2.4 Розподіл земель сільськогосподарського призначення по основним видам угідь
В главі 5 Земельного Кодексу України “Землі сільськогосподарського призначення” виділяється стаття 22 – Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання.
1. Землі сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської начення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання. продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.
2. До земель сільськогосподарського призначення належать:
- сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
- несільськогосподарські угіддя.
Земельні угіддя характеризують господарський стан земель.
Сільськогосподарські угіддя:
Рілля – це земельна ділянка, яка систематично обробляється, використовується дл вирощування с\г культур: польових, зернових, технічних, кормових.
Сади – це земельна ділянка зайнята плодовими насадженнями, яка постійно обробляється відповідно до технологічних умов і використовується для виробництва продукції плодівництва.
Виноградники – це земельні ділянки зайняті плантаціями виноградних насаджень, які постійно обробляються відповідно до технологічних умов і використовуються для виробництва виноградарсько-виноробної продукції.
Горіхо-плідні – це земельні ділянки зайняті горіхо-плідними насадженнями (грецький горіх, фундук, мендаль), які використовуються для виробництва горіхів.
Ягідники – це земельні ділянки зайняті ягідними насадженнями, які систематично обробляються використовуються для вирощування ягідних культур (малина, смородина різних відтінків).
Тутові – насадження, які використовують для годівлі тутового шовкопряда.
Маточники – бувають плодові і винограднв – це плантації плодових або виноградних культур, які систематично обробляються використовуються для виробництва або вирощування сажінців.
Крім маточників є виноградні шкілки – це виноградна ділянка, яка використовується в системі сівозмін для вирощування виноградних сажінців.
Питомники – земельна ділянка, яка використовується в системі спеціальної сівозміни для вирощування посадочного матеріалу плодових, ягідних і горіхо-плодових насаджень.
Сіножаті – це земельна ділянка з природим або штучним травостоєм розміщена в елементах гідрографічної мережи і використовується для сінокосіння. Сіножаті можуть бути покращені – на яких проводиться корінне або поверхневе покращення шляхом руйнування або знищення існуючої дарнини та поліпшення травостою, на них шляхом підсіву травосуміші або посіву травосуміші. Підсів травосуміші- поверхневе покращення, а посів травосумішів – корінне покращення.
Пасовища – це земельні ділянки із природним або штучним травостоєм, які розміщаються на корінних схилах гідрографічної мережі, а також плододільних просторах і систематично використовуються для випасу тварин. Пасовищі, як і сіножаті можуть бути чистими, покращеними, чагарниками, рідколіссям. Покращення пасовищ здійснюється аналогічно сіножатям.
Таблиця 2.
Розподіл земель сільськогосподарського призначення по основним видам угідь
| № п\п | Види угідь | Площа, га | Питома вага від с\г, % | Питома вага від всієї площі, % |
| 1. | Сільськогосподарські угіддя:- рілля- пасовища- сінокоси- сад | 2704691141 | 91,22,40,41,4 | 84,72,20,31,3 |
| 2. | Інші землі:- дороги- лісосмуги | 33,2101,4 | 1,13,5 | 1,03,2 |
| Всього: | 2959,6 | 100 | 92,7 | |
Висновок: Із розподілу земель сільськогосподарського призначення по основним видам угідь можна зробити висновок, те що більшу частину території сільської ради займає сільськогосподарські угіддя – рілля – 2704 га.
3. Розподіл земельного фонду за земельною власністю
Кожен має право володіти, користуватися і розпоряжатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися обєктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є порушним. Все це сказано в статті 41 Конституції України.
А в розділі 3 “Права на землю” в главі 14 “Право власності на землю” стаття 78 розповідає зміст права власності на землю.
1. Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
2. Право власності на землю набувається на реалізується на підставі Конституції України, а також інших законів, видаються відповідно до них.
3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межаж населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності.
Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі:
· Передачі їм земель державної власності;
· Примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
· Прийняття спадщини;
· Придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
· Виникнення інших підстав, передбачених законом.
Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть обєднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради.
У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та државних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані обєкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.
До земель державної власності, які не можуть перебувати у комунальній власності, належать:
· Землі атомної енергетики та космічної системи;
· Землі оборони, крім земельних ділянок під обєктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;
· Землі під обєктами природно-заповідного фонду та історико-культурними обєктами, що мають національне та загальнодержавне значення;
· Землі під водними обєктами загальнодержавного значення;
· Земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
· Земельні ділянки зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
· Земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;
· Земельні ділянки, закріплені за вищими закладами державної форми власності;
· Земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), обєкти незавершеного будівництва та законсервовані обєкти.
До земель державної власності, які не можуть перебуватись у приватну власність, належать:
· Землі атомної енергетики та космічної системи;
· Землі під державними залізницями, обєктами державної власності повітряного і трубопроводного транспорту;
· Землі оборони;
· Землі під обєктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
· Землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом;
· Землі водного призначення, крім випадків, визначеним цим Кодексом;
· Земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
· Земельні ділянки зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;