Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць, в тому числі 5 статей, з них 4 – у збірниках, затверджених ВАК України для публікації результатів дисертаційних досліджень; 8 тез доповідей у збірниках матеріалів наукових заходів різного рівня. Одержано патент на корисну модель.
Обсяг і структура дисертації. Робота викладена українською мовою на 174 сторінках комп’ютерного машинопису, ілюстрована 31 таблицею і 70 рисунками, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендації, додатків, списку використаних джерел літератури, що містить 257 найменувань (85 кирилицею і 172 латиницею).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 81 хворого на первинну подагру віком від 35 до 74 (в середньому 53,25±0,93) років. Серед цих пацієнтів було 78 (96,3%) чоловіків і 3 (3,7%) жінки. Тривалість захворювання склала від 1 до 27 (в середньому 7,82±0,81) років.
Легкий перебіг подагри констатовано в 28 (34,6%) хворих, перебіг середньої тяжкості – в 38 (46,9) %, тяжкий – в 15 (18,5%). Гострий артрит встановлено в 9 (11,1%) пацієнтів, хронічний (у фазі загострення) – в 72 (88,9%). Периферичні тофуси знайдено в 35 (43,2%) обстежених, подагричну нефропатію та нефролітіаз діагностовано відповідно у 56 (69,1%) та в 25 (30,9%) хворих.
Суглобовий синдром характеризувався наявністю болю у 81 (100%) хворого, припухлістю ураженого суглоба – у 71 (87,7%), почервонінням його – у 61 (75,3%), підвищення локальної температури – у 69 (85,2%), підвищення температури тіла (що не перевищувала 38°С) – у 16 (19,8%) пацієнтів. Моноартрит виявили у 70 (86,4%) хворих, олігоартрит – у 9 (11,1%), поліартрит – у 2 (2,5%), нічний характер виникнення нападів артриту – в 65 пацієнтів (80,3%). Серед уражених суглобів артрит першого плесно-фалангового суглоба виявлено в 25 (30,9%) пацієнтів, гомілково-ступневого – в 21 (25,9%), колінного – в 18 (22,2%), променево-зап’ясткового – в 3 (3,7%), ліктьового – в 6 (7,4%), суглобів кисті – в 8 (9,9%). Для клінічної оцінки стану суглобів у хворих на подагру, а також для ефективності проведеної терапії з’ясовували суглобовий, запальний і больовий індекси. Провокуючим чинником у розвитку загострення 59 (72,8%) обстежених пов’язували з прийомом їжі, що містила велику кількість пуринів, 38 (46,9%) - із прийомом алкоголю, 10 (12,4%) - із фізичним навантаженням, 5 (6,2%) - із переохолодженням, один (1,2%) - із стресовим чинником, 6 (7,4%) - провокуючий фактор не відмічали. Першою ознакою захворювання в 75 (92,6%) хворих значився суглобовий криз, у 6 (7,4%) - ниркова колька. Дебютом артикулярної патології у 68 (83,9%) спостережень визнано артрит першого плесно-фалангового суглоба, в 9 (11,1%) - гомілково-ступневого, в 4 (4,9%) - колінного. У трьох (3,7%) пацієнтів спостерігалася обтяжена щодо подагри спадковість.
Усі хворі поділені на 2 групи: група порівняння (20 пацієнтів), яка отримувала базисний лікувальний комплекс та основна група (61 хворих), якій додатково до комплексного лікування призначали препарати фітоліт (підгрупа А – 31 хворий) або холівер (підгрупа Б – 30 хворих). Фітоліт (фармацевтична фірма „Здоров’я”, м.Харків, Україна, реєстраційний номер UA/3650/01/01 від 17.08.2005р. до 17.08.2010р.) та холівер (фірма Hau Giang United Ph. F.-HG Pharm, В’єтнам, реєстраційний номер P.05.02/04693 від 21.05.2002р. до 21.05.2007р.) призначали по 2 таблетки 3 рази на день за 30 хв до або під час їжі впродовж 14 днів. Ефективність лікування оцінювали після проведеного курсу лікування (на 15-16 доби). Групи співставні за віком, статтю, клінічними проявами основного та супутнього захворювань. Рандомізація хворих проводилась методом випадкової вибірки. Контролем слугували дані, які отримані при обстеженні 20 практично здорових осіб, тотожні з пацієнтами інших груп за віком та статтю.
Сукупність клініко-анамнестичних даних та результатів об’єктивного і лабораторно-інструментального дослідження проведених у хворих на подагру свідчила, що порушення функції органів ГБС мали місце в 63 (77,8%) пацієнтів. Хронічний гепатит (токсичний, мінімальний ступінь активності) діагностовано у 63 (77,8%) хворих, хронічний некалькульозний холецистит (у стадії ремісії) – у 60 (74,1%). Для виключення вірусної етіології ураження печінки проводили визначення серологічних маркерів вірусного гепатиту В та С.
Скарги, які характерні для ураження ГБС виявили тільки у 28 (34,6%) хворих на подагру. Так, важкість в правому підребер’ї відмічали 28 (34,6%) хворих, помірний біль у правому підребер’ї (періодично, після вживання жирної і/або смаженої їжі) - 27 (33,3%), закрепи – 22 (27,2%). За результатами лабораторних досліджень у 63 (77,8%) хворих виявлені ознаки, які свідчили про помірні ураження печінки і жовчного міхура. Значення біохімічних показників крові, які характеризують функціональний стан органів ГБС не перевищували рівень норми більше ніж у 2 раза (табл.).
Таблиця
Частота виявлення симптомів ураження гепатобіліарної системи у хворих на подагру
| Симптоми | Всього хворих (n=81) | Основна група (n=61) | Група порівняння (n=20) | |||||
| Абсол. | % | Підгрупа А (n=31) | Підгрупа Б (n=30) | Абсол. | % | |||
| Абсол. | % | Абсол. | % | |||||
| Збільшення розмірів печінки | 30 | 37,0 | 12 | 38,7 | 11 | 36,7 | 7 | 35,0 |
| Болючість при пальпації у правому підребер’ї | 26 | 32,1 | 10 | 32,3 | 10 | 33,3 | 6 | 30,0 |
| Підвищення рівня загального білірубіну | 19 | 23,5 | 8 | 25,8 | 7 | 23,3 | 4 | 20,0 |
| Підвищення рівня холестерину | 14 | 17,3 | 6 | 19,4 | 5 | 16,7 | 3 | 15,0 |
| Підвищення рівня тригліцеридів | 40 | 49,4 | 15 | 48,4 | 17 | 56,7 | 8 | 40,0 |
| Підвищення активності АСТ | 63 | 77,8 | 25 | 80,6 | 24 | 80,0 | 14 | 70,0 |
| Підвищення активності АЛТ | 62 | 76,5 | 24 | 77,4 | 24 | 80,0 | 14 | 70,0 |
| Підвищення активності ЛДГ | 12 | 14,8 | 5 | 16,1 | 5 | 16,7 | 2 | 10,0 |
| Підвищення активності ЛФ | 3 | 3,7 | 1 | 3,2 | 1 | 3,3 | 1 | 5,0 |
| Підвищення активності ГГТП | 61 | 75,3 | 24 | 77,4 | 23 | 76,7 | 14 | 70,0 |
Примітка: n-кількість спостережень
При УЗД органів черевної порожнини незначне збільшення розмірів печінки виявлено в 30 (37,0%) пацієнтів, заокруглений край та підвищення її ехогенності - в 63 (77,8%), ущільнення паренхіми печінки - в 3 (3,7%) осіб, дорзальне стихання ехосигналу – в 13 (16,1%). Зміни жовчного міхура при УЗ-обстеженні проявлялися дифузним ущільненням та потовщенням до 3-5 мм його стінки в 60 (74,1%) та наявністю в ньому осаду – в 68 (83,9%) хворих.
Біохімічні визначення (активність каталази, вміст відновленого глутатіону (ВГ), малонового альдегіду (МА) в крові, концентрація СК в крові та сечі, протеоліз низькомолекулярних (ПНМП), високомолекулярних протеїнів (ПВМП), колагенолітична активність плазми (КАП), сумарна (СФА), неферментативна (НФА), ферментативна фібринолітична активність (ФФА) плазми) проведені впродовж 24 годин із 4-годинним інтервалом за стандартними методиками до та після лікування. Комплекс біохімічних досліджень (рівень загального й прямого білірубіну, концентрація холестерину, тригліцеридів, альбуміну, загального білка, сечовини, креатиніну, активність АСТ, АЛТ, ЛДГ, ЛФ, ГГТП) здійснювали на біохімічному аналізаторі „Ultra” (фірма „Коnе”, Фінляндія). Ультразвукове дослідження печінки і жовчного міхура здійснювали на ультразвуковому діагностичному апараті „Shimadzu SDU 500”.
Математичну обробку даних (варіаційний та кореляційний аналізи) провели на ІВМ РС Реntium ІV за допомогою набору програм Microsoft Excel’ХР, Statistica® 5.1 (StatSoft, Inс., США). Оцінку характеру ритмів показників, проводили з використанням індивідуального та групового Косинор-аналізу, на базі програми Chronos-Fit (Гейдельберг, Німеччина, 2002 р).
Результати досліджень та їх обговорення.
При аналізі хронограми активності каталази крові у хворих на подагру майже в усіх часових вимірах (за винятком 14.00) її активність виявилася нижчою за таку у групи здорових осіб (рис.1). В останніх найвищі значення активності каталази виявлено у вечірні та нічні години (18.00-2.00), тоді як у пацієнтів в цей час спостерігали зниження її активності. Суттєвих змін зазнавала середньодобова активність даного ферменту – за подагри вона знижувалася на 32,6%.
При порівняльній оцінці ритмологічної організації всіх біохімічних показників залежно від наявності супутньої патології ГБС (хронічний гепатит та хронічний некалькульозний холецистит) між даними нозологіями статистично достовірних відмінностей виявлено не було. Тому подальший аналіз добової організації проводився у групі, яка включала обидві нозології ГБС. Порівняльний аналіз ритмів активності каталази в пацієнтів із відсутністю/наявністю супутніх уражень ГБС виявив зниження середньодобового показника на 16,7% за наявності супутньої патології щодо пацієнтів без такої. Якщо у хворих без ураження ГБС о 18.00 та о 2.00 спостерігали деяке зростання активності даного ферменту, то в пацієнтів із супутньою патологією ГБС його активність виявилася низькою у всі нічні виміри (22.00-6.00).
Добовий ритм ВГ у крові здорових характеризувався зниженням його рівня в денний час та підйомом – у вечірні та нічні години (22.00-2.00) (рис.2). Середньодобовий вміст даного показника за подагри зменшувався незначно (на 16,3%); але нічний час, для якого властиве поповнення запасів антиоксидантів, характеризувався зниженням його рівня.
Наявність супутньої патології ГБС зменшувала середньодобовий вміст ВГ на 24,4% порівняно з хворими без їх наявності, але хронограма виявилася майже синфазною зі здоровими, за винятком 10.00, коли спостерігали незначне зростання рівня даного показника.