Смекни!
smekni.com

Структура та функції інженерно-технічної служби в агропромисловому комплексі (стр. 6 из 7)

Сферу виробничої діяльності спеціалістів інженерно-технічної служби господарства складають 6…8 управлінських функцій із змістом 30…35 видів робіт, які найбільш часто повторюються (табл.2).

Це функції загального керівництва: вивчення поставок та рекомендацій, рішення перспективних питань механізації виробничих процесів, координація роботи підпорядкованих дільниць, участь у виробничих нарадах.

По оперативному управлінні основні функції зводяться до складання та доведення нарядів до виконавців, розподілу техніки та матеріалів, комплектування машинно-тракторних агрегатів механізаторами, обговорення з працівниками виробничих питань безпосередньо на робочих місцях, збору оперативних даних про роботу техніки, складання заявок, оперативних зведень та звітів.

Таблиця 2

Класифікація основних функцій інженерного менеджменту для спеціалістів інженерно-технічної служби господарств

Функції Зміст роботи Відповідальні виконавці
планування - розробка планів впровадження нової техніки, прогресивних технологій механізації виробничих процесів;- розрахунок потреби в техніці, ремонтних засобах, нафтопродуктах;- складання графіків проведення ремонтів і технічного обслуговування машин;- обґрунтування основних планових показників по машиновикористанню;- розробка заходів по забезпеченню господарства механізаторськими кадрами. Головний інженер.Керівники підрозділів інженерно-технічної служби.
організація - погодження питань по використанню техніки з керівниками і спеціалістами господарства;- розподілення машинно-тракторних агрегатів по видах робіт та виробничих дільницях;- інструктаж по техніки безпеки;- усунення організаційних неполадок при використанні та обслуговуванні техніки;- зберігання машин;- навчання механізаторських кадрів Головний інженер.Бригадир механізованої бригади (начальник механізованого загону).Завідуючий машинним двором.Інженер по техніці безпеки. Інші спеціалісти інженерно-технічної служби.
контроль - оперативне управління машинно-тракторним парком;- обстеження технічного стану машин та якості виконання механізованих робіт;- перевірка виконання завдання механізаторськими кадрами Головний інженер. Завідуючий ремонтною майстернею. Бригадир механізованої бригади (начальник механізованого загону)
постачання - забезпечення господарства технікою, запасними частинами, ремонтними матеріалами, нафтопродуктами;- залучення допоміжних матеріальних і трудових ресурсів на виконання механізованих робіт Головний інженер.Механік по матеріально-технічному постачанню.Завідуючий нафтогосподарством.
техніко-технологічне обслуговування машин - комплектування машинно-тракторних агрегатів;- випробування та регулювання машин;- встановлення стаціонарного обладнання;- ремонт техніки;- проведення складних видів технічного обслуговування Головний інженер.Завідуючий ремонтною майстернею.Бригадир механізованої бригади (начальник механізованого загону).Майстер-наладчик.
звітність і ведення документації - статистична і відомча звітність по сільськогосподарській техніці;- відповідь на поточні інформаційні запити по інженерно-технічній службі;- інвентаризація та списання техніки;- ведення і зберігання технічної документації;- вивчення кореспонденції, інструкцій, заявок, пропозицій з інженерно-технічних питань. Головний інженер.Керівники підрозділів інженерно-технічної служби.
загальне керівництво - проведення виробничих нарад в господарстві та підрозділах інженерно-технічної служби;- участь в роботі технічної ради та прийняті рішень районними службами сільського господарства Головний інженер.Керівники підрозділів інженерно-технічної служби.
науково-технічна діяльність - раціоналізація та винахідництво;- інженерне проектування;- підготовка наукових праць;- ведення гуртків, семінарів, читання лекцій з питань механізації сільськогосподарського виробництва Спеціалісти інженерно-технічної служби

До функцій технологічного профілю належать роботи по здійсненню інженерних розрахунків, раціоналізації та винахідництву, організації ремонту й особиста участь в ньому, проведення технічних доглядів та перевірка відремонтованої техніки, поточний контроль за технічним станок та експлуатацією машин, впровадження нової техніки і прогресивних технологій.

Із функцій техніко-економічного планування та аналізу слід виділити розробку бізнес-планів по машиновикористанню та машинообслуговуванню, ведення облікової документації з технічного стану та використання техніки, аналіз витрат запасних частин, ремонтних матеріалів і нафтопродуктів, участь в балансових та інвентаризаційних комісіях.

Крім того, спеціалісти інженерно-технічної служби виконують функції, пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням, охороною праці та технікою безпеки, формуванням механізаторських та інших кваліфікованих кадрів технічного профілю.

Під впливом науково-технічного прогресу проявляється позитивна тенденція в зміні характеру управлінської праці. Проте ще чимало часу керівники і спеціалісти господарства затрачають не по прямому призначенню своєї професії.

Аналіз виробничої зайнятості спеціалістів інженерно-технічної служби ряду господарств показав, що тривалість їх робочого дня становить 11,5…13,5 годин. Якщо вважати в найбільш напружені періоди року за оптимальний 10–ти годинний робочий день, то і тоді його екстенсивність складе 115…135%.

Спостерігається невідповідність між рівнем підготовки інженерно-технічних спеціалістів і характером їх праці. Пошуком і придбанням запасних частин, ремонтних матеріалів, палива, практично займаються всі інженери, які витрачають на матеріально-технічне забезпечення 1/3 робочого часу. До 30% трудозатрат припадає на організацію поточних ремонтів техніки; на контроль за використанням машин і обладнання затрачується 25% робочого часу.

Головні інженери на одержання інформації і переїзди затрачають 35…40% робочого часу. В роботі керівників і спеціалістів господарств не виключені дублювання, коли однакову інформацію збирають кілька чоловік.

На вирішення інших питань інженерно-технічного управління та обслуговування (вдосконалення форм та методів використання машинно-тракторного парку, розроблення інженерних рішень по скороченню затрат ручної праці, глибокий техніко-економічний аналіз по визначенню резервів продуктивності машин) у спеціалістів інженерно-технічної служби господарств залишається 5…7% робочого часу.

У сільських інженерів і техніків коефіцієнт використання робочого часу знаходиться в межах 0,65…0,70, що вказує на слабку економію затрат інженерної праці.

Управлінські роботи по інженерно-технічному керівництву та обслуговуванню сільськогосподарського виробництва ще не мають чіткого закріплення за кожним спеціалістом інженерно-технічної служби, що на практиці приводить до “зміщення” функцій, паралельності в роботі, та зростання непродуктивних затрат робочого часу.

Необхідною умовою вдосконалення методів і форм організації праці інженерно-технічних спеціалістів є вдосконалення технології процесу інженерно-технічного управління. Він складається з окремих технологічних фаз, що виконуються в наступній послідовності: прогнозування та планування робіт, прийняття рішень, видача та реалізація розпоряджень, контроль виконання завдань, аналіз та синтез результатів.

Схема технологічних фаз процесу інженерно-технічного управління в господарстві представлена на рис.5. Вони становлять єдину функціональну систему управління.

Рис. 5. Послідовність технологічних фаз в процесі інженерно-технічного управління


Зміст інженерно-технічних функцій по управлінню та обслуговуванню не змінюється від розмірів господарств, кваліфікації і досвіду спеціалістів. Тут мають місце значні розбіжності в організації та затратах праці на їх виконання.

Передовий досвід свідчить, що організацію праці спеціалістів інженерно-технічної служби господарства можна істотно поліпшити впровадженням заходів загальногосподарського значення: галузевої (цехової) структури управління, чіткої регламентації і конкретизації функцій спеціалістів, госпрозрахункових відносин між виробничими підрозділами, упорядкуванням внутрішньогосподарської інформаційної системи на основі диспетчеризації та комп’ютерної техніки тощо.

Рекомендована структура зайнятості спеціалістів цеху механізації (інженерно-технічної служби) господарства приведена в табл. 3.

На планування робіт і прийняття рішень вони затрачують 11…14% робочого часу; організація використання і обслуговування машинно-тракторного парку займає 12…17% трудозатрат; контроль виконання робіт у начальників цеху механізації забирає 17,5% часу, в завідуючих ремонтною майстернею і машинним двором відповідно – 21,5; та 45,2%.

Якщо в начальника цеху механізації контрольні функції зводяться до перевірки технічного стану машинно-тракторного парку, то керівники служби ремонту і технічного обслуговування часто приймають безпосередню участь в усуненні несправностей машин.

На техніко-економічний аналіз, ведення технічної документації, складання заявок тощо припадає 36…38% і 10…15% трудозатрат займає інженерна робота.

Приведена структура трудозатрат розрахована на річний фонд робочого часу спеціалістів інженерно-технічної служби, що становить 1915…1930 люд.·год.