2.3 Оцінка впливу мікроекономічних факторів на формування ринкової вартості акцій по групі українських компаній
Проаналізуємо акції таких компаній (ВАТ), які мають найбільш тривалу історію котирувань на ринку цінних паперів України та є найбільш ліквідними цінними паперами з найбільшими обсягами угод на організованому ринку. А саме: «Укрнафта», «Запоріжсталь», «Концерн Стирол», «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» (НТЗ), «Західенерго», «Київенерго», «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», «Дніпроенерго», «Донбасенерго», «Дніпрошина».
Проведене дослідження на наявність залежності між рухом курсу акцій та показниками діяльності вищезазначених компаній не підтвердило отримані раніше результати. Зокрема, було виявлено, що:
1. Різноманітні показники рентабельності компаній у минулому не впливали на ринкову оцінку їх акцій, інвесторів більше цікавили суми отриманих коштів від реалізації та собівартість реалізованої продукції, ніж сума отриманого компанією прибутку. Тобто оприлюднена компанією сума прибутку не є корисною при аналізі акцій в Україні, оскільки, наприклад, може бути зниженою з метою зменшення суми податку на прибуток і тому не відображає реального стану справ у компанії;
2. На перший погляд, у середньому по групі компаній найбільшу прогнозну цінність мав показник «ціна акції/ грошовий потік на акцію». Проте значення коефіцієнту кореляції свідчить, що чим меншим є грошовий потік в розрахунку на одну гривню вартості акції або ж чим більшу частку в грошовому потоку на акцію займає ціна акції, тим більшою є ймовірність того, що курс такої акції буде зростати. Таким чином, порушується основа класичної оцінки акції, коли її ціна прямо пропорційно залежить від грошового потоку, що припадає на одну просту акцію;
3. У минулому на курси акцій компаній, що аналізуються, найбільше впливали балансова вартість акції, собівартість реалізованої продукції, виторг від реалізації продукції, сукупні активи та кредиторська заборгованість. Проте вплив цих показників не був визначальним, а останній показник мав обмежений вплив;
Слід відзначити, що в цілому по аналізованій групі компаній не можна виділити фундаментальні мікроекономічні показники, які б були наділені високими прогнозними властивостями для акцій усіх компаній. І взагалі часто зростання акцій цих компаній не мало економічних передумов, тобто не було викликано покращенням результатів їх діяльності. Для підтвердження цього припущення порівняємо результати діяльності компаній, що аналізуються, за 2004 рік та рух курсів їх акцій у першій половині 2005 року (Додаток Б).
Як видно з таблиці 2, найкращі передумови для зростання в 2005 році мали акції таких компаній, як:
1) ВАТ «Укрнафта», що мало найвищу рентабельність продажів по групі, найбільший розмір чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію, та характеризувалось значним обсягом торгівлі акціями в ПФТС, а відповідно – високою ліквідністю акцій;
2) ВАТ «Дніпрошина», акції якого мали найменше значення Р/Е та які, виходячи зі співвідношення між ринковою та балансовою вартістю акцій, були недооцінені ринком.
Проте у 2004 – першій половині 2005 року зростали не тільки курси акцій названих емітентів, а й компаній, які на перший погляд, фундаментальних підстав для росту не мали (Додаток В).
Зокрема, справжнім феноменом фондового ринку в Україні була компанія «Дніпроенерго», акції якої продовжували зростати, незважаючи на те, що компанія мала від’ємну рентабельність та надзвичайно низький коефіцієнт автономії в 11.5%. Крім того, ринкова вартість акцій ВАТ «Дніпроенерго» на початок 2005 року більше ніж утричі перевищувала їх балансову вартість, тобто розмір чистих активів, що припадає на одну просту акцію, був утричі меншим за її курс на ринку.
Таким чином, у процесі здійсненого аналізу було виявлено, що рух курсів акцій українських емітентів часто не тільки не зумовлений фундаментальними мікроекономічними чинниками, а й відбувається в напрямку, що суперечить економічним передумовам. У цілому по групі українських компаній, які були об’єктами аналізу, не спостерігалося явної залежності між рухом курсів акцій у 1998-2004 роках і динамікою показників, що характеризують як безпосередньо їх діяльність, так і обіг акцій на ринку (рентабельності власного капіталу, рентабельності статутного капіталу, величини грошового потоку на власний капітал, коефіцієнта капіталізації компанії, операційного коефіцієнта, темпу приросту прибутку, чистого доходу та грошового потоку на одну просту акцію).
РОЗДІЛ 3ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
По рівню свого розвитку український ринок цінних паперів знаходиться в початковій стадії розвитку. Це пов'язано з багатьма причинами, включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських фінансових установ. Проте вже спостерігається поступове переміщення на фондовий ринок засобів з валютного ринку і ринку банківських депозитів.
Це серйозно збільшує можливості активізації діяльності на території України багатьох професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи російських.
Зараз ліцензії на право роботи з цінними паперами одержали більше 500 господарських товариств, проте реально на фондовому ринку працюють близько 60.
Особливістю ринку цінних паперів на Україні є його участь в приватизації. Так, в березні 1995 року був прийнятий закон "Про приватизаційні папери", що визначив порядок використовування і обігу на території України приватизаційних цінних паперів. Приватизаційні сертифікати є іменними цінними паперами, які підтверджують право власності на придбані об'єкти приватизації. Закон забороняє вільний обіг, продаж або інше відчуження приватизаційних паперів. Це обмежує участь в приватизації професійних учасників ринку цінних паперів. Проте недосконалість законодавства дозволяє в окремих випадках обходити обмеження.
До 1995 року основним засобом розрахунку за об'єкти приватизації служили засоби із спеціального приватизаційного рахунку, використовування якого було незручним як для фінансових посередників, так і громадян. З 1995 року приватизаційні цінні папери випускаються в матеріалізованій формі, і порядок їх використовування дещо спростився. В той же час використовування матеріалізованого приватизаційного сертифікату, який є неподільним, стало незручним для громадян України, що беруть участь в приватизації без використовування послуг фінансових посередників. Річ у тому, що, якщо на сертифікатному аукціоні вартість акції буде встановлена на рівні вартості, відмінної або не кратної вартості приватизаційного сертифікату, фізичній особі буде непросто здійснити оплату придбаних їм акцій. Для фінансових посередників це питання стоїть не так гостро.
Відповідно до програм приватизації за приватизаційні сертифікати передбачається реалізувати близько 70% майна, що знаходиться у власності держави. Близько 30% буде реалізовано з використанням ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними цінними паперами, які видаються громадянам України, що мали рахунки в установах ощадного банку України, і призначені для компенсації втрат від інфляції власникам цих засобів. На відміну від приватизаційних паперів ощадні сертифікати вільно звертатимуться і використовуватимуться для розрахунку за об'єкти приватизації.
Крім того, з розвитком процесу приватизації пов'язане збільшення об'єму роботи Української фондової біржі. Саме на ній брокерська контора Фонду державного майна України виставляє цінні папери приватизованих підприємств. Будуть виставлені акції 130 промислових підприємств. Всі акції ¾ прості іменні, виставляється частка держави, тобто близько 30% статутного фонду. Для багатьох підприємств цей пакет є контрольним.
Аналізуючи особливості ринку цінних паперів на Україні, про яких було сказано вище, можна сказати, що в даний час невисока активність на фондовому ринку зв'язана не тільки з невеликою кількістю, але і відсутністю надійних і високоліквідних цінних паперів. Аналізуючи ситуацію, що склалася, стає очевидним, з одного боку, невиконання такими емітентами своїх зобов'язань, наприклад виплати обіцяних дивідендів або термінів їх виплати, а з іншою ¾ періодична гра на пониження курсової вартості, скупка емітентом своїх паперів, іноді виплата дивідендів, знову падіння курсу і далі по старому сценарію. Торговці при роботі з паперами таких емітентів прагнуть максимально скоротити час обороту і віддають перевагу роботі з невеликими пакетами з метою мінімізації ризику.
Отже, в цілому становлення і розвиток ринку цінних паперів України має однозначну спекулятивну тенденцію, проте з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне набувати інший вигляд і інші пріоритети. Багато хто дилери припинив роботу із спекулятивними цінними паперами, а інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовуються для участі в діяльності підприємств з подальшим можливим отриманням довгострокового прибутку від зростання курсової вартості.
Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення подальшого зростання виробництва. Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом: