- оцінка результативності праці;
- просування по службі.
Дані стимули мають форму як індивідальних так і групових (більше друге). Наприклад, філіям що мають найкращі показники діяльності дозволяється виплачувати співробітникам більш високий процент премії у порівнянні з іншими філіями, де показники гірші.
Матеріальне стимулювання в банку складається з двох частин – заробітна плата та участь у акціонерному капіталі (для акціонерів банку). Треба відмітити, що з розвитком банку, розширенням його діяльності зростають і ставки заробітної плати (за останні два роки в середньому вона зросла на 50%). Також спостерігається збільшення дивідендних виплат, що є наслідком збільшення обсягів отриманих прибутків. В ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” існує також преміальна система, котра розділена на два рівня: річна та місячна. Річна преміальна система застосовується по результатам річної діяльності й фактично представляє собою “13” заробітну платню. Місячна преміальна система має більш розгалужену структуру й заснована на різних способах (за ефективність, якість, кількість тощо).
В банку постійно вдосконалюється система стимулювання. Керівництво намагається створити ефективну систему матеріальної винагороди, яка б базувалася на принципах цінності того чи іншого банківського спеціаліста, його внеску.
2. Фактори зовнішнього середовища
Підприємство - це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним оточенням, середовищем непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).
Так, Дж.Белл доводить, що "зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації". Однак такий підхід не розрізняє різних шарів зовнішнього середовища.
Зовнішнє середовище, або середовище непрямого впливу, діє не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення.
Погоджуючись з існуванням такого "прошарку" середовища, різні автори пропонують специфічні підходи щодо його структуризації, визначення механізмів та сили впливу на організації, що знаходяться під впливом. Ф.Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища.
Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами [6, c. 121]:
Економічні - фактори, що пов'язані з обігом грошей, товарів, інформації та енергії.
Політичні - фактори, що впливають на політичні погляди та поділяють людей на окремі політичні групи і знаходять вираження в діяльності та прийнятті рішень місцевими органами влади та уряду.
Соціально-демографічні фактори, які впливають на рівень і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.
Технологічні - фактори, що пов'язані з розвитком техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.
Конкуренція - фактори, які відбивають майбутні та поточні дії конкурентів, зміни в частках ринків, концентрації конкурентів.
Географічні - фактори, пов'язані з розміщенням, топографією місцевості, кліматом і натуральними ресурсами (зокрема, корисними копалинами).
Таку класифікацію можна використовувати для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов'язані та містять багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.
Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього середовища належить О.С.Віханському, який додає до вищезгаданих правове та міжнародне середовище.
Існує досить великий перелік класифікацій складових зовнішнього середовища. Далі наведено основні напрямки та фактори, за якими в найбільшому обсязі можуть здійснюватися аналіз та прогнозування основних тенденцій у макросередовищі, оскільки констатацією ситуації, що склалася, не можна обмежуватися. Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок між собою, який полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати тренди їхнього розвитку.
Загальний стан зовнішнього середовища може бути визначеним за допомогою таких груп чинників [3, c. 90]:
Стан економіки та ринків (економічні фактори):
характер економіки та економічних процесів (у тому числі інфляція або дефляція).
система оподаткування та якість "економічного законодавства" (в тому числі можливості вивезення прибутків);
масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств);
загальна кон'юнктура національного ринку;
розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі);
розміри та темпи зростання окремих сегментів ринку (відповідно до інтересів фірми);
стан фондового ринку;
інвестиційні процеси;
ставки банківського проценту;
домінуюча система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін;
вартість землі;
законодавство щодо володіння (використання) землі тощо.
Діяльність уряду (політико-інституційні фактори):
стабільність уряду;
державна політика приватизації/націоналізації;
державний контроль і регулювання діяльності підприємств (взагалі);
рівень протекціонізму (взагалі);
зростання/зменшення значення уряду як замовника;
міждержавні угоди з іншими урядами;
рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);
вимоги забезпечення рівня зайнятості;
регулювання ринку праці;
державна політика щодо забезпечення ресурсами окремих галузей і підприємств;
рівень корупції державних структур;
рівень економічної свободи держави (згідно з міжнародними оцінками)
Структурні тенденції:
структура галузей національної економіки;
процес формування нових галузей та рівень їхньої конкурентоспроможності;
згортання діяльності "застарілих" галузей;
вплив міжнародного розподілу праці на діяльність окремих галузей і підприємств (у тому числі вплив антимонопольного законодавства);
зміни оптимальних розмірів підприємств (по галузях).
Науково-технічні тенденції:
"технологічні прориви" (де саме);
скорочення або продовження "життєвого циклу" технологій;
питома вага наукоємких виробництв і продукції;
вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;
вимоги до кваліфікації кадрів високотехнологічних виробництв;
вимоги до науково-технічного рівня конкурентоспроможної продукції.
Природно-екологічна складова:
природнокліматичні умови;
територіальне розміщення корисних копалин і природних ресурсів;
розміщення великих промислових і сільськогосподарських центрів;
законодавство з екологічних питань (можливість змін і обмеження, що ними зумовлені);
стан екологічного середовища та його вплив на виробництво.
Тенденції ресурсного забезпечення:
структура і наявність національних ресурсів;
імпорт/експорт;
рівень дефіцитності ресурсів, що споживаються наявними підприємствами;
доступність ресурсів (ціни та витрати на перевезення).
Демографічні тенденції:
кількість потенційних споживачів (структура населення, зміни в окремих групах та в їх доходах);
наявна та потенційна кількість робочої сили;
кваліфікаційні характеристики робочої сили (якість робочої сили).
Соціально-культурна складова:
сприяння/недовіра до приватного бізнесу;
відносини "підприємство - громадські організації";
"економічний націоналізм", ставлення до іноземців;
профспілкова активність і вплив профспілок на формування громадської думки.
Несподіванки стратегічного характеру і можливі горизонти стратегічного планування (основний перелік та часові оцінки).
Міжнародне середовище (по окремих країнах - наявних та потенційних партнерах):
структура господарства країни;
характер розподілу доходів;
середній рівень заробітної платні;
вартість транспортних послуг;
інфляція та ставки банківського процента;
обмінний курс валюти відносно країни-партнера;
рівень ВНП;
рівень податків.
Існують також інші фактори, які не мають чисто економічної природи, однак їх варто було б ураховувати:
кількість і густота населення;
професіональний рівень і рівень грамотності;
якість і кількість природних ресурсів;
рівень технології;
особливості конкурентної боротьби;
національні особливості ведення бізнесу.
Усі окремі складові зовнішнього середовища взаємопов'язані, тобто зміни однієї (наприклад, політичної чи економічної) призводять до значних змін в інших (наприклад, у соціально-демографічній чи правовій). Це відбиває складність зовнішнього середовища. Як зазначалося, найбільш доцільним підходом до вивчення загального зовнішнього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний, перехресний вплив.
При побудові системи факторів для аналізу зовнішнього середовища потрібно враховувати такі властивості:
взаємозв'язок факторів, що характеризуються силою, з якою зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;
складність системи факторів, що впливають на організацію, зумовлена кількістю, різноманітністю зв'язків і наслідків впливу;
динамічність і рухомість, тобто відносна швидкість і різні темпи змін факторів середовища;