Вивчена динаміка показників імунологічної реактивності у хворих на ДКУЯ через 6 місяців після операції в залежності від методу реабілітації. Концентрація CD3+ у сироватці периферичної крові у групі СО після операції підвищилася на 6,21% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), у групі СП – на 7,84% (рCПd<0,001, рCП-к<0,04, pСО-СП>0,05); CD4+ – відповідно на 6,15% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 4,37% (рCПd<0,02, рCП-к<0,0003, pСО-СП>0,05); CD8+ – на 6,16% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 4,37% (рCПd<0,001, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05); CD16+ – на 9,49% (рCОd<0,001, рCО-к<0,002) та на 4,28% (рCПd>0,05, рCП-к<0,0008, pСО-СП>0,05); CD22+ – на 8,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 7,05% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП>0,05), а вміст CD25+ знизився на 7,18% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 6,52% (рCПd<0,001, рCП-к<0,03, pСО-СП>0,05). Концентрація Ig G у групі СО підвищилася на 8,61% (рCОd<0,001, рCО-к<0,02), СП – на 3,57% (рCПd>0,05, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,04); Ig A – знизилася відповідно на 16,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і 8,47% (рCПd<0,005, рCП-к<0,007, pСО-СП<0,04); Ig M – зменшилася на 19,92% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) та на 7,85% (рCПd<0,03, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05); Ig E – знизилася на 19,47% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) та на 11,80% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП>0,05). Концентрація ЦІК у групі СО знизилася на 47,76% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001), у групі СП – на 25,08% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); а комплементу підвищилася – відповідно на 18,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і 6,18% (рCПd<0,03, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,0005). Рівень аФЛ АТ у сироватці периферичної крові знизився у групі СО – в 7,73 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,05), а у групі СП – в 1,25 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).
Вміст ІЛ-2 в сироватці периферичної крові знизився у групі СО в 1,02 рази (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – в 1,04 (рCПd>0,05, рCП-к<0,03, pСО-СП<0,001); ІЛ-4 – відповідно в 4,11 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,05) і 2,32 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); ІФН-г – в 1,35 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 1,19 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП>0,05); ФНП-б – в 10,52 рази (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і 4,76 (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).
Через 6 місяців після операції зменшилося накопичення продуктів ВРО: ДК у плазмі крові в групі СО – на 17,41% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001), у групі СП – на 6,92% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001), МДА в еритроцитах крові відповідно на 45,22% (рCОd<0,001, рCО-к<0,001) і на 30,30% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001), що привело до зменшення ПГЕ – на 27,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 16,19% (рCПd<0,001, рCП-к<0,02, pСО-СП>0,05). У той же час зареєстровано підвищення концентрації Ка в плазмі крові у групі СО на 9,25% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – на 4,64% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП>0,05); рівня СОД відповідно – на 21,28% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 11,45% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,03), а ЗАОА – на 12,84% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 8,43% (рCПd<0,001, рCП-к<0,002, pСО-СП<0,001); концентрації ретинолу – у групі СО на 12,51% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05), СП – на 7,05% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,008); токоферолу-б – відповідно на 7,80% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 5,39% (рCПd<0,001, рCП-к>0,05, pСО-СП<0,003), Цп – на 3,61% (рCОd<0,0005, рCО-к>0,05) і СП – на 2,35% (рCПd<0,001, рCП-к<0,03, pСО-СП>0,05).
У всіх обстежених групах після операції знизилася ендогенна інтоксикація: зменшилися концентрації у сироватці крові МСМ 238 нм пацієнток групи СО – на 21,34% (рCОd<0,001, рCО-к<0,04), групи СП – на 9,66% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 254 нм – відповідно на 21,10% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 8,11% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 260 нм – на 19,71% (рCОd<0,001, рCО-к>0,05) і на 4,87% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001); МСМ 280 нм – на 38,48% (рCОd<0,001, рCО-к<0,02) і на 15,78% (рCПd<0,001, рCП-к<0,001, pСО-СП<0,001).
Нами проведена оцінка відновлення репродуктивного здоров’я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу реабілітації з урахуванням динамічного спостереження протягом двох років після операції (табл. 3).
Доведено, що збереження регулярного менструального циклу, розвиток синдрому прооперованого яєчника та синдрому випадіння функції яєчника, скорочення тривалості менструальної кровотечі й зменшення об’єму менструальної крововтрати в післяопераційному періоді залежали від способу ендохірургічного лікування і не залежали від способу післяопераційної реабілітації: в групі ВО частота збереження регулярного менструального циклу перевищувала таку в групі ВП на 8,19% (р<0,0003), частота виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника була нижче відповідно в 2,55 (р<0,03) і в 5,72 рази (р<0,001), частота скорочення тривалості менструальної кровотечі і частота зменшення об’єму менструальної крововтрати була менше відповідно в 1,71 (р<0,02) і 2,64 рази (р<0,001). Висока частота розвитку виникнення синдрому прооперованого яєчника і синдрому випадіння функції яєчника в групі ВП була найімовірніше пов’язана із застосуванням монополярного струму під час оперативного втручання. Розвиток перерахованих вище синдромів в групі ВО, імовірно, був пов’язаний з видаленням під час оперативного втручання досить великої частини тканини яєчника.
Настання вагітності після проведення оперативного лікування ДКУЯ залежало як від способу ендохірургічного лікування, так і від способу післяопераційної реабілітації. Так, настання вагітності в групі ВО перевищувало таку в групі ВП в 1,63 рази (р<0,001), а в групі СО було більше за таку в групі СП в 1,20 рази (р<0,04), а кількість пологів відповідно в 1,99 (р<0,001) і в 1,28 рази (р<0,02).
Таблиця 3. Результати відновлення репродуктивного здоров’я у жінок з ДКУЯ в залежності від способу органозберігального ендохірургічного лікування та способу післяопераційної реабілітації
| Показник | Кількість хворих, n (%) | |||||
| група ВО, n=423 | група ВП, n=92 | PВ1-В2 | група СО, n=138 | група СП, n=122 | Р СО-СП | |
| Збереження регулярного менструального циклу | 410 (96,23) | 81 (88,04 ) | <0,001 | 136 (98,55) | 120 (98,36) | >0,05 |
| Синдром прооперованого яєчника | 9 (2,13) | 6 (6,52) | <0,03 | 1 (0,72) | 3 (2,46) | >0,05 |
Синдром випадінняфункції яєчника | 4 (0,95) | 5 (5,43) | <0,003 | - | - | - |
Скорочення тривалостіменструальної кровотечі | 62 (14,66) | 23 (25,00) | <0,02 | 14 (10,14) | 18 (14,75) | >0,05 |
Зменшення об’ємуменструальної крововтрати | 54 (12,77) | 31 (33,70) | <0,001 | 11 (7,97) | 14 (11,48) | >0,05 |
| Настання вагітності протягом двох років- маткова- ектопічна | 293(69,27)286 (67,61)7 (1,65) | 39 (42,39)37 (40,22)2 (2,17) | <0,001<0,001>0,05 | 99 (71,74)98 (71,01)1 (0,72) | 73 (59,84)71 (58,20)2 (1,64) | <0,04<0,03>0,05 |
| Пологи | 256 (60,52) | 28 (30,43) | <0,001 | 90 (65,22) | 62 (50,82) | <0,02 |
| Мимовільні аборти | 30 (7,09) | 9 (9,78) | >0,05 | 8 (5,80) | 9 (7,38) | >0,05 |
Примітка. Різниця між групами вірогідна при р<0,05.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено нове рішення актуальної проблеми гінекології – відновлення репродуктивного здоров'я у жінок з ДКУЯ. На підставі теоретичного узагальнення даних епідеміологічних досліджень, особливостей клінічних проявів, соно-, допплеро-, відео- і гістоструктури яєчників, стану основних систем гомеостазу й вираженості ендогенної інтоксикації при ДКУЯ патогенетично обґрунтовані й розроблені: комплексна система апріорної діагностики гістоструктурних форм ДКУЯ, диференційовані залежно від гістоструктури утворень способи органозберігального лікування, а також система комплексної реабілітації, що в сукупності привело до збільшення числа випадків органозберігального лікування та відновлення репродуктивної функції при цій патології.
1. Виявлено, що щорічна частота виконання оперативних втручань з приводу ДКУЯ у пацієнток репродуктивного віку складає 14,2±6,6 випадків на 10 000 жінок відповідного віку, кістозних доброякісних пухлин яєчників (кістом) – 3,6±2,2, кістозних пухлиноподібних утворень яєчників (кіст) – 10,5±5,7. Серед прооперованих з кістомами яєчників в 44,1% випадків зустрічаються серозні цистаденоми, в 35,5% – зрілі кістозні тератоми, в 12,9% – муцинозні цистаденоми, в 7,5% – кістоми іншої гістоструктури, а серед кіст яєчників в 41,3% – фолікулярні кісти, в 25,4% – кісти жовтого тіла, в 14,9% – кісти без епітеліального вистилання, в 11,8% – ендометріоїдні, в 6,6% – параоваріальні кісти. Лише у 31,6% пацієнток репродуктивного віку з ДКУЯ виконуються органозберігальні операції й лише у 16,8% жінок – з використанням лапароскопічного доступу.