Результати дослідження, здобуті за допомогою опитувальника SCL-90-R, також довели, що ефективність комплексного лікування є вищою, ніж при традиційному курсі фармакологічної терапії. Найвираженіші позитивні зміни у групі хворих на ПТСР було зафіксовано за такими шкалами: депресивності (1,55±0,58 і 0,56±0,49 бала відповідно), міжособистісної сенситивності (1,28±0,47 і 0,54±0,36 бала), фобічної тривожності (0,48±0,36 і 0,19±0,11 бала), ворожості (0,96±0,52 і 0,34±0,32 бала), паранояльних тенденцій (0,87±0,43 і 0,42±0,38 бала) та соматизації (0,48±0,26 і 0,13±0,09 бала). У групі хворих на РА було помічено схожу тенденцію, але вона спостерігалась за показниками шкал загальної тривожності (1,06±0,33 і 0,98±0,42 бала відповідно), депресивності (0,84±0,51 і 0,74±0,59 бала) та паранояльних тенденцій (0,41±0,52 і 0,26±0,21 бала) (розбіжності є вірогідними за U-критерієм Манна-Уїтні).
Найменші розбіжності були отримані при зіставленні показників опитувальника IES-R. Ефективність оцінюваних методів терапії виявилася майже однаковою, проте абсолютні показники свідчать на більшу користь комплексного методу терапії. Особливо це характерно для групи хворих на ПТСР, де показники за субшкалою уникання становили (13,19±4,21 і 18,57±4,78 балів відповідно).
Таблиця 1
Порівняльні результати ефективності проведеного комплексного і суто фармакологічного лікування у хворих на ПТСР і РА
| Параметр | хворі на ПТСР(n=59) | хворі на РА(n=78) | |||
| Фармаколо-гічне лікування(n=30) | Комплексна терапія(n=29) | Фармаколо-гічне лікування(n=39) | Комплексна терапія(n=39) | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | |
| Місісіпська шкала | 96,24±14,22 | 78,34±15,18! | 66,42±11,06 | 54,33±10,45 | |
| Шкала депресивності Бека | 19,43±4,55 | 14,75±5,38! | 17,57±6,23 | 10,13±4,47! | |
| Шкала оцінки впливу травматичної події (IES-R) | Субшкала вторгнення | 23,73±5,26 | 22,04±5,74 | 9,55±6,89 | 8,23±5,92 |
| Субшкала уникання | 18,57±4,78 | 13,19±4,21! | 8,84±5,93 | 6,31±4,14 | |
| Субшкала фізіологічної збудженості | 16,48±4,19 | 15,23±3,64 | 7,64±5,49 | 6,03±4,59 | |
| Опитувальник вираженості психопатологічної симптоматики (SCL-90-R) | Шкала соматизації | 0,48±0,26 | 0,13±0,09! | 0,63±0,47 | 0,42±0,30 |
| Шкала обсесивності-компульсивності | 1,07±0,56 | 1,07±0,56 | 0,58±0,33 | 0,43±0,32 | |
| Шкала міжособистісної сенситивності | 1,28±0,47 | 0,54±0,36! | 0,71±0,62 | 0,68±0,57 | |
| Шкала депресивності | 1,55±0,58 | 0,56±0,49! | 0,84±0,51 | 0,74±0,59! | |
| Шкала загальної тривожності | 1,32±0,48 | 1,01±0,53 | 1,06±0,33 | 0,98±0,42! | |
| Шкала ворожості | 0,96±0,52 | 0,34±0,32! | 0,46±0,30 | 0,31±0,29 | |
| Шкала фобічної тривожності | 0,48±0,36 | 0,19±0,11! | 0,27±0,24 | 0,22±0,18 | |
| Шкала паранояльних тенденцій | 0,87±0,43 | 0,42±0,38! | 0,41±0,52 | 0,26±0,21! | |
| Шкала психотизму | 0,67±0,31 | 0,34±0,31 | 0,22±0,18 | 0,14±0,12 | |
| Примітка: ! - вірогідність розбіжностей за U-критерієм Манна-Уїтні | |||||
Комплексне лікування на основі розробленого ППК у порівнянні із стандартним курсом фармакологічної терапії було ефективнішим як у хворих на ПТСР, так і у пацієнтів з РА. При цьому у групі пацієнтів з ПТСР ефективність виявилась більшою за якісними характеристиками, а у хворих на РА – за кількісними показниками (розбіжності є вірогідними за ц*-критерієм Фішера). Повне одужання в підгрупі хворих на ПТСР, що лікувалися комплексним методом, спостерігалось у 34,48 % осіб, а суттєве поліпшення стану здоров’я – у 41,38 % осіб. Отже у 75,86 % хворих на ПТСР відзначався позитивний ефект від комплексної терапії. У підгрупі хворих на ПТСР, які отримали суто медикаментозне лікування, показники повного одужання і суттєвого поліпшення стану здоров’я були наступними – 23,33 % і 43,34 % відповідно. Тобто у 66,67 % хворих на ПТСР відзначався позитивний ефект від фармакологічного лікування.
У групі хворих на РА, які отримували курс комплексного лікування, повне одужання відзначалося у 53,85 % осіб. У 25,64 % хворих мала місце стійка тенденція до зменшення ознак даного розладу. Отже у 79,49 % хворих на РА зафіксовано позитивний ефект від психотерапевтичного втручання. У пацієнтів з РА, які лікувалися за допомогою лише фармакологічних засобів, повне одужання досягнуто у 46,15 % осіб. У 35,90 % хворих спостерігалася стійка тенденція до зменшення ознак даного розладу. Таким чином, у 82,05 % хворих на РА отримано позитивний ефект від фармакологічного втручання.
Таким чином, використання розробленого нами комплексного методу терапії виявилось більш ефективним у порівнянні зі стандартним медикаментозним лікуванням.
Використання нового психокорекційної-психотерапевтичного комплексу є доцільним під час застосування системи реабілітаційно-профілактичних заходів для всіх категорій постраждалих. По можливості окремі елементи ППК треба застосовувати вже в осередку травматизації. У подальшому необхідно продовжувати цей курс лікування в стаціонарних або амбулаторних установах, в реабілітаційних і кризових центрах, санаторних умовах, де застосування розробленого комплексного методу терапії можливо у повному обсязі.
ВИСНОВКИ
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання – визначення основних клінічних варіантів та типів перебігу ПТСР і РА та розробка на цій підставі нового ефективного комплексного методу лікування хворих на дані психічні розлади.
2. Виокремлено такі клінічні варіанти ПТСР: тривожний (20,33 %), астенічний (22,03 %), дисфоричний (18,64 %), іпохондричний (16,95 %), соматоформний (15,25 %) та змішаний (6,77 %). Виділено також два основні клінічні варіанти розладів адаптації: афективний (80,77 %) і поведінковий (19,23 %). Варіант афективних порушень включає три підваріанти: депресивний (30,77 %), тривожний (32,05 %) і змішаний (17,95 %).
3. Виявлено такі типи перебігу ПТСР: прогредієнтний (18,64 %) – характеризується незначними змінами змісту, але помітним зростанням частоти та інтенсивності симптоматики, що призводить до суттєвого обтяжування клінічної картини; стабільний (47,45 %) – клінічні ознаки психічного розладу ні за змістом, ні за інтенсивністю проявів не мають значущих коливань; регредієнтний (33,89 %) – характеризується вираженою тенденцією до редукції симптоматики, що складає основу клінічної картини даного психічного розладу. Визначено три типи перебігу розладів адаптації: прогресуючий з подальшою трансформацією в інші нозологічні форми (19,23 %) – характеризується помітним зростанням частоти та інтенсивності проявів афективних і поведінкових порушень; рецидивуючий (37,18 %) – його домінуючою характеристикою була наявність хвилеподібних коливань основної клінічної симптоматики. Варіантами розвитку даного типу перебігу є або його трансформація в прогресуючий тип перебігу, або одужання; регредієнтний (43,59 %) – характеризується вираженою поступовою редукцією основної клінічної симптоматики даного психічного розладу.
4. Залежно від клінічного варіанта ПТСР (тривожний, астенічний, дисфоричний, іпохондричний, дисоціативний) і РА (депресивний, тривожний, змішаний тривожно-депресивний, варіант з поведінковими порушеннями) було запропоновано схеми їх фармакологічного лікування з використанням різних груп препаратів: антидепресантів, транквілізаторів, тимостабілізаторів, снодійних засобів і ноотропів, а також в-адреноблокаторів. У пацієнтів з ПТСР медикаментозне лікування є обов’язковим і тривалим, в той час як при РА використання фармпрепаратів є симптоматичним і короткочасним.
5. Створено новий психокорекційно-психотерапевтичний комплекс для лікування пацієнтів з ПТСР і РА, який включає методики когнітивно-поведінкової терапії (когнітивну терапію Бека та техніки, що моделюють поведінку), а також методику прогресивної м’язової релаксації. Було розроблено і апробовано алгоритм терапевтичного втручання для даного контингенту хворих. У разі домінування когнітивних та/або емоційних розладів у структурі психопатологічних порушень хворих на ПТСР і РА застосування ППК розпочинається з КТБ, до якої приєднуються МТ і ПМР з 3-4-го тижня при РА та з 6-8-го тижня – при ПТСР. Якщо переважає психовегетативна симптоматика, то лікування розпочинають із застосування ПМР, до якої приєднують КТБ (при ПТСР – з 4-6-го тижня, при РА – з 3-го тижня), а на завершальному етапі – МТ (при ПТСР – з 8-12-го тижня, а при РА – з 4-6-го тижня). При домінуванні поведінкових порушень алгоритм застосування ППК розпочинають з технік, що моделюють поведінку, до яких приєднують КТБ (з 2-го тижня при РА, з 3-4-го тижня при ПТСР). На завершальному етапі до цього комплексу методик додають методику ПМР (з 3-4-го тижня при РА, з 5-6-го тижня при ПТСР).
6. Частота терапевтичних сесій когнітивно-поведінкової терапії становить 1-2 рази на тиждень, а їх тривалість – 60-90 хвилин. Сеанси з застосуванням технік, що моделюють поведінку, проводяться з частотою 1-2 рази на тиждень і тривають 60-90 хв. Релаксаційний тренінг проводиться переважно в індивідуальній формі (у вигляді сеансів самонавчання – 1-2 рази на добу), але може бути застосований і в груповій (2-3 рази на тиждень). Тривалість одного сеансу – від 30 (індивідуальний) до 60 хвилин (груповий). Повний курс застосування ППК становить від 2 до 3 місяців у пацієнтів з РА та від 6 місяців до декількох років - у хворих на ПТСР (за показаннями можливе приєднання до даного курсу інших методик та технік психотерапевтичного впливу).
7. Розроблено комплексний метод терапії хворих на ПТСР і РА на підставі сумісного застосування створеного ППК та медикаментозних препаратів. У рамках цього методу разом використовувались обрані психотерапевтичні методики та техніки у поєднанні з фармакологічними засобами (антидепресанти, транквілізатори, снодійні засоби, тимостабілізатори, ноотропні і ГАМК-ергічні препарати, в-адреноблокатори).