Організація управління матеріальними і товарними потоками (стр. 2 из 3)
В умовах ринкової економіки економічно-самостійний, висококваліфікований і активний посередник - основний організатор і координатор господарських зв'язків між постачальниками й споживачами товарів.
Разом з тим, навіть в умовах переважно ринкових систем економічні функції уряду відіграють істотну роль (змішана економіка) - всі реально функціонуючі макроекономічні системи - змішані. У змішаній економіці уряд повністю інтегрований у кругообіг матеріальних і товарних потоків і коштів, які утворюють економічний організм - рис.3 (за Р. Макконелом та С.Л. Брю).
3. Організаційні форми потокового управління на мікрорівні
У промислових фірмах країн з розвинутою ринковою економікою застосовуються дві форми організації потокового управління на принципах логістики - централізована і децентралізована. Кожної із зазначених форм може бути властива згрупована або розкидана служба логістики [9]. При згрупованій службі логістики всі її підрозділи, що виконують окремі функції (постачання, збут, зберігання запасів, перевезення й т. ін) перебувають у віданні одного відділу. Для розкиданої служби характерне розосередження підрозділів по двох або більше відділах.
Централізована форма потокового управління застосовується у фірмах, що випускають однорідну продукцію і мають невелику кількість підприємств, розташованих в одному регіоні.
Децентралізована форма потокового управління застосовується у фірмах з підприємствами розміщеними в різних районах, які спеціалізуються на випуску одного або декількох видів продукції (тобто на фірмах з диверсифікованим виробництвом).
Змішана форма (застосовується рідко) зустрічається у фірмах з декількома підприємствами, що споживають різну сировину й матеріали, але разом з тим одержують великий обсяг деяких з них.
Централізація управління дозволяє скоротити витрати обігу за рахунок: закупівель більших обсягів ресурсів; зменшення матеріальних запасів у кожному конкретному підрозділі; підвищення координації робіт з іншими службами фірми; зниження витрат на проектування й експлуатацію меншої кількості інформаційно-контролюючих систем.
Разом з тим, централізація додає певних складнощів пов'язаних з втратою самостійності підрозділів які несуть повну відповідальність за одержання прибутку.
Практика американських фірм показує, що об'єднання зусиль спеціалізованого апарата управління великою корпорацією неможливо без створення на різних рівнях управління спеціальних управлінських механізмів для координації діяльності окремих функціональних ланок.
У невеликих корпораціях весь обсяг координуючих функцій зосереджений, як правило, у вищому керівництві. Можна виділити два напрямки вдосконалювання координації в підсистемі управління матеріальними потоками на підприємстві. Перший напрямок - використання різних координуючих механізмів; друге - організаційні перетворення в структурі підприємства. На практиці ці напрямки доповнюють один одного.
На практиці широко використаються методи координації за допомогою спеціально розроблених процедур і моделей, що регламентують дії менеджерів. Це посадові інструкції, нормативні документи, певні завдання, повноваження, послідовність дій управлінців різних функціональних підрозділів з управління матеріальними ресурсами.
Види організаційних перетворень в структурі підприємства.
Перший різновид - формуються спеціальні функціональні ланки, у яких контролюється вся або більша частина планових, контрольних, розпорядчих функцій, що регламентують рух матеріального потоку (рис.4).
Другий - призначається спеціальний керівник або група координації.
Третій - створюються матричні структури з подвійним підпорядкуванням.
При використанні таких систем своєчасність забезпечення матеріалами підвищується до 95-97% проти 85-90%, рівень запасів готової продукції на складах скорочується на 10-12%, обсяг незавершеного виробництва на 20-3%, число порушень строків поставок знижується в середньому на 30-35%.
Рис.4 - Структура відділу управління матеріальним потоком [11]
4. Організація логістичного планування
Планування - особлива форма діяльності з розробки, узгодження, затвердження, доведення планів до виконавців, включаючи контроль за виконанням планів.
План - документ, в якому у формі завдань і показників відображені основні цілі планування.
Цілі планування: усунути негативний ефект невизначеності й мінливості економічного середовища, зосередити увагу на головних завданнях, домогтися оптимального функціонування й полегшити контроль.
У плануванні можна виділити наступні послідовні стадії: розробка, узгодження, розгляд, затвердження, доведення плану до виконавця, контроль за виконанням плану.
Стадія розробки - визначаються основні цілі й завдання плану на основі аналізу тенденцій розвитку. Розробляються заходи на основі нормативів, контрольних цифр, лімітів і т.д.
Стадія узгодження - визначаються передбачувані зв'язки зі споживачами, постачальниками матеріальних ресурсів.
Стадія розгляду - пророблення й оцінка планів.
Стадія затвердження - затвердження оптимального варіанту плану.
Контроль за виконанням плану - аналіз реалізації планів і розробка заходів щодо усунення відхилень.
Залежно від планового періоду часу (часового лагу планування) планування підрозділяється на перспективне (5 років - середньострокове, 10 років - довгострокове) і поточне (короткострокове - 1-2 року).
У ході планування визначаються загальні цілі й стратегія функціонування економічного об'єкту, встановлюються засоби для виконання намічених цілей.
Методи планування - сукупність способів і прийомів розробки планів.
У логістиці використовуються наступні методи планування:
Нормативний метод - метод виявлення і забезпечення економічних пропорцій і зв'язків шляхом побудови системи матеріальних балансів.
Матеріальні баланси - сукупність натуральних і вартісних балансів, що характеризують співвідношення між виробництвом і споживанням окремих видів продукції (ресурсів).
Матеріальний баланс має вигляд таблиці, що складається із двох частин ресурсної й розподільчої. У першій вказується обсяг і джерела надходження ресурсів, у другий - основні напрямки й обсяги використання.
Нормативний метод - заснований на визначенні й використанні системи норм і нормативів.
Програмно - цільове планування - метод формування системи планових рішень великих народногосподарських проблем.
Програмно - цільове планування складається з етапів:
виявлення найважливіших проблем, що мають народногосподарське значення (міжгалузевий характер);
визначення системи цілей розвитку (побудова, так званого, "дерева цілей";
розробка системи заходів щодо реалізації цілей;
ресурсне забезпечення програми;
організація виконання програми.
Економіко-математичне планування - моделювання, лінійне програмування, динамічне програмування, статистичні методи, сіткове планування, імітаційне моделювання.
Індикативне планування - процес державного регулювання економічного розвитку за допомогою системи показників (індикаторів).
В індикативному плані встановлюється лише бажані цілі, у зв'язку із чим він має малий ступінь деталізації. Індикативне планування пов'язане з використанням системи економічних стимулів, що спонукують, до реалізації "індикативного плану".
5. Організація логістичного планування на промисловому підприємстві
Логістичне планування на промисловому підприємстві починається з розробки логістичної стратегії. Логістична стратегія підприємства повинна бути частиною його виробничої стратегії.
У систему логістики при розробці стратегії повинні бути включені: транспортні операції й витрати, потужності, зв'язки, обробка замовлень, управління запасами, підйомно - транспортні роботи, планові й контрольні системи, організаційні системи.
Формування стратегії логістики включає питання:
аналіз зміни ринкових потреб (аналіз ринків);
підвищення вимог до логістики (строки, надійність доставки й комплектність замовлення);
розбивка продукції за принципом Парето (на обмежену кількість товарів доводиться основний потік);
увага до окремих видів діяльності (маркування, пакування й т.д.);
забезпечення гнучкості логістичної системи;
визначення оптимального розміру запасів;
поліпшення логістичних показників постачальників.
Теоретично логістичне планування можна представити у вигляді сукупності наступних етапів (елементів):
1. Прогнозування попиту - перша ланка ланцюжка, без якого неможливе планування.
2. Планування виробництва.
3. Планування фізичного розподілу продукції (збуту).
4. Планування постачання.
5. Система оцінок результатів функціонування логістичної системи.
Сюди ж відносяться дві підсистеми:
1) обліку й контролю виконання замовлень, що надходять від клієнтів;
2) обліку й контролю виконання замовлень підприємства його постачальниками.
Елементи перераховані в хронологічному порядку виконання відповідних завдань.
Загальна система логістичного планування на промисловому підприємстві представлена на рис.5.
