Розділ3. Конкурентоспроможність цукру, що виробляється на різних підприємствах Житомирської області
3.1 . Характеристика різних методів дослідження конкурентоспроможності
Найважливішою проблемою розвитку економіки України є підвищення ефективності виробництва при зосередженні зусиль на випуску конкурентоспроможної продукції. Сьогодні для промислового комплексу України характерний випуск значної частини неконкурентоспроможної продукції. Широке розповсюдження конкуренції між виробниками значно прискорює впровадження притаманних їй процесів: удосконалення методів управління і виробництва товарів розробка і впровадження нових видів товару, пошук нових ринків збуту, і, як наслідок, проведення маркетингових досліджень.
Аналіз існуючих способів оцінки конкурентоспроможності продукції дозволив визначити ряд чинників, які негативно впливають на практичне використання їх на підприємствах. До них можна віднести:
1. Існуючі методики оцінки показників конкурентоспроможності продукції не дають можливості користувачеві бачити структуру впливу всіх чинників на загальний рівень з метою виявлення "вузьких" місць у виробничих виробах.
2. Більшість методик розраховано на проведення оцінки конкурентоспроможності тільки нових виробів. Однак в умовах переходу економіки до ринкових відносин на підприємствах виникає необхідність оцінки конкурентоспроможності продукції з метою визначення доцільності її виробництва.
3. Багато методів оцінки конкурентоспроможності продукції використовують показники, що визначаються експертним ранжуванням ознаків товару за ступенем їхньої важливості. Результат таких розрахунків залежить від інтуїції і досвіду експерта, його інформованості про всі признаки товарів конкурентів та про стан ринку. Цей метод є суб'єктивним.
4. Відсутня інтеграція методів в інформаційній системі управління підприємством, що значно ускладнює процеси розрахунку показників конкурентоспроможності продукції[2].
Оцінка конкурентоспроможності продукції містить наступні етапи:
1. Аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоспроможного товарозразка в якості бази для порівняння та визначення рівня конкурентоспроможності. Товар-зразок повинен належати до тієї ж групи товарів, що й досліджуваний об’єкт, бути найбільш представницьким, тобто мати максимальне число споживацьких переваг.
2. Визначення переліку номенклатури порівнюваних параметрів конкурентоспроможності.
3. Визначення коефіцієнту вагомості певних показників для споживачів.
4. Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності базується на порівнянні параметрів досліджуваного товару з параметрами товару-конкурента[25].
Існує декілька методів визначення конкурентоспроможності продукції. До них відносяться: методика розрахунку, метод розроблений маркетологами, метод відповідності визначеним показникам, метод відповідності визначеним показникам, метод експертної оцінки, змішаний метод, метод різниць, метод балів.
Метод розрахунку включає проведення розрахунків за різними групами показників.
1) Розрахунок збірного параметричного індексу для функціональних показників:
Рф=Sаi* qі (1)
де аі - коефіцієнт вагомості;
qi - відносний показник якості, який розраховується за формулою:
qі = Рдосл. / Рконк., (2)
де Рдосл. - значення показника якості досліджуваного товару,
Рконк. - значення показника якості конкуруючого товару.
2) Розрахунок збірного параметричного індексу для естетичних показників:
Рест. =S аі* qі, (3)
3). Розрахунок параметричного індексу для економічних показників:
qек = Сдосл. / Сконк., (4)
де Сдосл. - цінові характеристики досліджуваного товару,
Сконк. - цінові характеристики конкуруючого товару.
4) Розрахунок інтегрального показника відносної конкурентоспроможності:
К = (рф +Рест.) / Яек. (5)
Якщо К>1, то досліджуваний товар має вищу конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром. Якщо К<1 - то досліджуваний товар має нижчу конкурентоспроможність порівняно з конкуруючим товаром.
5) Врахування додаткових факторів: репутація на ринку, престиж споживання, рівень сервісу.
Під час оцінки конкурентоспроможності можна враховувати одиничні показники конкурентоспроможності і визначити конкурентоспроможність, при умові важливості показника якості загальній оцінці конкурентоспроможності, виходячи з формули:
q = Рдосл. / Рконк, (6)
Метод, розроблений маркетологами пов’язаний з оцінкою узагальненого показника конкурентоспроможності. Узагальнений показник має наступну залежність:
К = 0,35Кяк. + 0,25Кціна + 0,15Креал. + 0,10Крекл. + 0,15Кобсл., (7)
де Кяк.. Кціна, Креал., Крекл., Кобсл. - значення показників якості, ціни, реалізації, реклами і обслуговування оцінюваної продукції;
0,35; 0,25; 0,15; 0,10; 0,15 - рівень коефіцієнтів, до відповідних показників. Так, для показника якості він становить 0,35; ціни - 0,25; реалізації – 0,15; реклами – 10; обслуговування – 0,15. Всі ці коефіцієнти визначені емпіричним методом.
Метод відповідності визначеним показникам включає використання показників, які мають лише два значення - 1 або 0. Якщо товар відповідає вимогам стандарту, то показник дорівнює 1, а якщо ні – 0.
Розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності проводять за формулою:
Ук = ΣQі, (8)
де Qі - значення усіх показників товару.
Цей метод має переваги і недоліки серед інших методів. Він простий, не потребує обладнання і знання стандартів, але є неточним під час оцінки конкурентоспроможності.
Метод порівняння з базовим зразком є найбільш достовірним. Для якості товару-конкурента пропонують вибрати товар, який вироблений кращою фірмою чи запропонований експертною групою як еталон:
q=((SQяк/Σ Qяк.б)+(Σ Qр/Σ Qр.б))/(Σ Qек/ Qек) (9)
де Qяк., Qяк.б. - показники якості відповідно досліджуваного зразка і еталону;
Qр., Qр.б. - показники кон'юктури ринку досліджуваного зразка і еталону;
Qек., Qек.б. - економічні показники для досліджуваного зразка і еталону.
Переваги і недоліки цього методу - він більш об'єктивний порівняно з іншими методами, дозволяє визначити переваги товарів в порівнянні з еталоном, але проблема полягає у виборі еталону.
Метод експертної оцінки потребує більшої кількості часу для проведення. Цей метод передбачає вирішення таких завдань:
1). Формування експертної групи.
2). Організацію роботи експертів.
3). Обробка результатів експертної оцінки.
Під час формування експертної групи враховують вагомі коефіцієнти для характеристики експертів:
- знання вимог покупців до асортименту (коефіцієнт вагомості - 0,35);
- участь у вивченні попиту на товар (коефіцієнт вагомості - 0,12);
- ознайомлення з каталогами та проспектами товарів (коефіцієнт вагомості-0,10);
- стаж роботи (коефіцієнт вагомості - 0,25);
- самооцінка (Ксамооц = Σаі * Кg) (10)
де аі - вагомість по певному показнику;
Кg - оцінка експерта щодо ступеня знайомства з проблемою по певному показнику.
При використанні даного методу використовується одна із форм роботи:
1). "Мозковий штурм" - коли експерти працюють разом за один тур.
2). Разове анонімне опитування - експерти працюють окремо один від одного один тур.
3). "Дельфійська техніка" - експерти працюють окремо декілька турів.
Конкурентоспроможність товару розраховується за формулою:
q=(Σai*Рті + Σаі*Ррі)/Σаі*Реі (11)
де Рті, Ррі, Реі - вагомість показників якості, кон'юктури ринку і економічних;
ai- відносний показник якості, кон'юктури ринку і економічного.
Переваги і недоліки методу експертної оцінки - точний, але найбільш затратний і виникає проблема по вибору експертів[28].
Метод семантичного диференціалу передбачає використання думки споживачів. Потенційні покупці надають характеристику досліджуваному товару і товару-конкуренту. Після розрахунку середніх оцінок двох товарів будують "профіль полярності" товарів за показниками конкурентоспроможності.
Переваги і недоліки методу семантичного диференціалу - це наочність оцінювання, але додаткові витрати на опитування покупців.
Змішаний метод передбачає одночасне застосування декількох методів, що підвищує об'єктивність оцінки. Переваги і недоліки змішаного методу - враховує переваги інших методів, але потребує розробки методології.
Метод різниць – суть цього методу полягає у визначенні переваг та недоліків товару в порівнюється з товаром-конкурентом за окремими показниками, що оцінюються. Переваги і недоліки методу різниць - простий, але потребує знання стандартів і номенклатури показників якості певних товарів.
Метод балів дозволяє визначити загальну кількісну оцінку досліджуваного товару при наявності товару-конкуренту. Застосування даного методу передбачає:
1) виділення кращого значення окремого показника даного товару та присвоєння йому бального значення - 10 балів (Бmах);
2) розрахунок отриманих балів товаром-конкурентом шляхом порівняння їх фактичного значення з найкращим за формулою:
Бц = Зц / Зік Бтахі, (12)
де, Зц - фактичне значення і-го оціночного показника по j-тому товарі;
Зік - краще значення і-го оціночного показника;
Бmахі - максимально встановлений бал оцінювання окремого показника.
Переваги і недоліки методу балів — простий, не потребує обладнання, але проблема вибору кращого значення окремого показника, потребує знання стандартів і оцінки якості товару.
Таким чином, конкурентоспроможність - це показник, рівень якого можна розрахувати для себе і конкурента, а також охоплює, з однієї сторони, суто якісні характеристики товару, а з іншої - всі значні та досить вагомі для споживача умови придбання та використання товару[25].