У разі зміни умов виробництва, номенклатури небезпечних речовин або їх кількості суб’єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є об’єкти підвищеної небезпеки, проводить у 6-місячний термін їх повторну ідентифікацію.
У разі проведення повторної ідентифікації суб’єкт господарської діяльності повідомляє у двотижневий термін уповноважені органи про зміни порівняно з попередньою ідентифікацією. Інформація подається тільки за тими розділами повідомлення форми ОПН — 1, в які вносилися зміни.
Результати ідентифікації та розрахунки, на підставі яких вона проводилася, зберігаються суб’єктом господарської діяльності протягом 25 років.
У разі припинення юридичної особи (смерті фізичної особи)— суб’єкта господарської діяльності зазначені документи підлягають передачі правонаступникові (спадкоємцеві), а у разі його відсутності— до державного архіву.
У разі відчуження об’єкта підвищеної небезпеки зазначені документи передаються його новому власнику.
Ведення обліку об’єктів підвищеної небезпеки
Уповноважені органи ведуть облік об’єктів підвищеної небезпеки на підставі повідомлень про результати ідентифікації.
Державна статистична звітність щодо об’єктів підвищеної небезпеки затверджується Держкомстатом за поданням Держнаглядохоронпраці.
Державний реєстр об’єктів підвищеної небезпеки веде Держнаглядохоронпраці.
Включення об’єкта підвищеної небезпеки до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після подання суб’єктом господарської діяльності до територіального органу Держнаглядохоронпраці повідомлення про результати ідентифікації.
У разі надання суб’єктом господарської діяльності неповної інформації про результати ідентифікації, що передбачена повідомленням форми ОПН-І, Держнаглядохоронпраці письмово повідомляє про це суб’єкта господарської діяльності. Реєстрація об’єкта підвищеної небезпеки проводиться протягом 30 робочих днів після надання суб’єктом господарської діяльності необхідних матеріалів.
Держнаглядохоронпраці не може не мати ги інформацію та документи, не передбачені цим Порядком.
Протягом 10 робочих днів після реєстрації Держнаглядохоронпраці видає суб’єкту господарської діяльності свідоцтво про державну реєстрацію об’єкта (об’єктів) підвищеної небезпеки (додаток 3).
Держнаглядохоронпраці публікує до 1 березня поточного року в загальнодержавних друкованих засобах масової інформації перелік об’єктів підвищеної небезпеки, включених до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки станом на 31 грудня попереднього року.
Держнаглядохоронпраці розміщує та постійно оновлює електронну версію Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки на власному веб— сайті у мережі Інтернет відповідно до Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 р. N 3 (Офіційний вісник України, 2002 р., N 2, ст. 57).
Дані про об’єкти підвищеної небезпеки, які є державною або комерційною таємницею, оприлюднюються Держнаглядохоронпраці з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів.
Виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки здійснюється за рішенням Держнаглядохоронпраці на підставі звернення та усіх необхідних документів, які подаються суб’єктом господарської діяльності до територіальних органів Держнаглядохоронпраці, у разі:
проведення змін, що призвели до зменшення на об’єкті підвищеної небезпеки сумарної маси небезпечних речовин порівняно з найменшим нормативом порогової маси відповідно до нормативів порогових мас або розрахованої відповідно до пунктів 12 і 16 цього Порядку;
ліквідації або виведення з експлуатації (списання з балансу)об’єкта підвищеної небезпеки.
Про прийняте рішення Держнаглядохоронпраці повідомляє суб’єкта господарської діяльності письмово протягом 30 днів після одержання відповідного звернення. У разі відмови щодо виключення об’єкта підвищеної небезпеки з Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки суб’єкту господарської діяльності надається обгрунтована відповідь.
Суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації об’єктів підвищеної небезпеки.
1. Відомості про потенційно небезпечні об’єкти
Основний вид виконуваних робіт, пов’язаних з небезпечними речовинами.
Перелік основних технологічних процесів, пов’язаних з небезпечними речовинами.
Умови приймання і зберігання сировини.
Умови зберігання та відвантаження продукції.
Перелік основних структурних підрозділів.
Розташування основних структурних підрозділів на майданчику (майданчиках).
Розташування на місцевості та відстань від потенційно небезпечних об’єктів до:
міста (міст), інших населених пунктів;
місць великого скупчення людей житлові масиви, стадіони, кінотеатри, лікарні, школи тощо);
промислових об’єктів:
транспортних магістралей;
природоохоронних об’єктів;
життєво важливих цивільних об’єктів.
2. Перелік потенційно небезпечних об’єктів з небезпечними речовинами, виділених для ідентифікації, у тому числі тих, що ідентифіковані як об’єкти підвищеної небезпеки
Інших потенційно небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки, крім зазначених, не визначено.
3. Маса небезпечних речовин, що знаходяться на потенційно небезпечних об’єктах.
Для кожного потенційно небезпечного об’єкта, зазначеного у пункті 2, по кожному виробництву, дільниці, установці, апарату тощо, що входять до його складу, виявлені небезпечні речовини, розрахована маса кожної небезпечної речовини, сумарна маса небезпечних речовин подається у таблиці.
4. Перелік нормативно-правових актів, нормативних документів, довідкових та науково-технічних видань, що використовувалися під час проведення ідентифікації.
5. Відомості про організацію, що провела ідентифікацію (заповнюється у разі проведення ідентифікації іншим суб’єктом господарської діяльності).
Повна і скорочена назва.
Юридична адреса.
Ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності.
Зареєстрований вид діяльності (код згідно з КВЕД).
Звіт склав __________ __________ ________________________
(посада) (підпис) (ініціали та прізвище)
_____ _____________ 200 __р.
Цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі — страхування від нещасного випадку).
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі — підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності.
Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаних з виконанням ними трудових обов’язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. (Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом N 2272-III від 22.02.2001)
Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Законодавство про страхування від нещасного випадку складається із Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про охорону праці” та інших нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.
Основними принципами страхування від нещасного випадку є:
паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;
своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;
обов’язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності;