Функціональний стан зубощелепного апарату пацієнтів з односторонніми необмеженими дефектами зубних рядів. Для встановлення показників орієнтовної електроміографічної норми було проведено електроміографічне дослідження жувальних м’язів (ЖМ) 27 пацієнтів у віковій групі 35 – 55 років з інтактними зубними рядами з одностороннім жуванням (ОЖ) та двостороннім жуванням (ДЖ).
У пацієнтів з інтактними зубними рядами і ДЖ Та (період біоелектричної активності), Тс (період біоелектричного спокою), А (амплітуда біопотенціалів), К (коефіцієнт, співвідношення довжини фаз Та і Тс) з правої і лівої сторони були майже рівними за значеннями. В середньому час Та жувального м’язу дорівнював 353,3±50,15 мс, скроневого 373,8±38,1 мс, Тс жувального м’язу 487,0±48,5 мс, скроневого 438,4±21,9 мс. Амплітуда (А) власне жувального м’язу дорівнювала 0,42±0,05 мВ, амплітуда скроневого – 0,29±0,05 мВ, К – 0,73±0,04 та 0,86±0,04 відповідно.
У пацієнтів з ОЖ основні зміни були виявлені в показниках амплітуди біопотенціалів. На стороні жування амплітуда біопотенціалів жувальних м’язів була достовірно вищою, ніж на протилежній стороні (А власне жувального м'язу на стороні жування – 0,48±0,01 мВ, на протилежній стороні – 0,34±0,02 мВ; А скроневого м'язу на стороні жування – 0,27±0,02 мВ, на протилежній стороні – 0,22±0,01 мВ). Таким чином, на стороні жування жувальні м’язи розвивали більшу силу скорочення.
У пацієнтів з ОНД виникали зміни усіх досліджуваних параметрів в м’язах як на стороні дефекту, так і на протилежній. Вираженість функціональних порушень залежала від кількості втрачених зубів та загальної характеристики оклюзійних контактів.
У пацієнтів І групи (відсутній другий моляр) електроміографічні показники за значеннями майже не відрізнялися від аналогічних показників пацієнтів з інтактними зубними рядами.
У пацієнтів ІІ групи 1 підкласу діагностувалося значне збільшення різниці між довжиною періодів Та та Тс на стороні дефекту (Та в середньому дорівнював 278,6±17,9 мс, Тс – 397,0±13,1 мс). Коефіцієнт К власне жувального м’язу сторони з необмеженим дефектом зубного ряду – 0,70±0,03 (перевага процесів гальмування). Амплітуда біопотенціалів до 0,17±0,01 мВ. Виявлені зміни свідчать про зменшену за силою та довжиною активність ЖМ під час жування. На протилежній стороні період Та був більший за довжиною (291,1±35,9 мс), Тс – 358,8±19,6 мс, коефіцієнт К становив 0,81±0,08, що є більш наближеним до нормальних показників. Крім того, була більшою А (0,23±0,02 мВ). Таким чином, на стороні, протилежній дефекту зубного ряду, за довжиною активність і сила скорочення ЖМ були більшими, однак у порівнянні з нормою досить низькими. Тобто, одностороння втрата групи молярів спричинювала зміни функціонального стану ЖМ як на стороні дефекту, так і на протилежній стороні.
У пацієнтів ІІ групи 2 та 3 підкласів не було виявлено значної різниці між довжиною періодів Та і Тс ЖМ. Коефіцієнт К власне жувального м’язу на стороні ОНД дорівнював 0,98±0,09, на протилежній стороні – 0,97±0,07, К скроневого м’язу на стороні ОНД становив 0,86±0,03, на протилежній стороні – 0,75±0,01. Однак істотно зменшувалися показники А біопотенціалів ЖМ з обох сторін (А власне жувального м’язу сторони з ОНД дорівнювала 0,26±0,02 мВ, протилежної – 0,23±0,01 мВ, А скроневого м’язу сторони з ОНД дорівнювала 0,33±0,04 мВ, протилежної – 0,22±0,01 мВ). Таким чином, сила скорочення м’язів зменшувалася при втраті зубів незалежно від топографії дефекту зубного ряду (табл. 2, рис. 1).
У пацієнтів ІІІ групи (відсутність групи молярів та премолярів) в жувальних м’язах діагностувалися аналогічні зміни, однак вони були більш виражені. На стороні дефекту період спокою ЖМ превалював за довжиною над періодом активності, в той час як на протилежній стороні періоди активності та спокою були майже рівними.
Таблиця 2
Електроміографічні показники жувальних м’язів у пацієнтів з одностороннім необмеженим дефектом ІІ групи 2 та 3 підкласів (n=11)
| М’яз | Сторона з ОНД | Сторона з включеними дефектами | ||||||
| Та(мс) | Тс(мс) | А (мВ) | К | Та(мс) | Тс(мс) | А(мВ) | К | |
| Власне жувальний | 336,0± 13,9 | 340,5±16,9 | 0,27±0,02* | 0,98±0,09 | 335,8±19,4 | 345,7±29,4 | 0,22±0,01 | 0,97±0,07 |
| Скроневий | 308,0±14,1* | 358,5±18,1 | 0,33±0,04* | 0,86±0,03* | 262,5± 16,4 | 349,1± 16,6 | 0,22±0,01 | 0,75±0,01 |
Примітка. * р < 0,05 у порівнянні зі стороною з включеними дефектами.
Рис. 1. Електроміограми жувальних м’язів пацієнта з одностороннім необмеженим дефектом ІІ групи 2 підкласу.
Основні електроміографічні зміни проявлялись в значеннях амплітуди біопотенціалів. На стороні ОНД А в середньому дорівнювала 0,16±0,01 мВ, на протилежній – 0,21±0,02 мВ, тобто була значно зниженою (норма – 0,42±0,05 мВ). Таким чином, при односторонній втраті групи молярів і премолярів функціональні зміни відбувалися в ЖМ обох сторін і проявлялися, переважно, в зменшенні сили їх скорочення.
У пацієнтів ІV групи відбувалось зменшення довжини періоду Та і збільшення довжини Тс в жувальному та скроневому м’язах. При цьому коефіцієнт К власне жувального м’язу дорівнював 0,62±0,03, скроневого м’язу – 0,76±0,04. Крім того, в періоді Тс жувального м’язу електроміограма не мала вигляд ізолінії, досить часто спостерігалися низькоамплітудні спалахи, що свідчило про відсутність повного розслаблення м’язів після скорочення. Амплітуда біопотенціалів м’язів також змінювалася. Так, А власне жувального м’язу дорівнювала 0,21±0,01 мВ, А скроневого м’язу – 0,20±0,02 мВ, тобто значно зменшувалася.
При дослідженні жувальної ефективності у пацієнтів з ОНД було встановлено, що у обстежених I групи (відсутній і моляр) вона майже не змінювалася і дорівнювала 92,6±1,4%. Більш виражене порушення жувальної ефективності розвивалося із втратою групи молярів. Так у пацієнтів ІІ групи вона дорівнювала 68,9±2,10%, у пацієнтів ІІІ групи – 53,4±2,33%, IV групи – 21,2±1,31%. Таким чином, зі збільшенням кількості відсутніх зубів жувальна ефективність зменшувалася.
При обстеженні СНЩС пацієнтів І групи при закритому роті було встановлено, що суглобова голівка як на стороні дефекту зубного ряду, так і на протилежній стороні займала відносно центричне розташування в суглобовій ямці. В положенні максимально відкритого рота у 18 пацієнтів (73,07 %) не було виявлено ознак гіпермобільності в обох суглобах. Суглобові голівки знаходилися в ділянці вершини суглобового горбика. У 7 пацієнтів (26,93 %) – за вершиною.
У 27 обстежених (61,36 %) пацієнтів з відсутністю групи молярів (ІІ група) було встановлено, що суглобові голівки займали приблизно центричне розташування в суглобових ямках. Слід зауважити, що переважну більшість у цій групі складали пацієнти, у яких дефект був утворений не більш ніж 2 роки потому. У 17 обстежених (38,6 %) відбувалося порушення центричного розташування. З них у 14 пацієнтів (31,8 %) суглобова голівка на стороні дефекту зубного ряду зміщувалася вверх та дистально в суглобовій ямці, протилежна голівка зберігала відносно центричне розташування або дещо зміщувалася вниз та всередину. При максимально відкритому роті обидві суглобові голівки розміщувалися за верхівками суглобових горбиків.
Більш виражені внутрішньосуглобові порушення були виявлені методом комп’ютерної томографії у пацієнтів ІІІ групи. У 15 з них (68,2 %) при закритому роті на стороні дефекту зубного ряду діагностовано розширення переднього відділу і звуження заднього та верхнього відділів суглобової щілині. На протилежній стороні, навпаки, діагностувалося звуження переднього відділу і розширення заднього. Таке положення суглобових голівок свідчило про зміщення нижньої щелепи у бік дефекту зубного ряду. У 7 пацієнтів (31,8 %) ІІІ групи не було виражених рентгенологічних ознак зміщення нижньої щелепи. До цієї групи відносилися особи, які користувалися частково знімними протезами, що заміщували ОНД зубного ряду та пацієнти, у яких ОНД утворився в термін до половини року. В положенні максимально відкритого рота обидві суглобові голівки розміщувалися за верхівками суглобових горбиків.
У пацієнтів IV групи, які не були протезовані або не користувалися протезами за певних причин, в положенні звичної оклюзії суглобові голівки істотно змінювали своє положення в суглобових ямках. У 11 пацієнтів (64,7 %) як на стороні дефекту, так і на протилежній дефекту стороні, відзначалося звуження передніх та розширення задніх і верхніх відділів суглобових щілин. Таке розміщення суглобових голівок характерне для переднього положення нижньої щелепи. У 6 пацієнтів (35,3 %) обидві суглобові голівки зміщувалися дистально. Крім того, в положенні максимально відкритого рота в усіх обстежених пацієнтів ІV групи суглобові голівки розміщувалися за верхівками суглобових горбиків.
При електронному дослідженні рухів нижньої щелепи встановлено, що у пацієнтів І групи характер рухів суглобових голівок був симетричний, а за довжиною траєкторії рухів були майже однаковими у 24 пацієнтів (96 %).
У пацієнтів ІІ групи траєкторії руху правої та лівої суглобових голівок в сагітальній, фронтальній та горизонтальній площинах під час відкривання рота були досить різними за довжиною у 32 обстежених пацієнтів (72,7 %). Крім того, були діагностовані викривлення траєкторій як правої, так і лівої суглобових голівок у 39 пацієнтів (88,6 %). В горизонтальній площині було виявлено відхилення траєкторій руху в бік, тобто девіація нижньої щелепи.