Відновлюваність характеризується:
1. Складністю або простотою технологічного процесу розбирання і складання машини
2. Наявність базових поверхонь на деталях
3. Наявність запасів метала у деталей
4. Наявність запасів міцності і жорсткості у деталей, які обробляються під ремонтні розміри
Одним із основних показників ремонтопридатності машин є середній час ТВ відновлення працездатного стану об’єкту або усунення відмови.
Середній час відновлення працездатного стану також, як і напрацювання на відому, визначається шляхом статистичної обробки результатів спостережень за роботою машин за формулою:
(31)
де tBi – час відновлення і-ої відмови (і=1, 2,...,n);
n – кількість відмов за період спостережень.
Оцінка ремонтопридатності за допомогою ТВ не розкриває недоліки в конструкції машини, які призводять до її низької надійності через недостатню ремонтопридатність. З врахуванням цього академіком А.І.Селівановим запропоновано оцінювати ремонтопридатність машини коефіцієнтом ремонтопридатності.
(32)
де Q – трудомісткість необхідних робіт, які пов’язані з усуненням відмови (з ремонтом);
Qб – трудомісткість додаткових робіт для усунення відмови.
До числа додаткових робіт А.І.Селіванов відносить роботи, які пов’язані з розбиранням машини, її очищенням, дефектацією і тощо. Якщо машина добре пристосована до ремонту, то трудомісткість додаткових робіт у ній зведена до мінімуму і, відповідно, машина має високий коефіцієнт ремонтопридатності.
Пристосованість машин до зберігання, можна оцінювати через питому вартість або питому трудомісткість зберігання. Ці показники визначаються за наступними залежностями
(34)
де ∑Сзб і ∑Тзб – відповідно сумарні затрати (грн.) і трудомісткість зберігання (люд-год) за рік використання машини;
W – напрацювання машин за цей період.
Крім показників, за допомогою яких оцінюється окремі складові або властивості надійності сільськогосподарської техніки, існують ще і комплексні показники надійності. До них відносяться коефіцієнт готовності, коефіцієнт технічного використання і коефіцієнт збереження ефективності.
Коефіцієнтом готовності (Кг) є ймовірність того, що об’єкт буде працездатним в будь-який момент часу, крім запланованих періодів, на протязі яких використання об’єкта за призначенням не передбачається. При організації обслуговування, яка передбачає негайне відновлення працездатного стану об’єкту, коефіцієнт готовності, визначається за формулою:
(35)
де Тб – середній час безвідмовної роботи.
Тб - середній час усунення відмов
Оскільки, при обчисленні Кг використовуються показники безвідмовності (ТБ) і ремонтопридатності (ТВ), цей коефіцієнт є комплексною оцінкою надійності.
Коефіцієнт технічного використання (Кт.в.) визначається за результатами спостережень за роботою сільськогосподарської техніки і визначається за формулою:
(36)
де tсум – сумарний час знаходження усіх спостерігаємих об’єктів в роботі (“чистий” час роботи усіх об’єктів);
tрем – сумарний час простоїв об’єктів через планові і незаплановані ремонти усіх об’єктів;
tобс –сумарний час пристроїв об’єктів через планові і незаплановані технічні обслуговування.
При підрахунку Кт.в. за результатами спостережень час простою об’єктів по організаційним причинам не враховується.
Коефіцієнт збереження ефективності - це відношення значення показника ефективності використання об’єкту за призначенням за певний період експлуатації до номінального значення цього показника при умові, що відмови об’єкта за цей період не виникли.
(37)
П – фактичний прибуток;
Пн – умовний прибуток при відсутності відмов об’єкта .
Коефіцієнт збереження ефективності характеризує зміну ефективності використання об’єкту в залежності від тривалості його експлуатації.
Кг =0,945-0,991 і Ктв= 0,905-0,979, тракторів загального призначення Кг=0,946-0,991 і Ктв=0,860-0,979. За даними ГОСНИТИ коефіцієнт готовності зернозбиральних комбайнів не перевищує 0,80. Сільськогосподарські машини мають більш низькі коефіцієнти готовності: для борони БДТ –30 – 0,74, саджалки СН-46 – 0,7, культиватора КОН-2,8 – 0,46.
Література
1. Докуніхін В.З. Обробка інформації про показники надійності машин. Методичні рекомендації. Житомир, ДАУ, 2002.
2. Ломоносов С.В. Надежность машин. Челябинск , ЧИМАСХ, 1982.
3. Надійність машин в завданнях та прикладах. Анілович В.Я., Гринченко О.С., Литвиненко В.Л. За ред. В.Я. Аніловича .- Харків: Око, 2001. – 320 с.
4. Надежность и ремонт машин. В.В. Курчаткин, Н.Ф. Тельнов, К.А. Ачкасов и др. Под ред. В.В. Курчаткина . -М.: Колос, 2000.- 776 с.
5. Сковородин В.Я., Тишкин Л.В. Справочная книга по надежности сельскохозяйственной техники .- Л.:Лениздат,1985. – 204 с.