На загальну суму прибутку впливають і зміни інших запланованих і незапланованих доходів, витрат і збитків, їх вплив визначають прямим рахунком.
До незапланованих доходів відносять: штрафи, пені, неустойки, отримані надлишки , товарно-матеріальні цінності та інше.
До незапланованих витрат відносять : витрати від списання дебіторської заборгованості, збитки від стихійних лих, втрати по тарі , втрати зверх норм природного збитку.
Для СП “ Афамія “ у 1998-1999 роках характерним є відсутність позареалізаційних операцій. Через збиткову діяльність на протязі 1999 року підприємство не сплачувало до бюджету податку з прибутку, хоча у 1998 році сплатило 0,7 тис.грн.
Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення робітників, сплати податків та інше. В зв”язку з цим доцільним є дослідження напрямків витрачання коштів з чистого прибутку. Але через збиткову діяльність СП “ Афамія “ у 1999 році такі дані відсутні.
В процесі аналізу прибутку вимірюють вплив факторів на його величину. Розмір одержаного прибутку залежить від зміни обсягу товарооборота, середнього рівня валового дохода , середнього рівня витрат та дохода від реалізації.
Проаналізуємо вплив факторів на розмір прибутку за 1998-1999 рр. по СП “ Афамія “ м. Чернівці ,дані таблиці 2.3.3.
В результаті проведеного аналізу видимо, що у 1999 році товарооборот знизився на 44,9 тис.грн., що призвело до зниження суми прибутку на 0,2 тис.грн., це залежить від зниження реалізації товарів споживача і підвищення цін постачальниками товарів. Рівень валового доходу зріс на 1 %, це вплинуло на збільшення прибутку на 5,8 тис.грн.. Рівень ПДВ у 1999 році порівнено з минулим роком знизився на 7,5 тис.грн., що не вплинуло на розмір прибутку підприємства. Рівень витрат обігу у 1999 році зріс на 20,6 тис.грн., що негативно в цілому впливає на ріст прибутку. Рівень доходу від реалізації СП «Афамія» у 1999 році порівняно з минулим роком знизився на 3,6 %, рентабельність знизилась, що складає 20,9 тис.грн.
Розглянуті фактори прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на величину прибутку.
Далі проведемо аналіз рентабельності СП “ Афамія “ за 1998-1999 роки, дані у таблиці 2.3.4.
Показник рентабельності характеризує прибутковість ( збитковість ) використання капіталу, який знаходиться в довгостроковому розпорядженні підприємства.
Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довгострокових кредитів підприємства.
Показники рентабельності по СП “ Афамія “ свідчать про зниження ефективності використання всього майна підприємства у 1999 році , коефіцієнт збитковості всього капіталу знизився з 0.008 грн. до 0.081 грн.
Коефіцієнт збитковості власного капіталу свідчить про те , що на кожну гривню,вкладену власниками підприємства , СП “ Афамія “ отримано на початок 1999 року - 0,010 грн., а на кінець – 0,102 грн. збитку.
Прибутковість виробничих фондів на початок 1999 року 0,010 грн., а на кінець –0,010грн. збитку на кожну гривню вартості основних і обігових засобів.
Прибутковість продажу знизилась у 1999 році порівнянно з минулим роком від 0,004 грн. до – 0,032 грн. тому , що зменшились обсяги реалізації.
Прибутковість перманентного капіталу знизилась з 0,010 грн. до – 0.102 грн. Це пояснюється відсутністю використання довгострокових кредитів на протязі 1999 року і підвищенням збиткової роботи.
За рахунок зростання вартості основних фондів на протязі 1999 року і збиткової діяльності рентабельність основних засобів та інших позабігових активах від 0,009 грн.знизилась до –0,117 грн.
Про ефективність управління по СП “ Афамія “ за 1998-1999 рр. свідчать дані таблиці 2.3.5.
Проведений аналіз даних таблиці свідчить про те, що у 1998 році на СП “ Афамія “ всі показники рентабельності мають позитивне значення. У 1999 році спостерігаються негативні зрушення збільшення рівня збитковості обороту ПО обороту всієї реалізації і по збитковості чистого прибутку + 0,02 грн. до – 0,23 грн. Однаковість розрахунків у 1999 році пов”язана з тим , що відсутній податок на прибуток.
Таким чином, проведений аналіз свідчить про збиткову діяльність СП “ Афамія “ і погіршення основних показників.
З метою виходу з зони збитковості , яка мала місце у 1999 році , СП “ Афамія “ повинно розробляти стратегічні заходи по плануванню прибутку та підвищення прибутковості діяльності. Про це буде йти мова у наступному розділі дипломної роботи.
3. ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА НАСТУПНИЙ РІК.
3.1. СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
В третьому розділі дипломної роботи розглянемо стратегію управління формуванням прибутку торговельного підприємства.
За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найбільш важких задач – це управління прибутком.
Ця політика призвана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку,Формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси власників і персоналу.
В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:
1. підвищення загального розміру прибутку в прцесі його формування ;
2. ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.
Серед цих задач найвагомішою являється перша , тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.
Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів ( робіт, послуг ) будується в тісному взаємозв”язку цього показника з показникамиобсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельного підприємства.
Система цього взаємозв”язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів ( робіт , послуг ) та забезпечити ефективне управління цим процесом.
Стратегія управління підприємством пов”язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і , відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.
Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів , що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту) , а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.
На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства , стратегічних завдань , які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги , яка відповідає одержанню максимального прибутку.
Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту , коли :
МR=МС
де:
МR – граничні доходи , що одержуються від реалізації кожної додаткової
одиниці товарообороту,
МС – граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці
товарообороту.
Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :
∆П=Пп – Пп-1 , ( * )
де:
∆П – змінювання прибутку, що пов”язане зі збільшенням товарообороту
на одну одиницю;
Пп,Пп-1 – прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту
та (п-1) – ої одиниці товарообороту.
Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто :
Пп = ТРп – ТСп ( ** )
Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1 ( *** )
де:
ТРп, ТРп-1 – відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та
(п-1)-ої одиниці товарообороту;
ТСп, ТСп-1 – загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої
одиниці товарообороту;
Підставимо вирази ( ** ) і ( *** ) в рівняння ( * ), одержимо :
∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =
(ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR - МС
Оскільки
MR = TRп – TRп-1 ; МС = ТСп – ТСп-1.
Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту , коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку тобто :
∆П = 0.
Це досягається при умові :
∆П = MR – MC = 0
тобто :
MR = MC.
Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству , тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.
На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту , який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту , який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту ( можливий обсяг закупки товарів , потужність торговельного підприємства і її визначення , чисельність робітників і продуктивність їх праці ).
Розробка асортиментної політики підприємства ( третій етап ) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.
Обгрунтування цінової політики ( четвертий етап ) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів , при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.
Формування ресурсної політики підприємства , яка здійснюється в ході п”ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів , які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.