МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ГУМАНІТАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЗАПОРІЗЬСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО ТА МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ»
Реферат
на тему:
ПРОБЛЕМНІ ПОЗИЧКИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРУВАННЯ БЕЗНАДІЙНИХ БОРГІВ
Виконала: студентка V курсу
групи ДУ-102
Кулікова Н. В.
Мелітополь, 2006
Проблемними боргами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.
Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними. При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.
Збиток, що завдається банку, значно більший і він може бути пов'язаний з іншими обставинами:
— підривається репутація банку, тому що велике число .прострочених і непогашених кредитів спричинить падіння
довіри вкладників, інвесторів і т. п.;
— збільшуються адміністративні витрати, оскільки проблемні позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу, непродуктивної витрати часу на підтримку статус-кво;
— підвищиться погроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;
— кошти будуть заморожені в непродуктивних активах;
— виникає небезпека зустрічного позову боржника до банку, що може довести, що вимога банку про відкликання позички призвела його на грань банкрутства.
Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредиту статусу «Спеціальний контроль» такі:
— несплата процентів чи неповернення основної суми боргу або її частини;
— несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;
— більш низькі, ніж передбачалося, надходження на
рахунок;
— фінансові показники, що відбивають несприятливе становище. На додаток до вищезгаданих подій співробітники банку повинні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприятливо відбитися на становищі позичальника:
— утрата важливого ринку;
— не поновлення митної, дистриб’юторської представницької угоди з іншим підприємством;
— утрата ліцензії;
— тривале неповне використання виробничих потужностей;
— збої у постачаннях сировини;
— надмірні запаси, що можуть послужити причиною можливих збитків;
— втручання екологічної інспекції для часткового чи повного закриття виробництва;
— застаріваюче устаткування;
— залежність від іншого підприємства, що знаходиться У важкому фінансовому становищі;
— утрата вигідного клієнта або ринку збуту.
— різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;
— заміна ключових співробітників;
— захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;
— поганий стан фінансових звітів;
— прийняття необґрунтованого ризику;
— установлення нереалістичних цін на продукцію;
— повільна реакція на погіршення ринкових умов;
— слабкий операційний контроль;
— відсутність наступності в керівництві;
— утрата важливих клієнтів;
— створення спекулятивних запасів;
— відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.
Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.
У банку для здійснення контролю за ходом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про позичальника. Документи групуються в такий спосіб;
— матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов'язань, гарантійних листів і т. п.);
— фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналітичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т. п.);
— матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.);
— документи по забезпеченню кредиту (договір застави, документи про передач}' прав по внесках і цінних паперах, заставні і т. п.);
— листування по кредиту (листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. п.).
Найбільш загальним і часто застосовуваним у банківській практиці є показник питомої ваги простроченої позичкової заборгованості, що характеризує стан питання з проблемними і простроченими активами. Цей фінансово-економічний індикатор виступає одним з центральних при аналізі результатів реалізації кредитно-інвестиційної стратегії банку взагалі і кредитування реального сектора економіки зокрема .
Серйозною проблемою є відсутність застосовних на практиці інструментів прогнозування і планування величини показника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості банку. Особливо актуальна ця проблема для банків, у яких аудит проводиться за міжнародними стандартами фінансової звітності і керівники яких ставлять завдання зменшення реально сформованого рійня показника до середньосвітової його величини.
Для чіткого розуміння проблеми введемо наступну систему показників, що відбивають стан банківської позичкової заборгованості.
Поточна позичкова заборгованість (ППЗ)— позичкова заборгованість по основному боргу, термін платежу по якій ще не настав.
Прострочена позичкова заборгованість (ПППЗ) —позичкова заборгованість по основному боргу, не погашена позичальником у встановлені кредитним договором терміни.
Загальна позичкова заборгованість (ЗПЗ) —залишок основного боргу за наданими банком позичальнику кредитами, тобто сума ППЗ і ПППЗ на момент проведення аналізу показника.
При складній діючій податковій системі, що характеризується великою кількістю податків, високими ставками оподаткування і дуже значними штрафними санкціями за недотримання податкового законодавства, ризик неповернення кредиту значно зростає. Це пов'язано з тим, що кошти для здійснення платежів по кредиту, можуть бути вилучені в доход держави.
Величина середньої платоспроможності позичальників вносить свою лепту в коливання розглядуваного показника. Чим вищий середнівй рівень кредитоспроможності, тим більшою є ймовірність своєчасного і повного розрахунку позичальника з банком. Таким чином, фактори зовнішнього (по відношенню до банку) середовища і можливі їхні комбінації можуть здійснювати довгостроковий визначальний вплив на формування середньої величини рівня простроченої позичкової заборгованості, підвищуючи або знижуючи її.
До внутрішніх (мікроекономічних) чинників впливу на величину проблемних кредитів можна віднести:
— використання вищим керівництвом стратегічних і тактичних методів планування і управління діяльністю банку і відповідно переслідування (контроль) стратегічних або тактичних інтересів;
— кваліфікація персоналу банку і застосовувана система перепідготовки кадрів:
— ступінь комплексності й ефективність використовуваних методів моніторингу кредитів;
— рівень узгодженості (чіткість координації) дій функціональних підрозділів банку в процесі стягнення ПППЗ.
Стосовно прогнозування та планування простроченої заборгованості можна відзначити наступне.
1. Прогнозування і планування величини показника питомої ваги простроченої позичкової заборгованості здійснюється в довгостроковому і короткостроковому періодах. Задачі, що виникають у кожному з них, різні за рівнем складності, застосовуваним математичним апаратом і точністю рішення, що досягається.
2. При прогнозуванні на довгострокову перспективу показник ПВ є функцією багатьох змінних, обумовлених макроекономічними (зовнішніми) і мікроекономічними (внутрішніми) факторами, значна частина яких важко піддається прогнозній оцінці і формалізації.
3. У короткостроковому періоді в ряді випадків вдається здійснити більш точний прогноз (планування) показника ПВ з урахуванням двох домінантних змінних: простроченої позичкової заборгованості (ПППЗ) і поточної позичкової заборгованості (ПГІЗ).
Для ефективної роботи банку доцільним є створення спеціалізованого підрозділу по роботі з проблемними активами. При необхідності формується також мережа дочірніх і «незалежних» підприємств, жорстко контрольованих банком і використовуваних для вирішення конкретних задач боротьби з простроченими кредитами.
У своїй діяльності підрозділ по роботі з проблемними активами (чи підрозділ проблемних активів — ППА) повинен керуватися чинним законодавством, нормативними актами Національного банку України, статутом, рішеннями правління, іншими нормативними документами банку і положенням про підрозділ. Варто спеціально підкреслити, що мова йде про роботу винятково легальними методами, що строго відповідають вимогам законодавства.
Сформулюємо типові задачі, що стоять перед підрозділом проблемних активів:
— участь у формуванні і реалізації ефективної кредитно-інвестиційної стратегії банку з метою одержання максимального прибутку.