Об’єм і структура дисертації. Дисертаційна робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, літературного огляду, опису матеріалів та методів дослідження, 4-х розділів власних досліджень, аналізу отриманих результатів, висновків та переліку використаної літератури. Загальний об’єм дисертації складає 170 сторінок машинописного тексту. Робота ілюстрована 36 таблицями, 14 рисунками. Список використаних джерел літератури складає 246 найменувань, з яких 121 – іноземних авторів.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. Фармакологічні дослідження проведені на 636 білих безпородних статевозрілих щурах обох статей масою 150-220г та 53 білих безпородних статевозрілих мишах масою 20-30г, що були вирощені в розпліднику віварію ЦНДЛ НФаУ та утримувались на збалансованому стандартному раціоні у відповідності з санітарно-гігієнічними нормами (Науково-практичні рекомендації з утримання лабораторних тварин та роботи з ними, 2002). Експерименти проводили згідно з „Загальними етичними принципами експериментів на тваринах” (Україна, 2001), що узгоджуються з положеннями „Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей” (Страсбург, 1985).
Основні етапи проведених досліджень представлені на схемі.
Відомо, що патофізіологічними проявами запалення є біль, набряк, гіперемія, гіпертермія та порушення функції органу (Алексеев В.В., 2003). Тому на етапі скринінгових досліджень вивчали антиексудативну активність на моделі гострого карагенінового набряку, анальгетичну активність на моделі “оцтовокислих корчів” (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001) жарознижувальну дію на моделі “молочної лихоманки” (Тринус Ф.П., 1974). Екстракт “Локорин” досліджували в дозах 10, 25, 50, 100 та 200 мг/кг при одноразовому внутрішньошлунковому введенні щурам. Як препарати порівняння служили диклофенак натрію (ЕД50, 8 мг/кг) і гранули кверцетину в умовно терапевтичній дозі 5 мг/кг − антиексудативна активність; анальгін (ЕД50, 55 мг/кг) і диклофенак натрію (ЕД50, 5 мг/кг) − анальгетична активність; ацетилсаліцилова кислота (АСК) (ЕД50 , 50 мг/кг) та диклофенак натрію (ЕД50, 5 мг/кг) − жарознижувальна активність.
При поглибленому вивченні протизапальної дії екстракту “Локорин” важливим було дослідити його вплив на такі стадії запалення, як альтерація, ексудація і проліферація.
Дослідження антиексудативних властивостей екстракту “Локорин” у дозі ЕД50, 50 мг/кг проводили на моделях запалення задньої кінцівки у щурів з використанням таких флогогенів, як 0,1% розчину гістаміну, 2% суспензії зимозану і на моделі гострого асептичного перитоніту (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001).
Антиексудативну дію екстракту в умовах експериментального перитоніту вивчали через добу після внутрішньоочеревинного введення щурам розчину Люголю і оцінювали за показником приросту окружності черева, а також біохімічними показниками сироватки крові: вмістом глікопротеїнів (ГП) (Штейнберг О.П., Доценко Я.Н., 1984), концентрацією сіалових кислот та середніх молекул (Камышников В.С., 2000). Експерименти проводили у порівнянні з диклофенаком натрію та кверцетином.
Антипроліферативну активність екстракту “Локорин” визначали на моделі „ватної гранулеми” (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001) і порівнювали з диклофенаком натрію та кверцетином.
На наступному етапі вивчали антиальтеративну активність екстракту
“Локорин” у дозі 50 мг/кг на таких модельних патологіях, як “трафаретні рани”, спиртово-преднізолонова виразка шлунка (Доклінічні дослідження лікарських засобів, 2001) та індометацинова виразка шлунка (Derelanko M. G., 1980).
І етап 
ІІ етап  |
| |
 |
ІІІ етап
 |
ІVетап
Схема. Етапи та основні методи фармакологічних досліджень поліфенольного екстракту “Локорин”.
Інтенсивність альтеративного запалення на моделі стандартних шкіряних ран оцінювали за динамікою планіметричних показників (стан рани, їх площа) з 2-ої доби до повного загоєння ран (19-та доба), вмістом ГП та ТБК-реактантів (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977) в сироватці крові, а також за динамікою показників периферичної крові у щурів (Камышников В.С., 2000) на 5-ту, 9-ту та 13-ту добу досліду. Референс-препаратом був диклофенак натрію в дозі 8 мг/кг.
При вивченні противиразкової активності екстракту “Локорин” визначали показники, які узагальнено характеризують збалансованість ПОЛ та АОС у сироватці крові (спиртово-преднізолонова виразка шлунка), гомогенаті печінки (індометацинова виразка шлунка) та гомогенатах шлунка в умовах даних патологій у порівнянні з кверцетином у дозі 5 мг/кг.
Для встановлення антиоксидантної дії екстракту “Локорин” проводили вивчення його антиокиснювальних властивостей в системі invitro на моделі спонтанного та аскорбатіндукованого ПОЛ в гомогенаті печінки (Владимиров Ю.А., Арчаков А.И.,1972). З метою підтвердження ефективності в умовах invivo визначали антиоксидантну дію екстракту “Локорин” на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту. Мембраностабілізувальну активність екстракту “Локорин” вивчали за методом F.C.Jager (Вороніна Л.М. зі співавт., 1996), капілярозміцнювальну дію досліджували відповідно до методу Голікова П.П., 1964.
Гепатопротекторну активність вивчали на моделі гострого ураження печінки тетрахлорметаном. В умовах даної патології досліджували в гомогенаті печінки деякі показники ПОЛ - ТБК-реактанти, дієнові кон’югати (ДК), ацилгідропероксиди (АГП) (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977) та систему антиоксидантного захисту за вмістом відновленого глутатіону (GSH) (BeutlerE.D., atal., 1963) та активністю каталази у гомогенаті печінки (Королюк М.А., 1988). У сироватці крові визначали активність аланінамінотрансферази (АлАТ), гамма-глутамілтранспептидази (г-ГТП), лужної фосфатази (ЛФ) у порівнянні з гепатопротектором силібором в дозі ЕД30, 25 мг/кг (Камышников В.С., 2000).
Морфоструктуру зразків печінки вивчали за допомогою стандартного методу світлової мікроскопії (Меркулов Г.А, 1969, Соколовский В.В., 1971).
Кардіопротекторну активність в умовах ізадринового міокардиту визначали за активністю ферментів аспартатамінотрансферази (АсАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), креатинфосфокінази (КФК) (Камышников В.С., 2000) в сироватці крові та в гомогенаті серця досліджували вміст ТБК-реактантів та ДК (Стальная И.Д., Гавришвили Т.Г., 1977). Кардіопротекторну дію екстракту “Локорин” характеризували також за показниками ЕКГ і порівнювали з диклофенаком натрію в дозі 8 мг/кг.
Гостру токсичність з розрахунком середньолетальних доз при внутрішньошлунковому та внутрішньоочеревинному введенні мишам та щурам проводили за методом Пастушенко Т.В. зі співавт., 1978. Ступінь токсичності визначали за класифікацією Сидорова К.К., 1973. Вплив вивчаємого екстракту на стан слизової оболонки шлунка та секрецію шлункового соку вивчали за методом Андрєєвої Н.І. та Шарової С.Д., 1978, на рухову активність ШКТ згідно з методом Sticknay I.S., 1951.
Експериментальні дані оброблені методами варіаційної статистики з використанням критерію Ст’юдента (t) (Иванов Ю.И., Погорелюк Р.Н.,1990).
Результати досліджень та їх обговорення. Результати скринінгових досліджень протизапальної дії екстракту “Локорин”, яка включає антиексудативну, анальгетичну та жарознижувальну активності, наведені на рисунках 1-3.
Показано, що вплив екстракту “Локорин” на розвиток карагенінового запалення залежав від дози, яку вводили щурам. В дозах 10 мг/кг та 25 мг/кг антиексудативна активність на 3-й годині досліду (пік запалення) дорівнювала 3,7% та 37,5%, відповідно (рис. 1). Найбільша антиексудативна активність була в дозі 50 мг/кг (47,1%). Подальше підвищення її до 100 мг/кг та 200 мг/кг призводило до зменшення фармакологічного ефекту. ЕД50 досліджуваного екстракту дорівнювала 50 мг/кг. Антиексудативна активність екстракту “Локорин” наближалась до активності диклофенаку натрію (53,9%) та перевищувала таку у кверцетину в 1,7 рази. Отримані дані свідчать про можливість вивчаємого екстракту впливати на простагландинову фазу карагенінового запалення і пригнічувати циклооксигеназу. Більш виразна активність в порівнянні з кверцетином, можливо, обумовлена хімічним складом екстракту “Локорин”, до якого окрім флавоноїдів входять оксикоричні кислоти, дубільні речовини, і здатністю фенольних рослинних речовин пригнічувати ферменти циклооксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти (Henry D.et al., 1996).
Рис.1. Скринінгове дослідження антиексудативної активності екстракту “Локорин” на моделі карагенінового запалення.