Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 робіт, з них 4 надруковані у фахових журналах, затверджених ВАК України, 1 – у збірнику “Невідкладна медична допомога”. Отримано один патент на корисну модель.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 138 сторінках друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу одержаних результатів, висновків і практичних рекомендацій, списку використаних літературних джерел та додатку. Робота ілюстрована 44 таблицями, 32 малюнками. У бібліографічному вказівнику на 14 сторінках наведено 152 літературних джерела (з них 77 кирилицею та 75 латиницею).
Матеріали та методи досліджень. Робота присвячена вивченню ефективності варіантів внутрішньовенної анестезії у постраждалих з ГЧМТ при різних ушкодженнях ГМ.
Було обстежено 156 постраждалих з ГЧМТ, які були прооперовані з приводу різних ушкоджень ГМ, середній вік яких становив 38±4,1 років. У 69% постраждалих травма була обумовлена дорожньо-транспортними подіями, у 25% – побутовими причинами, у 6% – виробничим травматизмом.
Клінічний моніторинг проводився з урахуванням провідних клінічних симптомів ЧМТ по їхній уніфікованій градації.
Дослідження проводилися з урахуванням сумарної градації тяжкості стану постраждалих.
Оскільки на прогноз і плин ГЧМТ впливає вихідна тяжкість стану, всі обстежені постраждалі були розділені на три групи.
Для аналізу ефективності методів анестезії, що досліджувались, були обрані пацієнти, які вижили. Критерієм виключення були постраждалі із сукупними або комбінованими ушкодженнями, пацієнти з вихідними порушеннями серцевого ритму. Таким чином, у дослідження було включено 135 хворих.
Тяжкість стану хворих у передопераційному періоді оцінювалася на етапі надходження в операційну або реанімаційний зал. Всім постраждалим зроблене томографічне дослідження ГМ на ядерному магнітно-резонансному томографі з визначенням локалізації й типу ушкодження головного мозку. У передопераційному періоді проводився огляд хірургом і травматологом для виключення сукупних ушкоджень (табл.1).
Таблиця 1
Характеристика хворих залежно від тяжкості ушкодження ГМ
| Клінічнігрупи | Кількість | Статьч. /ж. | Діагноз |
| Група А | 41 | 34/7 | Забій мозку в поєднанні із субарахноїдальним крововиливом. |
| Група В | 54 | 46/8 | Забій мозку в поєднанні із внутрішньочерепними гематомами. |
| Група С | 40 | 36/4 | Забій мозку в поєднанні із субарахноїдальним крововиливом і внутрішньочерепними гематомами. |
Обстежені пацієнти мали різний ступінь порушень вітальних функцій залежно від клінічної тяжкості стану (табл.2).
Таблиця 2
Вихідний стан вітальних функцій
| Група | Частота дихання, хв-1 | Пульс, хв-1 | САД мм рт ст | Температуратіла, °С |
| А | 22±3 | 80±3 | 94±9 | 37,2±0,4 |
| В | 25±6 | 98±7 | 110±15 | 37,6±0,3 |
| С | 23±8 | 110±12 | 92±18 | 38,3±0,4 |
Таблиця 3
Розподіл хворих за методами оперативного втручання
| Групихворих | Кількість | Тривалістьоперації, (хв)1 | Вид краніотомії | |
| резекційна | кістковопластична | |||
| Група А | 41 | 80,0 ±6,9/135,0±5,9 | 3 | 38 |
| Група В | 54 | 78,0±5,5/142,0±4,8 | 8 | 46 |
| Група С | 40 | 64,0±3,8/ 139,0±4,4 | 13 | 27 |
[1]Примітка: у чисельнику зазначена тривалість резекційної, у знаменнику– кістковопластичної краніотомії. Тут та надалі показники представлені як середнє значення та стандартне відхилення.
Усі пацієнти оперовані в умовах багатокомпонентної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легенів. Був вивчений вплив трьох варіантів анестезії на стан про - і антиоксидантної систем і вегетативна рівновага організму під час нейрохірургічних операцій, для чого кожна група постраждалих була розділена на три підгрупи (табл.4).
Таблиця 4
Розподіл хворих за методом анестезії
| Підгрупи | Кількістьхворих | Метод анестезії |
| I | 42 | анестезія пропофолом і фентанілом |
| II | 48 | анестезія тіопенталом натрію і фентанілом |
| III | 45 | анестезія оксибутиратом натрію, тіопенталом натрію, кетаміном і морфіном |
Обстежені хворі були розподілені на 9 груп залежно від тяжкості стану за шкалою ком Глазго (ШКГ), типу ушкодження ГМ і методу анестезії (табл.5).
Таблиця 5
Сумарний розподіл хворих за вихідною тяжкістю стану, видом анестезії
| Методи анестезії | Разом | ||||
| Підгрупа | I | II | III | ||
| Група хворих | A | 17 | 13 | 11 | 41 |
| B | 15 | 20 | 19 | 54 | |
| C | 10 | 15 | 15 | 40 | |
| Разом: | 42 | 48 | 45 | 135 | |
Дози препаратів, що використовувались на різних етапах анестезії, й різні методи анестезії зазначені в табл.6.
Таблиця 6
Дози препаратів на етапах анестезії
| Метод | Анестетик | Етапи | |
| Індукціямг/ кг | Підтримка анестезії мг/кг/год | ||
| I | Пропофол | 1–4 | 3–8 |
| Фентаніл | 0,005 | 0,005–0,01 | |
| II | Тіопентал натрію | 4–6 | 4–10 |
| Фентаніл | 0,002 | 0,005–0,01 | |
| III | Оксибутират натрію | 50 | 20–70 |
| Тіопентал натрію | 1–4 | 4-6 | |
| Кетамін | 0,15–0,5 | 0,5–1,0 | |
| Морфіну гідрохлорид | 0,25 | 0,25-0,3 | |
При дозуванні анестетиків керувалися клінічними ознаками адекватності анестезії: зміною рівня артеріального тиску, частотою серцевих скорочень, візуальною оцінкою периферичного кровообігу.
У процесі анестезії проводився моніторинг системного артеріального тиску осцилометричним методом, частоти серцевих скорочень і насичення крові киснем за даними пульсоксиметрії. Зазначені параметри відслідковувалися безупинно в режимі реального часу. Для проведення безперервної реєстрації ЕКГ використовувався добовий ЕКГ монітор (DX-AKM03 “ArNika”, Україна).
До анестезії й у момент закінчення операції досліджували стан перекисного окислювання ліпідів по концентрації маркерів ПОЛ в сироватці крові постраждалих і вегетативний баланс за показниками варіабельності ритму серцевої діяльності.
Показники прооксидантної системи вивчали за рівнем продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБКАП). Досліджували антиоксидантну активність супероксиддисмутази, вміст тіолових груп і антиоксидантну активність сироватки крові. Рівень ТБКАП визначався за допомогою діагностичного набору “Агат” (Москва). Оцінку кількісних результатів проводили спектрофотометричним методом на біохімічному аналізаторі “Cormay multi”.
Антиокисну активність оцінювали за ступенем пригнічення нагромадження ТБК-активних продуктів (Клебанов Г.И., 1988).
Активність супероксиддисмутзи (СОД) визначалася методом, заснованим на реакції окислювання кверцитину (Косовер Н., 1979).
Стан тіол - дісульфідної системи вивчався за показниками небілкових сульфгідрильних (SH) і дісульфідних (SS) груп, а також коефіцієнта SH/SS (Горчинский Ю.М., 1971; Соколовский В.В. c соавт., 1997).
Статистичний аналіз проводили за допомогою ліцензійних програм “MicrosoftExcel”
(K 312563 AXDX 09-70702) та “Statisticav.6.0”(k 901716 BU). За умов нормального розподілу різницю між групами визначали за допомогою t-критерію Ст’юдента. Наявність кореляцій між отриманими показаниками визначалась за крітерієм Пірсона.
Проби сироватки крові для визначення вмісту маркерів ПОЛ (ТБКАП, СОД, SS, SH, АОА) набиралися у пацієнтів до нанесення шкірного розрізу й наприкінці оперативного втручання перед екстубацією або переведенням у відділення інтенсивної терапії. Для порівняння показників про - і антиоксидантної активності була взята контрольна група практично здорових донорів у відділенні переливання крові Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги, порівнянна за демографічними показниками з постраждалими, які були обстежені.
У ході спостереження проводили реєстрацію електричної активності серця за допомогою автономного 3-х канального ЕКГ реєстратора. ЕКГ записувалася безупинно з моменту надходження постраждалого в операційну аж до відновлення свідомості й екстубації в операційній, або до моменту транспортування у відділення інтенсивної терапії (ВІТ). Початковою точкою дослідження вегетативного статусу хворих з ГЧМТ вважався початок інфільтраційної анестезії зони шкірної рани. Періодом оперативного втручання вважався часовий інтервал між моментом нанесення шкірного розрізу й моментом накладення останнього шкірного шва (кінцева точка дослідження). Для оцінювання зміни вегетативного балансу в ході операції аналізувалися етапи, що відповідають моментам нанесення шкірного розрізу, виконання першого трепанаційного отвору, розкриття твердої мозкової оболонки, накладення останнього шкірного шва. Для аналізу показників ВРСД в інтраопераційному періоді з вихідного масиву даних додатково відбиралися двохвилинні інтервали, передуючі моменту хірургічної стимуляції й наступні.