28. Страхування транспортних засобів та вантажів в МЕД, ІНКОТЕРМС
Страхування вантажів у водному транспорті 100%.
ІНКОТЕРМС 2000:
- CIF:
- CIB/
Моменти:
1) момент переходу ризику з покупця на продавця;
2) перехід витрат з продавця на покупця.
Баз. ум. постачання за ІНКОТЕРМС | Умовне позначення | Перехід ризику з продавця на покупця | Момент переходу витрат з покуп на продав |
Вартість страхування і фрахт у поіменному порту призначення | CIF | Перетин товарами поручнів судна в порту завантаження | Продавець несе всі витрати по доставці товару в поіменний порт призначення, включаючи страхування |
Перевезення і страхування оплачується до зазначеного місця призначення | CIB | Момент передачі товару першому перевізнику | Продавець несе всі витрати по транспортуванню і страхуванню товарів до зазначеного місця призначення |
Одержувачем страх відшкодування є продавець. Страх сума має бути мінімальною – вартість товарів і вартість фрахту + 10% (повинен бути встановлений у валюті контракту).
Правила Інституту Лондонських страховиків по страх вантажів (А,В,С):
Відрізняються за ступенем відповідальності.
1) застереження А – з відповідальністю за всі ризики.
Виключення: воєнні дії, наслідки; піратські дії; громадянські дії; атомний вибух; радіація; намір або недбалість страхувальника; вплив температури; трюмне повітря; ушкодження вантажу хробаками, гризунами і комахами; падіння ціни на вантаж.
2) застереження В та С – побудоване за методом включення – вантаж застрахований ві того, що прописане в договорі.
В – з відповідальності за окрему аварію. С – без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи. При В відшкодовуються збитки за пошкодження і втрату вантажу, при С – пошкодження у випадку катастрофи за загибель вантажу.
Включає: вогонь, блискавка, стихійні лиха, провалення мостів, взриви, відмокання вантажу, пропажа судна або літака безвісти, загальна аварія, доцільні витрати по порятунку вантажу, витрати по зменшенню збитку і встановлення розміру збитку.
29. Страхування депозитних вкладів
Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. З метою їх поповнення банки широко залучають кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучення на вклади грошових коштів, належних різним власникам, для відповідального зберігання на визначених умовах, називаються депозитами. Отже, вклади клієнтів є різними формами депозитів. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй комерційній, кредитній діяльності. Ця діяльність, як відомо, пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається клієнтам банку — власникам депозитів. Перед ними постає загроза втратити кошти, довірені банкові, через його загальну неплатоспроможність.
30 травня 1994 року Європейський Союз ухвалив спеціальну ДирективуЄС щодо впровадження програм страхування депозитів країнами — членами Європейського Союзу, а також країнами, які мають намір приєднатися в майбутньому до Європейського Союзу. Ця Директива побудована на включеному до Маастріхт-ського трактату принципі субсидіарності, згідно з яким рекомендації Союзу визначають лише необхідний мінімум вимог загального характеру, не заперечуючи права окремих країн застосовувати корисніші для них вирішення проблем страхування депозитів. А директивою встановлено такі вимоги до членів Союзу:
а) система депозитного страхування повинна мати національний характер, тобто гарантувати безпеку депозитів не лише в межах своєї країни, а й на території інших країн, якщо там діють філії вітчизняних банків;
б) обов'язкова участь банків у системах страхування депозитів;
в) мінімальна квота повної страхової відповідальності має становити 20 тис. екю (для Іспанії та Португалії — 15 тисяч екю). Тепер ці квоти (страхові суми) є досить різновеликими навіть у тих країнах, які мають однаковий рівень економічного розвитку:
• Великобританія — 30 тис. доларів США;
• Франція — 77 тис. доларів США.
30. Сутність, види та методи страхування валютних ризиків у МЕД
Валютні ризики – небезпека валютних втрат у результаті зміни валютного курсу між підписанням контракту і здійсненням контракту. Загрожують як продавцю так і покупцю.
Види:
1) операційні – пов’язані з торговими операціями, а також з грошовими договорами по фінансуванню інвестицій і дивідендним платежам.
2) трансляційні (бухгалтерські) – пов’язані з переоцінкою активів і пасивів, і прибутку закордонних філій у національну валюту, а також може виникати при експорті чи імпорті інвестицій.
3) економічні – пов’язані з можливістю втрати доходів по майбутніх контрактах через зміну загального економічного стану як країни партнера, так і країни де розміщена компанія.
Методи:
1) валютні опціони та форвардні контракти:
валютний опціон – угода між покупцем опціону і продавцем валют, що надає право покупцю опціону купувати чи продавати за визначеним курсом суму валюти протягом певного обумовленого часу.
форвардні контракти -
2) валютний ф’ючерс – термінова угода на біржі, що представляє собою купівлю-продаж визначеної валюти по зафіксованому на момент укладання угоди курсу з виконанням угоди через визначений термін.
3) операція «своп» - може бути використана для хеджування угоди «свот», зручні для банків.
4) Спред – одночасна купівля і продаж ф’ючерсних контрактів на той самий актив з різними термінами постачання чи на два різних активи, але взаємозалежних.
5) стредл – з’єднання одночасної покупки однієї валюти з продажем іншої, при операціях по опціонах – подвійний опціон чи операція, яка дає власнику цінних паперів право їх купити чи продати за визначеною ціною.
6) стренгл – подвійний опціон з одночасною покупкою чи продажем пут-опціону і нуля-опціону з різними цінами реалізації (при цьому ціна реалізації пут-опціону звичайно нижче за ціну реалізації нуля-опціону).
31. Розкрити сутність та особливості страхування майна у МЕД
Страх майна підприємств на випадок вогню, стихійного лиха, крадіжки. Найбільш поширений вид страхування. Може укладатись два договори:
1) основний – страхується майно, що є власністю підприємства;
2) додатковий – страхується майно, яке взяте в оренду на переробку і т.д.
Не приймається на страхування: готівка, акції, облігації, цінні папери, рукописи, креслення, бухгалтерські, ділові книги, дорогоцінні метали, технічні носії інформації, майно, що було в приміщенні, але не належало страхувальнику.
Типи договорів:
1) від вогневих ризиків; 2) комплексного страхування від всіх ризиків.
Майно, що вивозиться на виставку страхується по окремому договору.
Оцінка майна:
1) відбудовна вартість, 2) фактична (це дійсна вартість - знос), 3) залишкова (ціна продажу).
Товарно-матеріальні цінності оцінюються по собівартості на день підписання договору. Продукція, яка знаходиться у виробництві оцінюється за вартістю сировини та вкладеної праці на момент настання страхового випадку.
Договір вступає в силу після внесення не менше 50% від страхової премії. Якщо договір вкладається на рік, то після внесення всієї премії.
Обов’язки сторін:
1) обов’язки страхувальника: при ліквідації організації потрібно попередити страховика не менше ніж за три доби;
2) при настанні страхового випадку, то протягом доби;
3) зберігати майно по правилам безпеки;
4) якщо майно ушкоджене 3-ми особами, не маєте право оглядати майно без представників страхових організацій;
5) надати страховій компанії оригінали всіх протоколів.
Обов’язки страх компанії:
1) не пізніше, ніж за три доби після одержання майна, оглянути його і скласти кошторис за 15 діб.
Страхування від вогню:
Надбавки:
1) наявність джерел тепла у виробничих приміщеннях;
2) розташування пакувального матеріалу в кількості більше одноденної норми;
3) відкрите збереження вогненебезпечних матеріалів;
4) недоліки в будівельній конструкції;
5) наявність страх випадків протягом останніх 5 років;
6) розташування поблизу джерел небезпеки.
Знижки:
1) забезпечення засобами пожежогасіння; 2) відсутність страх подій за останні 5 років; 3) дотримання правил безпеки;
Вогневі ризики: вибух, блискавка, падіння літаючого апарату, займання.
32. Розкрити зміст поняття ризик, та сутність основних видів ризику в МЕД
Ризик – це випадковість, те що може бути, але не обов’язково відбудеться і знаходиться поза межами нашого контролю.
Класифікація ризиків: 1) вогневі, 2) ризики стихійних явищ, 3)ризик зупинки виробництва включає затрити, які були здійснені під час виробництва, недоотримання прибутку, витрати з метою скорочення збитку, 4) відповідальність за якість продукції і послуг, 5) ризик професійної відповідальності від керівництва, 6) екологічні ризики (ризик токсичних відходів, ризик поступового впливу на навколишнє середовище, ризик шкідливих відходів), 7) ризики пов’язані з новою технікою і технологією (на випадок виходу з ладу техніки, від несприятливих наслідків, викликаних цією технікою), 8) фінансові і валютні (страх кредитів,страх депозитів, страх біржових ризиків, страх від невиконання зобов’язань за контрактом ф’ючерс і форвард, страх комерційної винагороди брокера, страх від несвоєчасної сплати відсотку), 9) страх від неправомірних санкцій з боку фінансових органів, 10) страх валютних ризиків (відмова партнера від операцій, від наслідків політичних ризиків в країні партнера, від зміни валютного курсу), 11) ризики некомерційної діяльності (пов’язані зі зміною кон’юнктури ринку або з погіршенням умов здійснення комерційної діяльності: страхування інвестицій та страхування прибутку).