В Указі Президента України „Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки” від 30 травня 2001 року вказано, що за період з 1991 по 2001 рр.. приватизували свої земельні ділянки на площі 3256 тис.гектарів 11 млн. громадян, 37,6 тис. фермерських господарстввикористовують майже 2 млн. гектарів сільськогосподарських угідь.Проте, процес реформування потребує удосконалення ідержавна політика щодо розвитку відносин власності на землюполягатиме, насамперед, у забезпеченні реалізації відповіднихположень Конституції України та передбачатиме:-приватизацію громадянами і юридичними особами Україниземельних ділянок різного функціонального призначення, за виняткомтих, які відповідно до закону не можуть передаватися у приватнувласність;-задоволення потреб громадян у земельних ділянках для веденняособистого підсобного господарства, селянського (фермерського)господарства, сінокосіння і випасання худоби, садівництва ігородництва, індивідуального житлового будівництва. З метою створення механізмів економічного стимулюванняраціонального і ефективного використання земель усільськогосподарському виробництві передбачається:-завершити перерозподіл земель запасу і резервного фонду, повністю забезпечивши потреби громадян, у тому числі працівників соціальної сфери села, в земельних ділянках для ведення особистого підсобного господарства, селянського (фермерського) господарства, садівництва і городництва, сінокосіння та випасання худоби;-вирішити питання щодо передачі земельних ділянок державних сільськогосподарських підприємств у разі їх приватизації у власність членів трудових колективів цих підприємств.
Аналіз чинного законодавства у сфері приватизації земель свідчить про наявність у ньому прогалин, неузгодженостей та протиріч. Це, зокрема, відсутність на законодавчому рівні визначення приватизації земель та її принципів, нечіткість визначення прав та обов'язків суб'єктів приватизаційних правовідносин, відсутність строків розгляду документів і прийняття рішень органами приватизації та іншими уповноваженими органами, відсутність єдиної форми документів і належних юридичних гарантій захисту прав суб'єктів земельних приватизаційних правовідносин тощо.
З метою усунення прогалин та протиріч у цій сфері правового регулювання пропонується прийняття Закону України «Про приватизацію земель»[15].Проект Закону мав би включати такі розділи: загальні положення; порядок приватизації земель та її юридичне оформлення; особливості приватизації деяких категорій земель; юридичні гарантії захисту прав суб'єктів приватизаційних правовідносин; перехідні положення.
Розділ «Загальні положення» має містити визначення поняття приватизації земель та її завдання, а також принципи приватизації. До останніх доцільно віднести принципи законності; державного регулювання, забезпечення та контролю; рівності прав громадян України у процесі приватизації земель незалежно від віку, статі, національності, віросповідання та державного захисту їх прав; добровільності приватизації землі; справедливого розподілу земельних ділянок між суб'єктами; черговості надання земельних ділянок; безоплатної передачі земельних ділянок; повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про порядок, об'єкти та результати приватизації земель; врахування освіти та досвіду роботи громадян на землі при приватизації окремих категорій земель. У зазначеному розділі доцільно окремо виділити статтю про об'єкти приватизації, до яких віднести земельні ділянки державної власності, що знаходяться у користуванні, та землі запасу.
У другому розділі проекту Закону доцільно встановити уніфіковану загальну процедуру приватизації земель різних категорій. Така процедура відповідно поділятиметься на два підвиди залежно від об'єктів приватизації:
— приватизація земель, що перебувають у користуванні суб'єктів приватизаційних правовідносин;
— приватизація земель із Фонду приватизації земель (ФПЗ).
Запровадження ФПЗ та обліку осіб, які бажають приватизувати земельні ділянки, дасть можливість забезпечити рівність прав громадян України, справедливий розподіл земель, черговість надання земельних ділянок тощо.
Останній розділ має визначити заходи відповідальності за порушення законодавства про приватизацію земель, зокрема, за необґрунтовану відмову у приватизації земельної ділянки, безпідставне порушення строків розгляду документів, безпідставне обмеження розмірів земельних ділянок, що надаються, порушення вимог нормативних актів щодо кадрового, фінансового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення процесу приватизації, порушення умов договору на здійснення землевпорядних дій у процесі земельної реформи, самовільне зайняття земельних ділянок тощо, з відсилкою до чинного кримінального, адміністративного, цивільного та земельного законодавства. У вказаному розділі доцільно також передбачити судовий порядок розгляду спорів, що випливають із приватизаційних правовідносин.[16]
Перелік використаних
нормативно-правових актів:
1. Конституція України від 28.06.1996 р.
2. Земельний кодекс України від 13 березня 1992 року
3. Земельний Кодекс України від 25.10.01
4. Закон України „Про податок на добавлену вартість”
5. Декрет Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок” від 26.02.92 р.
6. Лист Держкомзему „Щодо приватизації земельних ділянок громадянами” від 25.06.2001 р.
7. Лист Держкомзему від 06.06.2000 р.
8. Наказ Держкомзему "Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадян України” від 15 лютого 1993 року
9. Наказ Держкомзему „Про затвердження порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України” від 15.02.93 р.
10. Наказ Держкомзему України "Про приватизацію земельних ділянок" від 20 січня 1993 року
11. Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 1990 р. «Про земельну реформу»
12. Постанова ВРУ „Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею” від 13.03.92 р.
13. Постанова Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель»
14. Постанова КМУ Про затвердження Порядку викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства від 24.01.00 р15. Спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України та Держкомзему "Про порядок відмічення в паспорті громадян України факту передачі безоплатно у приватну власність земельних ділянок” від 12 лютого 1993 року
16. Указ ПрезидентаУкраїни “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи”, від 10 листопада 1994 року
17. Указ ПрезидентаУкраїни “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року
18. Указ Президента України „Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001 – 2005 роки” від 30 травня 2001 року
19. Проект Закону України „Про особисте селянське господарство”
20. Проект Закону України «Про приватизацію земель»
Список використаної
літератури:
1. Андрейцев В.И. Земельная реформа: Приватизация. Экология. Право. – К., 1997.
2. Андрейцев В.І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні. Навчально-практичний посібник. К., В-во „Істина”. 1999
3. Бондар О.С. Проблеми розвитку власності та форм господарювання на регіональному рівні // Вісник аграрної науки. Травень 2000.
4. Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Ураїні // Право України. 1998. №7.
5. Гадзало Я. Реформаторські процеси в аграрному секторі Львівщини // Сільський господар. 2000. №3-4.
6. Ковальчук Т., Заєць О. Приватизація земель в Україні: шляхи розв’язання законодавчих колізій // Право України. 1999. №8.
7. Кулінич П.Ф. Правові проблеми земельної реформи в Україні // Правова держава. Щорічник наукових праць. Вип.9. – К., 1998.
8. Міжнародна фінансова конференція „Приватизація землі та реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств в Україні”. К., 1998.
9. Новаковський Л.Я. Концептуальні основи земельної реформи і проблеми її здійснення // Землевпорядний вісник. 1997. №1
10. „Реформування та розвиток підприємств агропромислового виробництва”, за ред. П.Саблука, К., 1999.
11. Саблук П.Т. Аграрна реформа: стан і напрями розвитку // Вісник аграрної науки. Квітень 2000.
12. Стратегієя економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки
13. Титова Н. Новий Земельний Кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. 2002. №4.
14. Україна: Поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України. 2000 рік
15. Чергова риска під процесом земельної реформи. Український незалежний центр політичних досліджень
16. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях. – Х., 1998.
[1]Бондар О.С. Проблеми розвитку власності та форм господарювання на регіональному рівні // Вісник аграрної науки. Травень 2000. с. 64
[2]Будзилович І., Юрченко А. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Ураїні // Право України. 1998. №7. с.24