ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА
КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ НАУК
Самостійна робота
Варіант 7
З дисципліни: "Соціальний маркетинг”
Тема:«Основні типи соціального маркетингу. Політичний маркетинг»
Викладач:В. А. Полторак, д-р філос. наук, проф.
Виконала:
Студентка гр. МГ-06-1зс
Кудлай Ольга Петрівна
Дніпропетровськ
2010
ВСТУП
Соціально-економічне перетворення останніх десятиліть, визначили необхідність зверненню російських ділових кіл до маркетингу - науково-практичній дисципліні, досягнення якої протягом століття дозволяють вирішувати світовому менеджментуважкі проблеми регулювання ринкової діяльності. Досвід використання маркетингового інструментарію стимулював розвиток подань про потенціал маркетингу й розширенняграниць сфери його використання.
Соціологія маркетингу - новий науковий напрямок, що виник на стику соціології й маркетингу, що дозволяє об'єднати їхнього досягнення для рішення широкого кола завданьстійкого розвитку суспільства в сучасних умовах. Спільне використання інструментів соціології й маркетингу дозволяє збільшити можливості соціологічної й маркетингової теорії й практики.
К типам соціального маркетингу відноситься політичний маркетинг( ця галузь виникла порівняно недавно).Як більшість політичних наук політичний маркетинг є міждисциплінарним гібридом, що увібрав у себе методологічний арсенал відразу декількох областей знання, адаптованих до досліджень політичних явищ і процесів. Система містить у собі політичні теорії, методи, прийоми й способи вивчення політичного середовища, а також шляхи формування політичних запитів й очікувань, задоволення яких покликано впливати на поводження громадян. Політичниймаркетинг виходить із того, що політичні смаки, пристрасті, переконання в людей різні й потрібно враховувати цю своєрідність, а не боротися з ним шляхом політичного примуса й насильства.
Однак, у суспільстві, де політика робиться на самому верху суспільної піраміди, а потім політичні ідеї й установки пропонуються громадянам, які змушені споживати не те, що подобається, а те, що їм пропонує діючий режим, політичниймаркетинг неможливий. А там, де політика формується з урахуванням політичних устремлінь рядових громадян, потреба в політичномумаркетингу з'являється неминуче. Невипадково в країнах з розвиненими демократичними традиціями партії витрачають на маркетингові дослідження для своїх лідерів щорічно значні кошти. Сама політична практика підказує, що в сучасних умовах без маркетингового забезпечення будь-який претендент на лідерство виявляється приреченим на провал.
I. ОСНОВНІ ТИПИ СОЦІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ
Проведені в останні роки західними, українськими й російськими фахівцями наукові дискусії й опубліковані роботи дозволяють виділити наступні типи соціального маркетингу:
- політичний маркетинг;
- державний маркетинг;
- територіальний маркетинг;
- соціальний маркетинг.
Політичний маркетинг у цю годину є, мабуть, найбільш розробленим типом соціального маркетингу. Багато в чому це обумовлено тім, що, по-перше, відповідна проблема була поставлена й активно обговорювалася не тільки в теорії соціального маркетингу, алі й у соціології політики, зокрема двома її авторитетнішими представниками - французькими соціологами Пьером Бурдье й Патриком Шампанем. По-другу, у випадку політичного маркетингу можна говорити про наявність “політичного ринку” з усіма його атрибутами, досить подібного з класичним бізнесовым ринком. По-третє, актуальність проблематики політичного маркетингу визначається його зв'язком з організацією виборчих кампаній в умовах реалізації демократичних принципів у життєдіяльності сучасного суспільства. Тому можна з упевненістю говорити про те, що в цю годину вже практично зложилася концепція політичного маркетингу. У якості його предметів виступають такі області політичної життєдіяльності сучасного демократичного суспільства, як масові політичні, у тому числі виборні, кампанії; розробка й реалізація методів впливу на громадськість і суспільну думку; діяльність по створенню й забезпеченню функціонування політичних партій і громадських організацій; підготовка й організація політичних спецподій, у тому числі мітингів, ювілеїв, благодійних акцій й ін.; створення й забезпечення ефективного функціонування політичних ЗМІ - телекомпаній, радіостанцій, журналів, газет, електронних видань; політичне лобіювання; нарешті, ряд напрямків діяльності, пов'язаних з роботою державних й інших організацій на політичному ринку.В якості предметів політичного маркетингу виступають державні органи (законодавчі й виконавчі), політичні партії, громадські організації. Значне місце в подібній діяльності належить неурядовим організаціям, у тому числі неурядовим фондам, що одержали поширення за рубежем. Досить згадати ту обставину, що в ряді країн СНД (приміром, у Грузії або Киргизії) у якості основних “двигунів” так званих кольорових революцій називалися саме такі організації, а в Росії після зазначених подій була проведена ретельна “інвентаризація” закордонних благодійних фондів і прийнятий спеціальний закон, що жорстко регулює їхню реєстрацію.Об'єктами політичного маркетингу є, насамперед, різні групи громадськості; носії суспільної думки; різні групи еліт, хоча основним об'єктом політичного маркетингу, безумовно, виступає громадськість. Як відзначає П.Бурдье, політичне поле (як він називає політичний ринок) - це “місце, де в конкурентній боротьбі між агентами, які виявляються в неї утягненими, народжується політична продукція, проблеми, програми, аналізи, коментарі, концепції, події, з яких і повинні вибирати звичайні громадяни, низведені до положення “споживачів” і тім більше що ризикують потрапити у простак, чим більше вилучені від місця виробництва” .
У політичному маркетингу найбільшою мірою (у рамках соціального маркетингу) проявляється специфіка функціонування маркетингових механізмів як ринкових. Найбільше точно описала функціонування системи політичного маркетингу Е.Морозова,підкреслюючи, що в цьому випадку для аналізу найбільше доцільно використати так називану методологію Суспільного вибору, бо такий спосіб характеризує механізми функціонування політичного маркетингу: “Прийняття методології Суспільного вибору веде до формування “ринкової” концепції політики: виборці вподібнюються споживачам; політичні партії й лідери - підприємцям, що пропонують широкий набір послуг і менші податки в обмін на голоси; політична пропаганда трансформується у комерційну рекламу; урядові заклади розглядаються як державні фірми, існування яких залежить від того, чи покриває одержувана в результаті їхньої діяльності політична підтримка витрати на зміст. Вся політична система розглядається Суспільним вибором як гігантський ринок попиту та пропозиції “суспільних товарів і послуг”. Завершуючи розгляд проблем політичного маркетингу, приведемо одне з безлічі існуючих визначень, що, з мого погляду, досить повно відображає його сутність: “Політичний маркетинг - це спеціальна теорія, концепція регулювання політичного ринку, заснована на маркетинговому підході до політики, суть якого у використанні комплексу різноманітних методів, коштів, технологій, спрямованих на дослідження ринку влади й нагромадження інформації про нього; політико-інженерної діяльності по проектуванню й регулюванню впливів на суспільну свідомість; плануванні й реалізації системи спеціально підготовлених маркетингових заходів з метою досягнення поставлених у процесі політичної діяльності цілей”.
Державний маркетинг. На відміну від політичного маркетингу, щодо необхідності якого, а також формулювання його основних функцій, суб'єктів й об'єктів існує практично повна солідарність між ученими, що працюють у даній області, відносно державного маркетингу спарва трохи в іншому. По-перше, деякі фахівці в принципі заперечують можливість використання маркетингу в державному керуванні. Приміром, російський дослідник Э. Новаторов затверджує, що багато адміністраторів заперечують проти його застосування, уважаючи, що маркетингова орієнтація госорганизаций “роз'їсть” соціальну й гуманну місії некомерційних організацій і приведе до їхньої комерціалізації. По-друге, ряд українських учених і практиків (слідом за закордонними), у цілому вітаючи використання маркетингових підходів у державному керуванні, думають, що отут найважливішою функцією маркетингу виступає необхідність посилення ролі державного регулювання, або ж затверджують, що необхідно використати державний маркетинг вибірково, уважаючи не завжди виправданим його застосування на рівні держави. Більше того, варто враховувати ту обставину, що держава, захищаючи інтереси суспільства в цілому, іноді змушена виконувати й “репресивні” функції. Так, наприклад, думає Е.Ромат, що в цілому є прихильником розвитку державного маркетингу. Таким чином, можна затверджувати, що концепція державного маркетингу в цю годину перебуває в стадії розвитку. Причому мова йде не тільки про глибину розробки, алі й про дискуссіонність підходів. Розглянемо коротко, чим обґрунтовується можливість (або навіть необхідність) використання маркетингових підходів у державному керуванні в сучасних демократичних суспільствах. Аналіз наявних із цього приводу поглядів дозволяє виділити три основних фактори.
Перший фактор - розвиток ринкових тенденцій й їхній вплив на сучасну адміністративну модернізацію. Як справедливо вказує Е.Морозова, сьогодні немає спорів про те, що ринок з його концепціями, технологіями, ефективністю став неминущим викликом теорії й практиці державного керування. Хоча термінологічно ринковий підхід до адміністративних реформ оформляється по-різному: стратегію реформування називають менеджментом, маркетингом, комунікацією, а процес реформування позначається як пошук удосконалювання, як нове державне керування або як демократизація керування.