При оцінці проліферативних властивостей ДКУЯ виявлено, що PCNA-реактивні клітини виявлялися в епітелії та в підлеглій цитогенній стромі 35,29% випадків ЕК, в тканинах 23,52% ЗКТ, в епітелії 26,67% СЦА і 27,78% МЦА.
Встановлено характерну специфічність зв’язування лектинів різними ДКУЯ. Для ЕК найбільш характерним було накопичення в апікальному краї та цитоплазмі рецепторів LAL і HPA, для ПК – LAL і SNA, для ФК – SNA, для КЖТ – LAL, SNA, WGA і SBA. В КБВ інколи відмічали рецептори LAL і PNA на поверхні кіст і в макрофагах. Високий або помірний вміст рецепторів фуколектину LAL в ЕК, КЖТ, ПК, ФК, КБВ свідчить за збереження клітинної адгезії в кістах яєчників, тому що фуколіганди мембранних глікокон'югатів відіграють важливу роль в клітинній адгезії (О.Ю. Прайзель и соавт., 2004).
Накопичення рецепторів в ЗКТ залежало від їх гістогенезу і було гетерогенним: в епідермісі дермоїдних кістом від помірного до високого рецепторів LAL і VAL; в сальних залозах та в просвіті й в апікальному краї потових залоз, хондроцитів, бронхіального та кишкового епітелію – помірне SNA; в сальних залозах – слабке та помірне HPA, WGA, SBA; в судинах і бронхіальному епітелії – помірне HPA і РNA, в клітинах тканин щитоподібної залози – РNA. На відміну від кіст, для СЦА та МЦА було характерним накопичення в клітинах рецепторів PNA, WGA, SBA. Найбільшим серед рецепторів глікокон’югатів в епітелії деяких СЦА був вміст рецепторів PNA і WGA. Папілярні СЦА відрізнялися помірним накопиченням в епітелії сосочків на протязі всієї цитоплазми рецепторів SBA, VAL і WGA. МЦА відрізнялися від інших ДКУЯ найбільшим накопиченням рецепторів глікокон’югатів в епітеліальному вистеленні. Найбільш інтенсивною та рівномірною в МЦА була експресія рецепторів SNA і SBA. Також виявлялася мозаїчна інтенсивна експресія рецепторів PNA, WGA, LAL, LCA, HPA.
Поява рецепторів PNA, SBA, HPA в клітинах СЦА і МЦА була обумовлена порушенням процесів остаточного глікозілірування вуглеводвміщуючих біополімерів, а саме – відсутністю маскування термінальних залишків D-галактози сіаловою кислотою, що за даними А.М. Ященко (2004),є проявом різко зниженої загальної здатності пухлинних клітин продукувати глікопротеїни та гліколіпіди з повністю синтезованим олігосахаридним ланцюжком. Гіперсіалізація епітеліальних клітин СЦА і МЦА, яка супроводжувалася накопиченням рецепторів WGA і SNA, свідчить про зниження диференціації клітин. Звичайно в гіперсіалізованих клітинах відсутнє накопичення фукокон’югатів. Характерною рисою клітин МЦА була одночасна наявність фуко- і сіалокон’югатів. Мозаїчність експресії лектинових рецепторів СЦА і МЦА можна пояснити утворенням їх локальних згущень в певних ділянках плазмолеми внаслідок зміни молекулярно-просторової структури глікокон'югатів поверхні плазмолеми пухлинних клітин і зростання рухливості мембранних рецепторів лектинів. Сукупність перерахованого складу і властивостей поверхневих глікокон'югатів обумовлювала відсутність контактного гальмування проліферації – кардинальної ознаки пухлинних клітин.
Рівень сироваткового інсуліну при кістах був більше такого в контролі в 1,18 рази (4,17±0,37 µМо/мл, pІ-к<0,04), при кістомах – у 1,54 (6,40±0,30 µМо/мл, pІІ-к<0,008, pІ-ІІ<0,001), а глюкози – нижче за контрольні значення відповідно в 1,08 рази (4,19±0,07 ммоль/л, pІ-к<0,002) і в 1,08 (4,18±0,09 ммоль/л, pІІ-к<0,004, pІ-ІІ>0,05).
Концентрація ТТГ в сироватці крові перевищувала таку в контролі при кістах в 2,54 рази (3,51±0,10 мМО/л, pІ-к<0,001), а при кістомах – у 2,80 рази (3,86±0,10 мМО/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,01), при цьому концентрація Т3 була нижче за таку в контролі відповідно в 1,36 рази (1,13±0,02 нмоль/л, pІ-к<0,001) і у 1,38 (1,12±0,03 нмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05), а вміст Т4 – в 1,39 (106,97±4,22 нмоль/л, pІ-к<0,001) і у 1,48 рази (72,09±1,73 нмоль/л, pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05).
Аналіз коефіцієнтів співвідношення гормонів сироватки периферичної крові вказує на наявність ендокринного дисбалансу при ДКУЯ: порушення співвідношення гонадотропінів зі збільшенням коефіцієнту ЛГ/ФСГ в 2,08 (pІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05) при кістах і в 2,30 (pІІ-к<0,001) рази при кістомах, балансу стероїдних гормонів з підвищенням коефіцієнтів Е2/П в 1,87 при кістах (pІ-к<0,03, pІ-ІІ>0,05) і в 1,56 рази при кістомах (pІІ-к>0,05), Е2/АС – відповідно в 2,27 (pІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05) і в 2,75 (pІІ-к<0,02) рази, Е2/ДГЕАС – в 2,63 (pІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001) і в 3,00 (pІІ-к<0,001) рази. Коефіцієнт співвідношення інсулін/глюкоза був більший за такий в контролі при кістах у 1,33 рази (pІ-к<0,005), при кістомах – у 1,77 (pІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,0002). Найбільший індекс ЛГ/ФСГ відмічався при КЖТ; Е2/П – при ЕК; Е2/Т і Е2/АС – при КБВ; Е2/ДГЕАС – при МЦА; інсулін/глюкоза – при ЗКТ і СЦА.
Не виявлено взаємозв’язків між рівнем будь-яких гормонів в сироватці периферичної крові та розмірами ДКУЯ, але встановлено кореляційну залежність між наростанням проліферативних властивостей кістозних утворень яєчників і рівнями ЛГ (r=0,21, p<0,05), П (r=-0,16,p<0,05), Т (r=0,35, p<0,05), ДГЕАС (r=0,29, p<0,05), кортизолу (r=-0,36,p<0,05), інсуліну (r=0,23, p<0,05), ТТГ (r=0,14, p<0,05).
Імуногістохімічна оцінка експресії ядерних рецепторів статевих гормонів показала, що в ЕК існують ядерні рецептори до естрогенів-б у вигляді слідів у 60,00% випадків, від високої і помірної експресії до слідів – у 40,00%, ядерні рецептори до П відсутні і є низька експресія рецепторів до андрогенів у 50,00% жінок. В епітелії ПК була зареєстрована експресія рецепторів естрогенів-б, П і андрогенів у 50,00% пацієнток. Прооперовані нами ФК, КЖТ і КБВ з персистенцією понад двох місяців характеризувалися відсутністю або незначними слідами ядерних рецепторів естрогенів-б, П і андрогенів. В досліджених ЗКТ була відсутня експресія вивчаємих стероїдних рецепторів. В СЦА рецептори естрогенів-б, П та андрогенів реєструвалися у 40,00% випадків, в МЦА – у 70,00%. У всіх досліджених цистаденокарциномах реєструвалася експресія рецепторів естрогенів-б і П, а андрогенів – в 60,00% випадків.
Проведені дослідження показали, що кісти й кістоми яєчників розвиваються на фоні імунного дисбалансу, який проявляється у периферичній крові підвищенням кількості еозинофілів відповідно у 1,97 (p<0,001) і у 1,93 рази (pІІ-к<0,001, pІ-ІІ>0,05); перерозподілом субпопуляційного складу лімфоцитів зі зниженням відносного вмісту CD3+ порівняно з контролем в 1,55 (рІ-к<0,001) і в 1,70 рази (рІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001), CD4+ – в 1,18 (рІ-к<0,001) і в 1,21 рази (рІІ-к<0,001), CD8+ – в 1,14 (pІ-к<0,001) і в 1,11 рази (рІІ-к<0,003), CD16+ – в 1,23 (рІ-к<0,001) і в 1,18 рази (рІІ-к<0,001), CD22+ – в 1,13 (рІ-к<0,003) і в 1,17 рази (рІІ-к<0,001), підвищенням долі CD25+ при кістомах в 1,43 рази (рІІ-к<0,001, pІ-ІІ<0,001); дисімуноглобулінемією – зниженням рівня Ig G в 1,19 (рІ-к<0,001) і в 1,14 рази (рІІ-к<0,001), підвищенням рівнів Ig А в 1,22 (рІ-к<0,001) і в 1,34 рази (рІІ-к<0,001), Ig М – в 1,22 (рІ-к<0,001) і в 1,27 рази (рІІ-к<0,001) та Ig E – в 1,62 (рІ-к<0,001) і в 1,49 рази (рІІ-к<0,001); зниженням активності комплементу у 1,27 (рІ-к<0,001) і в у 1,20 рази (рІІ-к<0,001) та підвищенням рівня ЦІК в 1,74 (рІ-к<0,001) і в 2,08 рази (pІІ-к<0,001); підвищення рівнів аФЛ АТ у 9,40 (pІ-к<0,001) і в 7,12 рази (pІІ-к<0,001). При різних формах ДКУЯ формуються особливі прояви імунного дисбалансу, виражені найбільше серед кіст при ЕК, найменше – при ПК, а серед кістом – найбільше при МЦА, найменше – при ЗКТ.
Збільшення розмірів ДКУЯ відбувалося на фоні посилення імунного дисбалансу. Ріст кіст позитивно корелював з вмістом у периферичній крові ЦІК (r=0,25, p<0,05), сумарних аФЛ АТ (r=0,24, p<0,05), негативно – з відносним вмістом паличкоядерних нейтрофілів (r=-0,17, p<0,05), еозинофілів (r=-0,15, p<0,05). Розміри кістом збільшувалися на фоні наростання відносного вмісту активованих Т-лімфоцитів (r=0,24, p<0,05), рівня Ig А (r=0,24, p<0,05) та Ig E (r=0,24, p<0,05), ЦІК (r=0,32, p<0,05), сумарних аФЛ АТ (r=0,25, p<0,05) та зменшення в периферичній крові загальної кількості лейкоцитів (r=-0,25, p<0,05), відносного вмісту моноцитів (r=-0,22, p<0,05), лімфоцитів (r=-0,22, p<0,05), природних кілерних клітин (r=-0,20, p<0,05), зрілих В-лімфоцитів (r=-0,30, p<0,05), рівня Ig G (r=-0,31, p<0,05). Наростання проліферативних властивостей серед ДКУЯ корелювало з вмістом в сироватці периферичної крові з рівнем Т-лімфоцитів (r=-0,22, p<0,05), активованих Т-лімфоцитів (r=0,24, p<0,05), ЦІК (r=0,22, p<0,05),.