«Дев'яності були епохою свободи і хаосу ... з часом дев'яності самі стануть точкою відліку - як міфічний час тотальної свободи і великих звершень» [3]. На той момент, перекладені іноземні джерела з теорії іміджмейкінгу здавалися єдиним вірним, а головне, швидко засвоюваним і простим матеріалом для теорії.
Книги перекладалися, що, без сумніву, спотворило багато термінів, за рахунок різниці мовних і культурних норм. Найяскравішим прикладом такого спотворення може служити безпосередньо сам термін «імідж». «Image» - просто перекладене на російську мову з англійської (а не з латини, наприклад) залишило глибокий шрам на теорії у вигляді «образу», який не «зажив» до цього часу [18].
Сьогодні важко знайти великого політичного діяча, який спеціально не звертався до іміджмейкерів. Імідж таких особистостей відшліфований до дріб'язків. Наприклад, на обличчях людей похилого віку міміка сильніше фіксує вікові зміни, тому під час телепередач їх обличчя подаються на певній відстані від знімальної камери. Або такий факт: дуже важливим є тло, на якому представлена особа. Маргарет Тетчер було важко отримати політичне визнання в країні з настільки консервативними порядками. Тому її іміджмейкери пильну увагу приділяли вибору інтер'єрів: більшість її телевиступів було знято в сімейній обстановці на фоні запаленого каміна. Що чисто в англійськім класичнім стилі.
1.3. Іміджмейкінг як практична діяльність та професія у сучасному світі
Іміджмейкінг – це створення в очах громадськості унікального образу, що запам'ятовується, того або іншого суб’єкта: компанії, окремої людини, товару або послуги.
В XIX столітті мешканці штату Північна Кароліна (США), освоюючи нові життєві простори, вибрали собі відповідне гасло: «Бути, а не здаватися!». В 1970 році французькі манекенниці об'єдналися вже під лозунгом: «Здаватися, щоб бути!». Останнє гасло теж має сенс. Коли? При рівних умовах витрат (гроші, нерви, час) шановний клієнт купує те або голосує за того, хто йому «найбільш приємний».
Призначення заходів іміджмейкінга - інформаційна конкуренція, що має метою формування керованого іміджу кандидата, політичної партії, ідеології й т.п. Як правило, ці заходи складаються не з одиничних (сприйманих клієнтами, як випадкові), а саме із системи взаємоузгоджених акцій, спрямованих на клієнтів, потенційних клієнтів, партнерів фірми й влади.
Формування іміджу містить у собі позиціонування,піднесення іміджу і відбудування від конкурентів.
Позиціонування(від англійського position - положення, знаходження, стан, позиція й т.п.) - це створення й підтримка (відтворення) зрозумілого іміджу; роз'яснення клієнтам існуючих проблем. Якщо об'єкт не позиціонований - він просто незрозумілий потенційним клієнтам, і його розкрутка - реклама непізнаного.
Піднесення іміджу. Після кваліфіковано виконаного позиціонування можна перейти до піднесення іміджу.
Відбудування від конкурентів. Як правило, це комбінація піднесення іміджу при зниженні іншого. Або так: позиціонування свого об'єкта PR на тлі конкурентів. Відбудування може бути явним й неявним.
У світі конкуренції діючі особи зацікавлені виглядати якнайкраще . Були проведені дослідження, які виявили фактори, що впливають на створення іміджу:
- те, наскільки ви добре виконуєте свою роботу - 10%
- імідж і особистісний стиль (як саме ви виконуєте свою роботу) - 30%
- ваша репутація в середовищі тих, хто вас знає, ваші контакти, ваші успіхи, відбиті в засобах масової інформації - 60%
Звідси випливає важливий висновок, що основні фактори, що формують імідж, тією чи іншою мірою керовані[11]. Саме тому виникає іміджмейкінг.
Опора на власний імідж потрібна сьогодні в кожній професії. Ми йдемо саме до цього лікаря, оскільки за ним є слава цілителя. Ми обираємо саме цього політика, очікуючи побачити в ньому рятівника від наших лих.[12]
2. ПРОФЕСІЯ «ІМІДЖМЕЙКЕР»
2.1 Професійний портрет іміджмейкера
Зі зростанням інтересу до іміджу особистості й різних соціальних структур наростає обсяг видаваної літератури по проблемі «професія – іміджмейкер». Такий фахівець необхідний і службам «паблік-рілейшнз» і стилістам, чиє поле діяльності в шоу-бізнесі або в театрі, і багатьом іншим працівникам, наприклад, лікарям, педагогам, керівникам, для яких презентація себе й своїх професійних послуг має діловий сенс, реально-практичне значення. Усе це обумовило зростання "попиту" на іміджмейкерів.
Якби ви поставили запитання, хто такий іміджмейкер хоча б кілька років тому, то навряд чи отримали б зрозумілу відповідь на нього. Що-небудь конкретне про цю професію знала лише обмежена кількість людей, тому що сама ця професія як така поширилася в нашій країні п'ять років тому, а може бути, трохи раніше.
«Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму», - говорить відоме прислів'я. Уявлення про людину складається на підґрунті її зовнішнього вигляду, звичок, манери говорити, менталітету, вчинків - все це важливо для іміджмейкера. В задачу іміджмейкера входить не тільки створення зовні приємного вигляду (зачіски, стиля одягу), але й зміна самої людини, щоб вона не тільки сподобалася своєму глядачеві, виборцеві, але щоб по-іншому ставилася до себе. Гарні, приємні манери, упевнені рухи, приємна посмішка - все це входить у роботу іміджмейкера. Також люди подібної спеціалізації відповідають за розробку текстів, сценаріїв, організацію виступів - все проробляється до деталей. Висококваліфікований іміджмейкер одночасно є гарним психологом і фахівцем з PR.
Іміджмейкер вибудовує навколо свого клієнта будь-які комбінації, які б сприяли підвищенню його іміджу. За допомогою всіх наявних методів і технологій він прагне донести образ клієнта, його ідеї, ролі, у яких він виступає, до тих, заради кого робиться вся ця робота. Іміджмейкер прагне домогтися необхідного (не обов'язкового сприятливого) відбиття вигляду клієнта в «дзеркалі громадської думки» [6].
Є дуже багато варіацій визначення хто ж такий іміджмейкер. Нижче я представила декілька різних прикладів.
Іміджмейкер - фахівець зі створення вигляду окремої особистості або репутації конкретних соціумів, демографічних шарів, державних і недержавних установ, регіонів, нації, країни.
Іміджмейкер - це фахівець, який стурбований тим, як висвітлити кращі якості, приховані в людині.
Іміджмейкер - це особлива професія. Насамперед тому, що він займається створенням не образа, а особистісного вигляду. Не випадково у В. Даля ці два поняття розведені чітко й категорично. Якщо образ у його тлумаченні є щось застигле й зовні помітне, то вигляд - це сукупність зовнішніх характеристик особистості, завдяки яким наочно зримими стають її внутрішні якості [16].
Іміджмейкер - фахівець, що створює естетично привабливий вигляд, що враховує, що в кожній людині є позитивні риси, яким треба надати, говорячи сучасною мовою, добротний "товарний вигляд". Не можна, звичайно, сподіватися на те, що іміджмейкер здатен перетворити будь-які недоліки людей у їхні переваги. Однак він може допомогти їх сховати - і це вже чимало.
Іміджмейкер - складна професія. Для її професійного освоєння необхідно не тільки мати деякі теоретичні знання в іміджології (одна з тих сфер знання, яка поки не здобула статусу науковості навіть за основними параметрами) і практику в стилістиці, іміджмейкер повинен мати найглибші пізнання в теорії іміджу, стилістиці й психології; мати величезну кількість матеріалу й досвіду в роботі з гардеробом, макіяжем і зачісками; бути ерудованим і готовим до обговорення будь-якої теми; бути чуйною і гостромислячою людиною.
Поза всяким сумнівом, іміджмейкер покликаний бути стилістом у найширшому змісті. Без знання основ дизайну одягу, косметології, візажу, перукарської справи він не зможе змоделювати сучасний вигляд свого клієнта. Мова йде не про те, щоб він умів все це робити сам. Кожна названа сфера - це особливі види професійної діяльності. Щоб ними володіти, потрібні певні здібності, знання й навички. Скажемо, іміджмейкер повинен знати правила корекції фігури за допомогою малюнка тканини й фасону одягу. Йому слід ґрунтовно розбиратися у фізіогноміці й у сучасних досягненнях медичної естетики.
У російського філософа А. Лосєва є висловлення про те, що людська особистість відбиває в собі загальну стихію божества. Фрідріх Ніцше, навпаки, стверджував, що багато чого усередині людини схоже на устрицю - огидну й слизьку, а тому шляхетна шкаралупа повинна за неї заступитися. І він призивав словами одного зі своїх літературних героїв учитися цьому мистецтву: «...мати шкаралупу - прекрасна ознака й мудре осліплення». Володіти таким мистецтвом і допомагати людям, викликаючи в інших людей сприятливе враження, - головне професійне вміння іміджмейкера.
Відомо, що жити своїм розумом завжди не просто. Ще складніше перемагати в собі негативне й світитися людям своїми достоїнствами. Як казав знаменитий модельєр Джанні Версаче: «В усьому світі не знайдеться жодної жінки, у якої не було б жодної привабливої риси».
Уміння знайти в людині позитивні якості, створити довкола нього ауру уваги - усе це має потужний психотерапевтичний вплив. Відчуття здорового інтересу до себе в процесі спілкування збуджує в людини душевний оптимізм. Чим стійкіше його прояв у людині, тим вона більш психічно врівноважена і психологічно впевнена у собі. Тобто створюється та «сталість внутрішнього середовища людини», про яку говориться в книзі І.І. Мечникова «Етюди оптимізму». Про це писав В. Распутін: «Одна справа - безладдя навколо, і зовсім інше - безладдя усередині себе». От чому людинозбереження й особистісне піднесення - це постійні проблеми, які покликаний вирішувати іміджмейкер, що створює особистісно-індивідуальні образи.