа.
Робочі документи зазначай включають:
- нформацію, що стосується юридичної і організаційної структури підприємства;
- необхідні копії юридичних документів, угод і протоколів;
- інформацію про сферу діяльності підприємства, технологічній і структурній системах його функціонування;
- відображення вивчення і оцінки систем обліку і внутрішнього контролю;
- документацію про планування аудиту;
- аналіз операцій і залишків по рахункам;
- аналіз важливих показників і тенденцій;
- відображення сутності, строків і масштаба виконання аудиторських процедур і їх результатів;
- посилання на конкретних осіб, які виконали аудиторські процедури, і час їх виконання;
- висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до аудиту окремих конкретни питань;
- переписку з клієнтом по окремим питанням , якщо це мало місце, або копії бесід (устних обговорень);
- копії переписки з третіми особами у випадку необхідності копії фінансових звітів клиєнта;
- опис відповідей клиєнту по різним питанням у ході проведення аудиту;
- висновки, зробленні аудитором, по різним аспектам аудиту, в тому числі винятки і надзвичайні моменти, якщо такі мали місце, розкриті в ході аудиторських процедур.
Повнота розкриття фактів і інформація, що міститься в робочих документах, повинні бути достатніми для того, щоб:
- забезпечувати можливість контролю керівникам аудиту за проведенням його в поточному році;
- підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;
- підтверджувати узгодженність проведеного аудиту з прийнятими аудиторськими стандартами і професійними критеріями;
- забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні і проведенні наступних аудитів цього суб’єкта;
- служити аудитору довідковим матеріалом, у випадку необхідності і надаваим любі пояснення відносно змісту проведеного аудиту.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати справки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфідеційності
Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта.Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, яке задовільняє вимоги зберігання і конфіденційності.Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.
Після завершення аудиту мінімум один екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми).Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванняи забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.
Приклад робочого документу при визначення аудиторського ризику наведено у таблиці № 12.
Таблиця № 12.
Вплив факторів ризику на діяльність підприємства.
| № | Фактор ризику | Оцінка фактору ризику | Рівень підприємницького ризику |
| 1 | Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство | Депресія | Високий |
| 2 | Визначення галузі функціонування компанії | Стабільна | Низький |
| 3 | Політика управління на підприємстві | Пасивна | Низький |
| 4 | Система контролю на підприємстві | Слабий контроль | Високий |
| 5 | Результати аудиту минулих років | Відсутні | Високий |
| 6 | Частота зміни керівництва | Не змінювалось | |
| 7 | Фінансове положення підприємства | Посереднє | Високий |
| 8 | Ймовірність виникнення судових спорів | Малоймовірна | Низький |
| 9 | Репутація управлінців | Добра | Низький |
| 10 | Їх досвід роботи | Достатній | Низький |
| 11 | Власність | Колективна | Низький |
| 12 | Розуміння ролі аудиту | Смутне | Високий |
| 13 | Місцезнаходження підприємства | Велике місто | Низький |
Аналізуючи таблицю,ми можемо зробити висновок, що ступінь ризику на підприємстві наближається до низької.
РОЗДІЛ 4.
АНАЛІЗ І АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРМ.
Комп’ютеризація народного господарства України – один з основних чинників підвищення ефективності виробництва, забезпечення розвитку економіки й техніки нашої країни згідно з вимогами міжнародних стандартів. Разом з тим в цій галузі спостерігається значне відставання від передового світового досвіду. Практично всі вітчизняні технічні і техноглогічні засоби комп’ютеризації виявилися непридатними для використання в сучасних умовах і змінюються на відповідні зарубіжні зразки, як правило застарілих типів. Тому проблема комп’ютеризації економіки України має не кількісний характер, а якісний, тобто полягає не в збільшенні кількості апаратних чи технологогічних засобів комп’ютеризації, а в їх якісній зміні, зокрема у впровадженні інформаційних систем нового покоління.
Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер. Він не лише відповідає за ведення рахунків бухгалтерського обліку, але і здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці і огляду господарської діяльності підприємства, по аудируванню і розробці управлінських рішень.
Для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.в першу чергу необхідно провести корінну реконструкцію його технічної і інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту.
Керівники і фахівці , які пов’язаніз конкретним управлінням не можуть обходитися без вірогідної оперативної зовнішньої і внутрішньої інформації при при виробленні та прийнятті управлінських рішень, які спрямовані на покращення виробничої, господарської та іншої діяльності керованого ними суб‘єкта управління. Діючі сиситеми автоматизованої або машинної обробки економічної інформації , як правило , забезпечують внутрішньою інформацією лише бухгалтерський облік, статистику, складання зведеної звітності, тощо. А тому необхідну інформацію для вироблення та прийняття управлінських рішень керівники здебільшого вимушенні збирати і обробляти вручну або іншим неефективним способом. При виконанні такої технічної роботи-а вонв дорого коштує і забирає багато часу- їм не вистачає інколи часу для оперативного аналізу процесів, які відбуваються на ринку та у виробничо-господарській діяльності, тому вони наспіх підготовлюють управлінські рішення, які не завжди оптимальні і ефективні. Врешті зазнають збитків виробництво та інші ланки, що за умов ринкових відносин призводить об‘єкт управління до банкрутства.