Смекни!
smekni.com

Неекономічні фактори при прийнятті рішень (стр. 1 из 3)

Неекономічні фактори при прийнятті рішень

1. Неекономічні переваги проекту………………………………………..2

2. Врахування неекономічних факторів при оцінці проектів…………..7

Список використаної літератури………………………………………….13


1. Неекономічні переваги проекту

Нерідко для відбору варіантів проекту та прийняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв'язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту.

Оцінка впливу якісних факторів – один із найскладніших напрямів діагностики. Комплекс якісних факторів такий різноманітний, кожний інвестиційний проект настільки особистий, що принципово неможливо чітко визначити усі напрями діагностики та сформулювати стандартну схему такого аналізу. Однак, узагальнюючи, можна визначити наступні напрями якісного аналізу:

- аналіз інвестиційного проекту цілям підприємства;

- аналіз відповідності проекту стратегії і тактиці підприємства.

При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів.

Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти:

• суспільна значущість проекту;

• вплив на імідж компанії-інвестора;

• відповідність меті інвестора;

• ринковий потенціал продукту, що створюється;

• відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора;

• екологічність та безпечність проекту;

• рівень ризику;

• відповідність нормативно-правового середовища реалізації проекту.

На першому етапі здійснюють структуризацію пріоритетних напрямів, яка включає системний аналіз проблеми їх реалізації, виявляє її складові та оцінює можливості вирішення проблем, що виникають. У рамках конкурсного відбору не можна обмежуватися одним, навіть інтегральним формальним критерієм. Це стосується не тільки пріоритетних для держави, але й усіх інших проектів. Проекти, що претендують на пріоритетність, мають аналізуватися на базі багатосторонньої експертної оцінки. Рішення повинно прийматися з урахуванням багатьох різноманітних, часто суперечливих характеристик проекту та його учасників, що носять кількісний або якісний характер. Частина цих характеристик стосується економічних, екологічних і соціальних наслідків реалізації проекту і економіки регіону, галузі.

На другому етапі описуються різноманітні ризики, пов'язані з процесом реалізації проекту.

Критерії відбору інвестиційних проектів умовно поділяються на такі:

• цільові критерії;

• зовнішні та екологічні критерії;

• критерії реципієнта, що здійснює проект;

• критерії науково-технічної перспективності;

• комерційні критерії;

• виробничі критерії;

• ринкові критерії;

• критерії регіональних особливостей реалізації проекту.

Перша група критеріїв визначає напрям інвестицій, що мають бути підтримані державою, інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов'язкові та оціночні.

Невідповідність обов'язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Відбір проектів проводиться після виконання двох обов'язкових процедур — визначення переліку пріоритетних напрямів та формування програм реалізації пріоритетів. При оцінці даних критеріїв використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей, дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур.

Необхідною умовою впровадження інвестиційного проекту є досягнення певного соціального ефекту. При оцінці ефективності інвестиційних проектів з використанням державних коштів у інвестиційному меморандумі проекту треба вказувати інформацію, що містить опис кількісного або якісного ефекту від реалізації проекту для народного господарства: про зміну прибутковості наявних; про можливості створення нових виробництв за рахунок появи нової продукції про зміни транспортного сполучення, зміни в галузі екології й у соціальній сфері, тобто треба зазначити конкретний соціальний ефект від упровадження інвестиційного проекту.

У розрахунках ефективності рекомендується враховувати також вплив реалізації проекту на діяльність сторонніх підприємств і населення, у тому числі:

— зміну ринкової вартості майна громадян (житла, земельних ділянок тощо), зумовлену реалізацією проекту;

—зниження рівня роздрібних цін на окремі товари й послуги, зумовлене збільшенням пропозиції цих товарів при реалізації проекту;

— вплив реалізації проекту на обсяги виробництва продукції (робіт, послуг) сторонніми підприємствами (за рахунок розвитку соціальної інфраструктури у пунктах створення нових підприємств);

— вплив від здійснення проекту на здоров'я населення;

— економію часу населення на комунікації, обумовлену реалізацією проекту у галузі транспорту і зв'язку.

Формалізовані методи оцінки ґрунтуються на тому, що будь-які методи та вироби повинні бути ґрунтовно досліджені з різних точок зору перш ніж вони будуть введені у матеріальний обмін людина-довкілля. Має бути доведено, що раціональне використання природних ресурсів, охорона довкілля та суспільні інтереси узгоджуються з вимогами економічної ефективності на рівні підприємства та народного господарства.

Це стосується комплексного міждисциплінарного дослідження й оцінки проектів чи намірів (процесів, способів, продукції), при реалізації яких слід очікувати впливу на довкілля. Для технологічних процесів тим самим встановлюється обмежене поле дій, яке має інженер. Він повинен знайти техніко-технологічний компроміс, який би мінімізував чи зменшував конфлікт між технологією, економікою і довкіллям і одночасно залишався б економічно виправданим.

Екологічні впливи продукції проявляються у вигляді: специфічного забруднення повітря, води; специфічного забруднення відходами; шумового навантаження довкілля. Також специфічне забруднення відпрацьованим теплом враховується як навантаження на довкілля. Як важливу умову організації робочих місць сил враховувати їх облаштування, робочу гігієну, безпеку життєдіяльності. Зумовлений продукцією екологічний ризик включає проблеми безпеки при нормальному виробничому процесі, а також ненормальні виробничі стани, аварії та катастрофи.

З точки зору життєвих фаз продукції упродовж та після її споживання до оцінки включаються типові для продукції показники:

• важливість використання;

• екологічне навантаження продукції;

• продуктивність повторного використання продукції;

• рециклінгова експлуатація продукції.

В особливих випадках може виникати необхідність брати до уваги інші показники. Це стосується, зокрема, можливих екологічних чи соціальних ефектів, наприклад, внаслідок появи випромінювання, домінуючих запахів тощо. З іншого боку, можливо також, що певні показники у межах оцінки не відіграватимуть жодної ролі.

Загалом зміст цих показників, орієнтованих на процес і продукцію, є дуже складним і неодмінно повинен орієнтуватися на стимулювання впровадження маловідходних технологій. Це підтверджується тестуванням обладнання для виготовлення штучних волокон чи плитних матеріалів для меблевої промисловості, сірчаної та соляної кислоти, целюлози.

Оцінка показників може ґрунтуватися на таких варіантах: базовому; перспективному передовому; синтетичному найкращому.

Базовим варіантом може бути уже реалізований варіант як у національному, так і в міжнародному масштабі. З нових методів, які пропонуються на національному чи міжнародному рівні, може бути вибраний той варіант, котрий характеризується найкращими параметрами, що втілюють найвищий науково-технічний ступінь розвитку, реально найкращий варіант. Перспективний передовий варіант необхідно визначати за допомогою прогнозних, бажаних, передбачуваних у майбутньому можливих вартостей, які відповідають очікуваному науково-технічному ступеню розвитку. Синтетичний варіант найкращої оцінки отримується у результаті порівняння наявних варіантів і поєднання.

У цілому слід посилатися на синтетичний варіант. Для обмеження сфери оцінки встановлюються найкраща, найкраща можлива, бажана оцінка та нульова (дослідна) оцінка, а також найгірша прийнятна оцінка. Найкраща оцінка представляє цільові величини, нульова вартість не повинна бути перейдена, якщо даний спосіб у рамках оцінки відіграє певну роль.

Оцінка проводиться колективом експертів, який складається із фахівців різних сфер діяльності, ретельно відібраних та відповідним чином навчених. Колектив експертів у першу чергу має завдання визначити вагу показників. Для цього потрібні науковці-економісти з ґрунтовними знаннями економіки виробництва, технологи із комплексними і спеціальними технічними і технологічними знаннями, з додатковими знаннями у сферах охорони навколишнього середовища, організації праці, безпеки праці та життєдіяльності, а також екології (наприклад, медики, комунальні гігієністи, гідробіологи тощо), із знаннями гігієни повітря, води та грунтів, з територіально-специфічними знаннями, додатковими знаннями у таких сферах як соціологія, психологія тощо. Усі експерти повинні володіти відповідними особистими та професійними якостями, такими як багаторічний професійний стаж і знання даної галузі промисловості, ґрунтовні знання відповідних законодавчих приписів, підзаконних актів, інструкцій, міжнародного досвіду. При цьому повинні демонструватися особиста активність та кооперативна єдність, а також врівноваженість, обачність та здатність приймати рішення.

2. Врахування неекономічних факторів при оцінці проектів

Зауваження стосується вихідних даних, які приймаються для розрахунку грошових потоків. Передбачений методикою чинник часу проявляється лише в їх дисконтуванні. При цьому прибуток не змінюється, а загальне значення грошових потоків змінюється мало протягом усього періоду дії проекту, крім останнього року. Зрозуміло, що дати такі рекомендації дуже важко чи взагалі нереально. Як можна передбачити на 5-10 років рух попиту на продукцію, втрату якихось ринків чи появу нових, загострення конкуренції, зміни цін на сировину, паливо, енергоресурси, зміни собівартості і цін власної продукції і зрештою - величин прибутку? Сюди можна додати законодавчі зміни податків, норм амортизації, експортного н імпортного мита тощо. Які "наукові" методи придатні для прогнозування всіх цих явищ і показників на періоди дії проектів, що можуть значно перевищувати 5-10 років? Оскільки нова методика такої змоги не дає, проводиться лише дисконтування номінальних (а не реальних) грошових потоків, що суттєво знижує достовірність оцінки інвестиційних проектів. Тому в цьому відношенні така методика не має переваг перед показниками,що не враховують вартість грошей у часі , для розрахунків яких береться незмінний прибуток за проектом.