7. Облiк товарно-матерiальних цінностей:
а) методи оцiнки товарно-матерiальних цiнностей i забезпечення незмiнностi визначених методiв протягом звiтного перiоду;
б) вiдповiднiсть облiку товарно-матерiальних цiнностей чинному законодавству за видами цінностей (матеріали, паливо, запасні частини), правильність відображення сум податку на додану вартість, сплачених постачальникам;
в) правильність відображення в обліку i звітності дооцiнки та уцінки залишків матеріальних цінностей;
г) правильнiсть вiдображення в облiку надходжень, використання та реалiзацiї малоцiнних і швидкозношуваних предметiв;
8. Облiк коштiв i розрахункiв:
а) вiдповiднiсть чинному законодавству облiку касових операцiй: дотримання лiмiту каси, правильність оформлення прибуткових i видаткових касових ордерiв, правильнiсть ведення касової книги;
б) наявнiсть та правильнiсть використання банкiвських рахунків;
в) склад та стан дебiторської i кредиторської заборгованостей;
г) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв по заробiтній платі;
д) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв з пiдзвiтними особами;
е) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахункiв з бюджетом, позабюджетними фондами та внескiв на соціальні заходи;
є) правильність розрахунків із засновниками;
ж) наявність i стан внутрішньовідомчих i внутрішньогосподарських розрахункiв;
з) правильність розрахунків за зовнішньоекономічною діяльністю;
9. Облік позикових коштів:
а) склад та структура позикових коштiв, співвідношення власних та позикових коштів.
б) наявність непогашеної заборгованості з банківських позик;
в) аналiз спiввiдношення позикових i власних коштiв, коефiцiєнту покриття заборгованості;
г) вiдповiднiсть облiку короткострокових і довгострокових кредитiв чинному законодавству;
д) види облiгацiй, мета випуску, термiни погашення та їх додержання;
е) додержання порядку вiдображення в облiку витрат, пов'язаних з емiсiєю облігацій;
є) напрями використання коштiв, одержаних вiд емiсiї облігацій;
ж) стан облiку iменних облiгацiй, своєчаснiсть реєстрацiї змiни їх власників;
з) форми та джерела виплати вiдсоткiв по облiгацiях, джерела погашення (викупу) облігацій;
10. Облiк витрат виробництва та обiгу:
а) вiдповiднiсть ведення облiку витрат на виробництво до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" та галузевих Типових положень по плануванню, облiку i калькулюванню собiвартостi продукції;
б) достовiрнiсть даних про фактичну собiвартiсть продукцiї та оцiнки залишкiв незавершеного виробництва;
в) склад витрат майбутнiх перiодiв i правильнiсть їх вiднесення на витрати;
11. Облiк реалiзацiї товарiв та готової продукцiї, фiнансових результатiв та використання прибутку:
а) оцiнка готової продукцiї i товарiв та їх облiк;
б) методи облiку реалiзацiї готової продукцiї i товарiв та забезпечення незмiнностi визначених методiв протягом звiтного перiоду;
в) достовiрнiсть даних про виручку (валовий дохід) вiд реалiзацiї продукцiї (робiт, послуг).
г) правильнiсть визначення сум податку на додану вартiсть та акцизного збору, що пiдлягають сплатi до бюджету;
д) правильнiсть розрахунку фактичної собiвартостi реалiзованої продукцiї та результату вiд її реалізації;
е) достовiрнiсть результату вiд iншої реалiзацiї та його структура;
є) вiдповiднiсть складу позареалiзацiйних доходiв i витрат вимогам Правил застосування Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств";
ж) правильність обліку зовнішньоекономічних операцiй (купiвлi-продажу, бартерних), сплати митних зборiв, мита, податку на додану вартiсть, акцизного збору та iнших платежiв, пов'язаних з веденням зовнішньоекономічної діяльності;
з) наявність спiльної господарської дiяльностi та правильнiсть розподiлу i вiдображення у звiтностi доходiв вiд цiєї діяльності;
и) правильнiсть визначення балансового та оподатковуваного прибутку;
і) правильнiсть розподiлу прибутку згiдно зi статутом та рiшенням зборiв акцiонерiв;
ї) правильнiсть облiку i покриття збиткiв минулого року, наявностi та використання прибуткiв минулого року;
12. Облiк фондiв та їх використання:
а) наявнiсть спецiальних i цiльових фондiв, їх формування та використання згiдно з чинним законодавством;
б) правильнiсть вiдображення в облiку i звiтностi курсових рiзниць за операцiями з iноземною валютою;
в) склад i правильнiсть утворення резервiв за рахунок собiвартостi;
г) облiк i використання коштiв цiльового фінансування;
13. Облiк розрахункiв з бюджетом та фондами соцiального страхування:
а) вiдповiднiсть Закону України "Про податок на додану вартiсть" розрахунку платежу податку до бюджету або бюджетного вiдшкодування цього податку;
б) вiдповiднiсть Закону України "Про оподаткування прибутку пiдприємств" розрахунку оподаткованого прибутку.
в) вiдповiднiсть розрахункiв та сплати державного мита за операцiї з цiнними паперами Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про державне мито";
г) вiдповiднiсть Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про прибутковий податок з громадян" нарахування та сплати в бюджет прибуткового податку з громадян iз заробiтної плати, iнших виплат, дивiдендiв;
д) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахунку збору на обов'язкове державне пенсiйне страхування;
е) вiдповiднiсть чинному законодавству розрахунку збору на обов'язкове соцiальне страхування;
є) вiдповiднiсть чинному законодавству нарахувань до Фонду страхування на випадок безробiття та виплат з нього;
ж) вiдповiднiсть чинному законодавству вiдрахувань на будiвництво, ремонт i утримання автомобiльних дорiг;
з) вiдповiднiсть чинному законодавству вiдрахувань до Державного iнновацiйного фонду;
15. Аналiз фiнансового стану згідно балансу (форма №1), звiту про фiнансовi результати та їх використання (форма №2), звiту про фiнансово-майновий стан (форма №3), довiдки про вартiсть чистих активiв, довiдки про фiнансовi вкладення, вiдомостi статистичних органiв, даних оперативного облiку емітента та іншої додаткової iнформацiї [10].
Аудиторський висновок підписує від імені аудиторської фірми її директор або аудитор, який має на це повноваження. Після підписання аудиторського висновку аудитор повинен попередити клієнта про відповідальність за несвоєчасне подання аудиторського висновку податковій інспекції у разі проведення обов'язкового аудиту.
Розділ 4
Значення і роль Національних стандартів аудиту
Аудит як форма інтелектуальної діяльності має певні особливості організації і методики проведення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які певною мірою виконують функції стандартів з обліку і аудиту.
Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості (компетентність, незалежність, об'єктивність) аудитора та якості аудиторських висновків і доказів (свідчень). Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. У практиці аудиту в Україні в перехідний період до ринкової економіки необхідно користуватися міжнародними і національними стандартами, нормативними документами з організації і методології бухгалтерського обліку і фінансово-господарського контролю, які застосовуються у вітчизняній практиці.
Основні принципи ї вимоги щодо розробки стандартів аудиту визначені міжнародними нормативами аудиту — №1 "Мета і основні принципи проведення аудиту” і №3 "Основні принципи регулювання аудиту". Останній унормовує принципи аудиторської професійної відповідальності, які необхідно застосовувати при виконанні будь-якого аудиту і враховувати при розробці конкретних стандартів аудиту.
До основних принципів норм аудиту відносять:
1. цілісність, об'єктивність і незалежність, конфіденційність, знання і компетентність;
2. правила використання результатів робіт, виконаних іншими аудиторами;
3. документальне оформлення, планування, одержання доказів аудитором;
4. перевірка систем обліку і внутрішнього контролю;
5. аналіз висновку аудитора і складання ним звіту.
Кожний стандарт аудиту має визначити певну частину або сторону аудиторської роботи, повинен бути коротким і лаконічним, але з достатньою повнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.
Міжнародні нормативи аудиту мають єдину внутрішню структуру, до якої входять такі рубрики:
1. вступ — розглядається загальна мета аудиту та основні принципи, які є визначальними для професійної значимості аудиту і застосовуються при аудиті фінансової звітності;
2. мета аудиту — встановити достовірність фінансової звітності;
3. відповідальність за фінансові звіти — визначається відповідальність за достовірність фінансової звітності управлінського апарату об'єкта (точність й адекватність бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю принципам облікової політики, спрямованої на захист активів і пасивів суб'єкта господарювання);
4. обсяг аудиту — інформація, необхідна для оцінки фінансової звітності (аудитор розглядає систему обліку і внутрішнього аудиту, оцінює ризик контролю, що дасть змогу визначити типи потенційних помилок, фактори ризику, методи перевірки);
5. етика — додержання основних правил етики професійного аудитора, визначених Міжнародною федерацією бухгалтерів: прямолінійність і чесність, об'єктивність і незалежність, а також дотримання конфіденційності, необхідної для надання професійних послуг);
6. планування — зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів, які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта. Планування необхідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчення системи обліку і внутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі ризику матеріальних втрат; розрахунку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи;