Під час вагітності на тлі хронічної ниркової недостатності, внаслідок односторонньої нефректомії, у щуриць і у плодів встановлено наявність гіповітамінозу D, при цьому вміст транспортної форми вітаміну D3 (25ОНD3) у плода нижчий, ніж у матері, а у новонародженого він нижчий за рівень його у плода. В подальшому на 14 добу життя вміст 25ОНD3 вітаміну D в сироватці крові новонароджених підвищується, але не досягає показників у контрольних щурят (народжених псевдооперованими самицями щурів) (рис.1).
Наявність D-вітамінної недостатності у вагітних щуриць з односторонньою нефректомією супроводжувалась порушенням кальцій-фосфорного обміну в їх організмі та організмі плода і новонародженого (рис.2). При цьому рівень кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові у них значно нижче, ніж у контрольних тварин, особливо наприкінці вагітності, і хоча плід "гіперкальціємічний" відносно організму матері, як це спостерігається і при фізіологічній вагітності, все ж таки він значно нижче забезпечений солями кальцію та фосфору у порівнянні з плодом у псевдооперованих тварин. Отримані дані свідчать також про те, що при експериментальній нирковій недостатності у щуриць, новонароджені щурята мають набагато нижчі показники вмісту кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові у порівнянні з контрольними щурятами і хоча в подальшому вміст цих макроелементів в крові підвищується, все ж на 14 добу він не досягає показників у новонароджених від псевдооперованих щуриць.
Проведеними дослідженнями встановлено, що за умов експериментальної ниркової недостатності відмічається зниження забезпеченості самиці, плода та новонародженого гормонально-активними метаболітами вітаміну D3, але характер цих змін різний. Якщо вміст в крові 24,25(ОН)2D3 при односторонній нефректомії у вагітних щуриць, їх плодів та новонароджених значно нижчий за показники у контрольних тварин, то вміст 1,25(ОН)2D3 у контрольній групі тварин характеризувався підвищенням його у самиць наприкінці вагітності, зниженням у плода і новонародженого та збільшенням на 14 добу життя щурят. За умов односторонньої нефректомії низькі показники цього метаболіту в сироватці крові виявлені як наприкінці вагітності, так у плода і новонароджених щурят протягом 14 днів життя, що може бути обумовлено, з одного боку, зменшенням синтезу цього метаболіту в організмі вагітної щуриці внаслідок зниження загальної маси нефронів при односторонній нефректомії, з другого – зниженням його синтезу плацентою, зумовленого її функціональною недостатністю при цій патології.
Виявлені в системі мати-плацента-плід-новонароджений зміни в забезпеченості вітаміном D3, його гормонально-активними метаболітами та дефіцит кальцію і неорганічного фосфору в організмі плода і новонародженого при експериментальній нирковій недостатності, за нашими даними, супроводжувались підвищенням вмісту паратгормону наприкінці вагітності у плода та новонародженого відносно цих показників в контрольній групі псевдооперованих щуриць та їх плодів і щурят.
Враховуючи результати проведеного нами експерименту, які підкреслюють важливу фізіологічну роль кальцію та вітаміну D в організмі, їх участь в процесах становлення всіх життєвоважливих функцій, остеогенезу, диференціації клітин в тканинах різних органів і систем, можна вважати, що порушення ранньої неонатальної адаптації, функціональні розлади та підвищена захворюваність немовлят, які народились у жінок з запальними ураженнями нирок та сечовидільної системи значною мірою пов'язані з дефіцитом та порушенням обміну вітаміну D і кальцію в системі мати-плацента-плід.
Доказом цього є отримані нами експериментальні дані про те, що введення вагітним самицям протягом усього періоду вагітності 10 або 20 МО вітаміну D3 сприяло дозозалежному підвищенню у новонароджених вмісту в крові транспортної форми вітаміну D3 на 60-70% та збільшенню концентрації кальцію і неорганічного фосфору на 47-66% і 27 та 68%, відповідно. Через місяць після народження вміст цих показників в обох групах щурят був майже однаковий, але значно вищий у порівнянні з показниками щурят, матері-щуриці котрих не отримували вітаміну D3 додатково до стандартної дієти віваріуму.
Введення вітаміну D3 щурицям під час вагітності сприяло також покращанню обміну речовин у новонароджених щурят за показниками вмісту в їх крові холестеролу, загальних ліпідів, білку, глюкози та сечовини у порівнянні з такими у щурят, матері яких не отримували додатково вітаміну D3 протягом вагітності (таблиця 1). Одночасно спостерігалось підвищення активності мікросомальної та мітохондріальної гідроксилаз у гепатоцитах новонароджених, а також активності цих ферментів на 10 та 20 доби життя у порівнянні з такими у щурят, матері яких не отримували вітамін D, що було показано нами у щурят в дослідах in vitro. При цьому інтенсивність збільшення активності мітохондріального ферменту в гепатоцитах новонароджених з часом була меншою, ніж мікросомальної гідроксилази, що свідчило про більшу функціональну зрілість печінки у новонароджених щурят від самок, які отримували вітамін D і здатність її більш активно утворювати із вітаміну D його транспортну форму, яка є субстратом для синтезу гормонально-активних метаболітів вітаміну D у нирках.
Таким чином, в результаті виконаних експериментальних досліджень доведено, що при хронічній нирковій недостатності в системі мати-плацента-плід-новонароджений мають місце значні зміни обміну вітаміну D та кальцію і фосфору, які призводять до дефіциту вітаміну D у вагітної, плода і новонародженого, розвитку у них гіпокальціємії, гіпофосфатемії та підвищення активності лужної фосфатази і вмісту паратгормону в крові. При цьому за показниками вмісту холестеролу, загальних ліпідів, загального білку, глюкози та сечовини у сироватці крові у новонароджених має місце функціональна незрілість багатьох органів у систем, що негативним чином відбивається на стані обміну речовин. Додаткове введення вітаміну D3 протягом вагітності сприяє покращанню D-вітамінного обміну та зменшенню дефіциту кальцію в організмі новонароджених, сприяє покращанню функціонального стану печінки за показниками мікросомальних та мітохондріальних гідроксилаз, що в свою чергу оптимізує умови для нормального перебігу процесів обміну речовин в організмі.
Клінічні дослідження показали, що особливістю перебігу вагітності у матерів з хронічним пієлонефритом була висока частота таких ускладнень, як ранні гестози, прееклампсія, фето-плацентарна недостатність, анемія, загроза переривання вагітності. У ј жінок цієї групи під час вагітності відмічалась одно-дворазове загострення хронічного пієлонефриту. Найбільш частими ускладненнями пологів були ранній вилив навколоплодових вод та слабкість родової діяльності. Шляхом кесарського розтину народились 22,2% дітей, у контрольній групі в тричі менше (6,7%). Передчасні пологи мали місце у 27,2% жінок основної групи.
Треба зазначити, що всі вагітні жінки з хронічним пієлонефритом протягом ІІІ триместру вагітності спостерігались у відділенні патології вагітності ДУ “ІПАГ АМН України“ і отримували профілактично-лікувальний комплекс, до складу якого входив препарат "Прегнавіт" (по 2 капсули на добу). Здорові вагітні контрольної групи одержували Прегнавіт по 1 капсулі на добу в якій міститься 200 МО вітаміну D3.
При хронічному пієлонефриті у матерів, діти народжувались з більш низькою масою тіла, зумовленою затримкою внутрішньоутробного розвитку. Для них була характерна непропорційність антропометричних даних: при нормальних розмірах голови спостерігалась певна гіпотрофія тулуба, у таких новонароджених відмічались потоншений шар м'яких тканин, сухість шкіри, прояви недостатньої мінералізації кісток та розходження основних кісткових швів черепа, збільшені розміри великого тім'ячка, м'якість при пальпації грудної клітки. Ознаки асфіксії помірного ступеня при народженні мали 70,4% дітей від матерів з хронічним пієлонефритом і лише у 18,2% дітей, матері яких були практично здорові.
У новонароджених, матері яких страждали на хронічний пієлонефрит, спостерігались значні відхилення від норми клінічного перебігу усього періоду ранньої неонатальної адаптації. У них частіше, ніж у дітей контрольної групи зустрічались дезадаптаційні порушення у вигляді синдрому нервово-рефлекторного збудження, зниженої рухової активності та м'язового тонусу, тремору кінцівок, а також зригування і локального ціанозу носо-губного трикутника, порушень серцево-судинної системи у вигляді схильності до тахиаритмії, апное, блідості шкіри.
При ультразвуковому обстеженні новонароджених встановлено, що у 54,2% немовлят, які народились у жінок з хронічним пієлонефритом і перенесли гіпоксію помірного ступеня виявлялись зміни у вигляді розширення мисок, переважно лівої нирки, підвищення ехогенності пірамід та дифузне підвищення ехогенності паренхіми нирок з погіршенням диференціації фетальної ехоструктури, що вірогідно є наслідком впливу хронічної гіпоксії на тканину нирки. Такого характеру зміни у здорових новонароджених виявлялися у 3-4 рази рідше.