Клініко-лабораторна оцінка та обґрунтування застосування нового силіконового підкладочного матеріалу для зубних протезів (стр. 3 из 5)

При виконанні дослідження використано низку клініко-статистичних методів, зокрема тих, які базуються на параметричній і непараметричній статистиці, імовірнісному розподілі ознак та способах оцінки достовірності результатів (Румшинский Л.З., 1971; Мюллер П. и соавт., 1982; Большев Л.Н., Смирнов Н.В., 1983; Коринко Р.О., 1997). При статистичній обробці використано ліцензовані програмні продукти („EXCEL”, „STATISTICA”), що дозволило забезпечити необхідний рівень стандартизації.

Результати дослідження та їх обговорення. Експериментально обґрунтовано рецептуру матеріалу для м’яких підкладок базису (Декл. пат. України № 69646 А). Новий вітчизняний ММП „ПМ-С”, як показали результати клініко-лабораторних досліджень, характеризується наступними клініко-технологічними та фізико-механічними властивостями: загальний робочий час - (63,5±0,93) с; час змішування - (26,2±0,3) с; час структуризації - (290,5±4,2) с; консистенція компаунда - (23,2±0,09) мм; деформація стисненням - (38,3±0,79) %; відносне подовження - (32,3±0,67) %; відновлення після деформації - (99,95±0,02) %; пористість поверхні м’якої підкладки - (64,3±3,61) одиниць у полі зору при середньому розмірі пор (0,122±0,001) ммк; міцність зв’язку м’якої підкладки з акриловим базисом - (5,29±0,23) кгс/см²; рівень водопоглинання за 24 год складає (0,2304±0,0006) % його маси та (у модельних умовах експерименту) нелінійно змінюється залежно від його первинної площі і тривалості контакту підкладки з фізіологічним розчином (одержано поліномінальні статистичні залежності).

Порівняльний аналіз властивостей нового матеріалу “ПМ-С” з зарубіжними аналогами показав, що запропонований вітчизняний матеріал для МП базису знімних протезів за окремими показниками переважає (Р<0,05) досліджені аналоги, а саме: за клініко–технологічними властивостями: за показником загального робочого часу – матеріал “Silagum AVComfort” ((63,5±0,93) с та (61,5±0,93) с, відповідно); за часом структуризації – матеріал “Silagum AVComfort” ((290,5±4,2) с та (255,5±5,5) с, відповідно); за показником деформація стисненням – матеріал “Ufi Gel P” ((38,3±0,79) % та (34,1±1,18) %, відповідно); а також має меншу мікропористість поверхні, ніж матеріал “Ufi Gel P” (середній розмір мікропор поверхні матеріалу “ПМ-С” - (0,122±0,001) ммк, “Ufi Gel P” - (0,161±0,003) ммк). За окремими показниками відтворення властивостей матеріал “ПМ-С” характеризується як більш прогнозований.

Для інтегральної оцінки якості конструкційних матеріалів цього класу опрацьовано спеціальний спосіб (Декл пат. України №14743 U), який включає вимір та послідовний якісно-дихотомічний аналіз відповідності фізико-механічних показників спеціально виготовлених зразків нормативним вимогам. Якість оцінюють з урахуванням показника водопоглинання, а її кількісну оцінку виконують за узагальненим показником. Порівняльний аналіз матеріалів для виготовлення м’яких підкладок базису знімних протезів (“ПМ-С”, “UfiGelP”, “SilagumAVComfort”) дозволив виявити, що матеріал “ПМ-С” не відрізняється від матеріалу “SilagumAVComfort”, тоді як матеріал “UfiGelP” має вищий показник якості (Р<0,05), який визначається достовірно (Р<0,001) вищою міцністю зв’язку МП з акриловим базисом.

Проліковано 31 пацієнт з повною адентією обох чи однієї з щелеп, переважно з 2 класом СО за Супплі.Серед пацієнтів з повною адентією верхньої щелепи (ВЩ) (46,4±9,4) % були ІІІ типу, (39,3±9,2) % - ІІ типу , (14,3±6,6) % - І типу за Шредером; нижньої щелепи (НЩ) - (45,8±9,2) % та (25,0±7,8) % - ІІІ та ІІ типів за Келлером, відповідно.Частка І та ІV типів за Келлером склала (16,7±6,7)% та (12,5±5,8) %, відповідно. Застосування МП визначалось необхідністю компенсувати атрофію протезного ложа для поліпшення адаптації пацієнтів до протезів, збільшення жувальної ефективності та профілактики подальшої атрофії.У разі помірної податливості СО, використання МП базису протеза було виконано із урахуванням індивідуальної чутливості протезного ложа до механічного навантаження.

Серед пролікованої групи пацієнтів з частковою адентією ВЩ та НЩ (42 пацієнти), переважну більшість склали пацієнти з дефектами зубних рядів 1 класу за Кеннеді, а саме (45,2±7,7) %, меншу частку склали хворі з 2 та 3 класом дефектів - (23,8±6,6) % та в найменшій кількості - 4 клас, а саме (7,1±4,0) %.

При прийнятті рішення про виготовлення МП базису, враховували податливість СО у визначених зонах, наявність виражених анатомічних утворень (внутрішніх косих ліній), кісткових виступів, екзостозів у межах протезного ложа, раневої поверхні після оперативних втручань (видалення зубів).

Податливість СО протезного ложа визначена в кількох координатних зонах; узагальнений аналіз цих даних дозволив проранжувати ці зони за ступенем податливості СО: I – висока, характерна для задньої зони твердого піднебіння та досліджених ділянок гребеня альвеолярного відростка; III – мінімальна, характерна для шва твердого піднебіння; II – середня, характерна для інших ділянок протезного ложа. Найбільші абсолютні значення податливості СО серед пацієнтів дослідженої групи знаходились на рівні від (0,65±0,01) мм до (0,95±0,01) мм, а найменші – (0,32±0,05) мм. Варіативність абсолютних показників може залежати від координатної зони, давності утворення дефекту зубного ряду, конституційно-біологічних та деяких інших факторів, що необхідно враховувати на етапах отримання функціонального відбитку та при визначенні необхідного варіанту препарування базису під МП.

Удосконалення методики виготовлення МП для диференційного розподілу тиску базису протезу на підлеглі тканини (рис. 1), виконано за допомогою клініко-технологічних прийомів із урахуванням індивідуальної податливості СО протезного ложа та виявлених нами закономірностей функціонального перерозподілу жувального тиску у пацієнтів при лікуванні знімними протезами.

Вивчення розподілу ЖТ виконано на етапах лікування знімними протезами в 73 пацієнтів із застосуванням матеріалів “ПМ-С” та “UfiGelP” до та після виготовлення м’якої підкладки. Для узагальненого аналізу результатів розраховано середнє значення показників ЖТ, його середню похибку та застосовано індексний аналіз показників для кожної із груп дефектів зубних рядів. Індекс розподілу ЖТ розраховано за формулою: І_РЖТ = БД /ФД, де БД – показник у боковій ділянці, а ФД – у фронтальній ділянці зубного ряду (у кг).

Лікування пацієнтів з повною адентією виконано із застосуванням протезів з жорстким базисом, що дозволило забезпечити досягнення ЖТ до рівня (2,83ч3,57) кг; цей тиск відрізнявся залежно від локалізації відновлюваної ділянки зубного ряду. Після корекції жорсткого базису за допомогою МП з матеріалу “ПМ-С” досягнуто підвищення ЖТ, переважно в лівих бокових ділянках протезного ложа. Слід зазначити, що можливість підвищення ЖТ, що зареєстровано в цій групі пацієнтів, супроводжувалась рівномірним розподілом його по бокових ділянках протезного ложа (до корекції стандартизовані показники ЖТ в правих і в лівих бокових ділянках складали (1,25±0,05) кг та (1,20±0,05) кг, відповідно, а після застосування МП – (1,29±0,06) кг та (1,30±0,04) кг, відповідно, що проявилось достовірним (Р<0,05) зростанням ЖТ у лівих бокових ділянках.

У пацієнтів з частковою адентією НЩ після корекції жорсткого базису за допомогою МП з матеріалу “ПМ-С” відмічено підвищення (Р<0,05) ЖТ по всіх ділянках зубного ряду. Стандартизований індекс перерозподілу ЖТ після виготовлення МП у правій боковій ділянці НЩ становив (1,32±0,09) од., а в лівій боковій ділянці – (1,33±0,01) од.; виявлено достовірне (Р<0,001) збільшення цього показника в лівій боковій ділянці у порівнянні з аналогічним показником, отриманим до виготовлення підкладки. Аналіз показників ЖТ виявив пропорційність його перерозподілу за рахунок достовірного (Р<0,001) відносного його збільшення в лівій боковій ділянці зубного ряду.

Рис.1. Удосконалення клінічної методики виготовленнядвошарового базису протеза

У пацієнтів з частковою адентією ВЩ після корекції жорсткого базису за допомогою МП з матеріалу “ПМ-С” також відмічено підвищення (Р<0,05) жувального тиску по всіх ділянках зубного ряду.

Після корекції жорсткого базису за допомогою МП із матеріалу “UfiGelP” при лікуванні пацієнтів з повною адентією, досягнуто підвищення ЖТ (Р<0,05), переважно в лівих бокових ділянках зубного ряду.

При лікуванні пацієнтів з частковою адентією НЩ знімними протезами з жорстким базисом та МП з матеріалу “UfiGelP”, рівень ЖТ склав (4,86±0,12) кг, (6,18±0,26) кг та (5,69±0,3) кг у фронтальній, правій та лівій бокових ділянках, відповідно; у пацієнтів з частковою адентією ВЩ – (4,88±0,26) кг, (6,32±0,4) кг та (7,08±0,4) кг, відповідно. Отримані показники характеризують зростання ЖТ (Р<0,05) при застосуванні МП з матеріалу “UfiGelP” у порівнянні з акриловим базисом.

Отже, після виготовлення МП з матеріалів “ПМ-С” та “UfiGelP” при лікуванні повними знімними протезами спостерігали збільшення ЖТ відповідно на 15,7 % (Р<0,05) та 12,9 % (Р<0,05). Після виготовлення МП часткових знімних протезів на ВЩ з матеріалів “ПМ-С” та “UfiGelP” приріст ЖТ в середньому склав відповідно 17,2 % (Р<0,05) та 10,1 % (Р<0,05), на НЩ – відповідно 18,7 % (Р<0,05) та 8,4 % (Р<0,05).

Отримані результати дозволили обґрунтувати удосконалену методику виготовлення МП базису знімних протезів, сутність якої характеризується тим, що, шляхом застосування розрахункових методів, встановлено поняття „ефективної товщини” МП, яка складає для матеріалу “ПМ-С” ≥2,7 мм; після здійснення вимірів податливості СО протезного ложа для визначення площі МП, використовувалась планіметрична координатна сітка для дозування компаунда матеріалу; враховуючи товщину базису в визначених зонах, здійснювалась підготовка базису за допомогою запропонованого пристрою “БНВ-03”для створення “ефективної товщини” МП.