7. робота, виконана іншими аудиторами — аудитор зобов'язаний перевіряти ту частину роботи, яку доручив виконувати іншим фахівцям або аудиторам, що підпорядковані йому. Якщо аудитор використовує результати роботи, виконаної іншими працівниками, то він повинен бути упевнений, що ця робота відповідає вимогам аудиту;
8. документація — робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно для оцінки її якості, своєчасності та відповідності стандартам бухгалтерського обліку й аудиту;
9. очевидність аудиту — для отримання показників ефективності бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій вдаються до контрольних тестів;
10. висновок і звіт — висновок аудитора має бути обґрунтованим фінансовою звітністю, до якої висуваються вимоги достовірності та адекватності даним бухгалтерського обліку, а звіт аудитора має висвітлити причини і наслідки аудиторської перевірки фінансової звітності.
Отже, в Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудитором дані повинні бути достовірними і достатніми для обґрунтування висновків з питань, поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частину роботи у випадку, якщо він впевнений, що внутрішній контроль (аудит) на підприємстві доброякісний. Так, аудитор може використати дані інвентаризації матеріально-виробничих запасів, перевірених ревізорами, якщо він впевнений в якісному її проведенні та відображенні результатів у системі обліку і звітності.
Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.
Правові й організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основними концепціями з розробки національних стандартів, затверджених Аудиторською палатою України, передбачено скласти двадцять основних нормативів:
1. №1 “Мета та завдання проведення аудиту” – обґрунтовується мета аудиту, його сутність та функціональні завдання у фінансово-господарському контролі. Використовується на організаційній стадії при формуванні аудитором завдання на проведення робіт;
2. №2 “Договір на проведення аудиту” – обґрунтовуються умови договірних відносин при проведенні аудиту, мета договору та його структура, предмет договору, зобов’язання сторін, вартість виконаних робіт. Використовується при встановленні договірних відносин на проведення аудиту, визначенні обсягу робіт, строку їх виконання, порядку здавання-приймання, оплати вартості виконаних робіт, а також форм і строків розрахунків за ними;
3. №3 “Основні принципи, які регулюють аудит” – викладаються принципи професійної етики (незалежність, об’єктивність, компетентність та доброзичливість) і методології аудиту (вибір методики, прийомів аудиту, оцінка значущості аудиту, критерії достовірності висновків, запобігання ризикам);
4. №4 “Планування аудиту” – методичні рекомендації по плануванню діяльності аудиторської фірми. Призначений для ритмічного завантаження роботою аудиторської фірми, контролю за виконанням договірних зобов’язань з аудиторських робіт по кількості і якості, формування портфелю замовлень;
5. №5 “Оцінка ризиків та вплив їх на аудиторські процедури” – рекомендації по оцінці власного і контрольного ризику та вплив їх на застосування аудиторських процедур. Призначений запобігти різним формам ризику за допомогою економічних і документальних процедур;
6. №6 “Оцінка системи внутрішнього контролю” – визначається зміст внутрішнього контролю та його функції в управлінні мікроекономікою. Використовується для дослідження стану менеджменту, маркетингу та складання рекомендацій щодо поліпшення управління фірмою;
7. №7 “Критерії істотності доказів та достовірності при застосуванні в аудиті” – розгляд доказів, які мають суттєве значення для достовірності аудиторських висновків. Критерії оцінки доказів застосовуються для виявлення недоліків у суб’єкта господарювання: суттєві - враховуються, а не суттєві – відкидаються;
8. №8 “Аудиторські свідчення” – аудиторські свідчення це відомості, одержані аудитором у процесі перевірки суб’єкта господарювання, дослідження первинних документів, облікових регістрів, проведення інвентаризації. Аудиторські докази мають бути переконливими і спиратися на різні документи. Норматив дає можливість класифікувати різні види свідчень, взаємо перевіряти одні докази іншими, застосовуючи різні методичні прийоми і процедури;
9. №9 “Ризик впливу конкретних факторів та аудиторських вибіркових спостережень” – методичні рекомендації по проведенню вибіркових спостережень у аудиторському контролі та можливий ризик у оцінці конкретних факторів.
10. №10 “Аналіз інформації” – розглядаються методичні прийоми дослідження інформації про фінансово-господарську діяльність. Норматив сприяє поліпшенню аналізу інформації та підвищує достовірність аудиторських висновків;
11. №11 “Формування аудиторського висновку” – розкривається суть методичних прийомів і процедур узагальнення результатів аудиторського дослідження за формою, змістом, хронологією, документування проміжних результатів аудиту. Формування висновків аудиту проводиться після групування виявлених недоліків за періодом виникнення, змістом, матеріально відповідальними особами. Норматив узагальнює досвід формування аудиторських висновків;
12. №12 “Документальне оформлення аудиту” - документальне оформлення аудиту складається із робочих і підсумкових документів. Норматив розкриває зміст цих документів та регламентує їх застосування. Робочі документи – це різного роду групування негативних даних з господарювання за центрами виникнення та місцем відповідальності за них. Підсумкові документи – це документи узагальнення результатів аудиту;
13. №13 “Аудиторський висновок” – методичні рекомендації по складанню аудиторського висновку, його структура та види (безумовно позитивний, умовно позитивний, із застереженням). Норматив уніфікує складання аудиторського висновку, підвищує його обґрунтованість та адресність;
14. №14 “Використання матеріалів іншого аудитора або експерта” – наводиться перелік матеріалів, зібраних іншим аудитором, та даються вказівки по їх використанню при проведенні аудиту;
15. №15 “Відповідальність аудитора за висновок” – застосовується при визначенні відповідальності аудитора за неправильно складений висновок;
16. №16 “Інформування клієнта” – визначаються обов’язки аудитора щодо подання інформації клієнту про виявлені недоліки у фінансово-господарській діяльності, напрями удосконалення цієї діяльності;
17. №17 “Контроль якості роботи аудитора” – рекомендації по контролю якості роботи аудитора керівником аудиторської фірм, замовником, а також органами, що одержують звітність і висновки аудитора (податкові служби, засновники, акціонери);
18. №18 “Використання комп’ютерної техніки в аудиті” – методичні рекомендації по використанню різних видів комп’ютерної техніки у процесі проведення аудиту та узагальнення його результатів;
19. №19 “Роботи, супутні аудиту” – розглядаються види аудиторських послуг, які можуть виконувати аудитори (відновлення обліку, проведення семінарів з працівниками замовника, запровадження нової або удосконалення діючої первинної документації);
20. №20 “Вартість аудиторських робіт” – викладено основи методики розрахунку вартості аудиторських робіт за їх видами, змістом, обсягом, а також строками виконання. Норматив використовується на організаційній стадії аудиторського процесу [13].
З поданого переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторських робіт видно, що вони мають певну відмінність від Міжнародних нормативів аудиту, обумовлену законодавством України та чинними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звітності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосування Аудиторською палатою України, інші — на стадії завершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають Міжнародним нормативам аудиту, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.
Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. Методичними рекомендаціями розкривається зміст повноти перевірки первинних документів аудитом, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банкрутства.