У дослідному господарстві “Борки” Інституту птахівництва УААН проводиться заводська робота з автосексним за кольором пуху 2-лінійним кросом “Борки колор”, яєчно-м’ясною породою Полтавська глиняста, новоствореною популяцією автосексного леггорну “Бірківська барвиста”. З використанням “Бірківської барвистої” завершується створення кросу з подвійною автосексністю за кольором пуху “Слобідський 2А” (табл. 1).
До середини 2003 року функціонував держплемзавод ім. Фрунзе з розведення яєчного кросу “Білорусь 9У”. Сьогодні він працює як племптахорепродуктор першого і другого порядку з розведення кросу “Хайсекс білий”, добовий молодняк прабатьківського і батьківського стада якого було завезено в серпні 2003 року з голландської фірми “ЕйчПіБі”. Крос “Білорусь 9У” розводять нині в племрепродукторі першого порядку агрофірми “Батьківщина” Кіровоградської області і в кількох племрепродукторах другого порядку.
Сьогодні, згідно з Державним племінним реєстром, в Україні поширено 17 кросів яєчних курей (6 — з білою шкаралупою яєць і 11 — з коричневою), у т. ч. 14 — зарубіжного походження. В Україні є кроси практично з усіх селекційних фірм Західної Європи, США, Канади і частково з Росії. Це породжує певні труднощі для виробників харчових яєць у виборі кросу, оскільки кожна фірма рекламує свої кроси як найкращі.
В Україні функціонує також низка племрепродукторів з розведення таких яєчно-м’ясних порід, як Полтавська глиняста, Родайленд, Кучинська ювілейна, Адлерська срібляста, для забезпечення добовим молодняком фермерських господарств і населення. У дослідному господарстві “Борки” також розводять і реалізують створені в Інституті птахів-ництва, м’ясо-яєчні популяції з різним оперенням та підвищеною живою вагою (кури — 2,9–3,3 кг, півні — 3,9–4,3 кг) та генофонд рідкісних порід.
Крос Тетра СЛ виведений в Угорщині. Він високопродуктивний. Максимальна яйценоскість - 95-96%; в 17 - 19-тижневому віці продуктивність поголів'я несучок доходить до 90% і вище; період росту - до 17 тижнів; виробництво яєць за 52 тижні - 301-309; середня маса яйця - 63.5-64.5г ; колір яйця - темно-бурий; витрати корму за 18 тижнів 6.4-6.8кг, 18-72 тижні - 43-45кг; добові витрати корму - 115-125г; збереженість молодняка - 97-98%, несучок - 95-97%; вік 50% продуктивності - 21-22 тижні. На утворення одного яйця затрачається 145 - 155 г корму. Стать курчат у добовому віці також установлюють за кольором оперення. Кольори шкарлупи яйця темно-бурий.[9]
1.3 Вплив різних факторів на продуктивність
Продуктивність птиці залежить від багатьох факторів. На неї впливають: годівля; методи утримання; тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення; температура, вологість, газовий склад і швидкість руху повітря; щільність посадки тощо.
Генетичний потенціал сільськогосподарської птиці проявляється, перш за все, за умов повноцінної годівлі. Птиця повинна одержувати корм, який в повній мірі забезпечує процеси її росту, розвитку, утворення яєць, нормального функціонування всіх систем організму. Однак і за повноцінної годівлі можна не одержати високої продуктивності, якщо птиці не забезпечити комфортні умови утримання. Так, світло впливає на газообмін, діяльність кровотворних органів, синтез вітамінів, вміст у крові кальцію і фосфору, роботу ендокринних залоз, у тому числі статевих. Найбільш впливає на розвиток статевої системи тривалість світлового дня. Тому додаткове освітлення використовують для стимуляції несучості. Однак подовжений світловий день при вирощуванні ремонтного молодняку сприяє ранньому статевому дозріванню, що не завжди є позитивним явищем. Зараннього статевого дозрівання німця несе малі яйця, зменшується несучість. Поступове скорочення світлового дня и період вирощування птиці затримує статеве дозріванння, а це сприяє росту і високім наступній продуктивності. За більш ранньої яйцекладки птиця довше зберігає її па високому рівні. При цьому одержують великі яйця з міцною шкарлупою, що є особливо цінним при виробництві харчових яєць.
На фізіологічний стан, продуктивність птиці впливає й інтенсивність освітлення.За надлишкової інтенсивності освітлення молодняк проявляє неспокій і схильність до канібалізму.
Температуранавколишнього повітря є важливим показником мікроклімату при утриманні птиці. При цьому птиця менш пристосована до підвищеної температури, ніж до зниженої. Встановлено, що при температурі повітря у приміщенні вище 33 °С несучість курей зменшується на 18-20 %, споживання корму - на 15-20, а води - на 50-60 %. При цьому зменшується маса яєць та їх якість.
Поряд з температурою важливе значення має вологістьповітря. Перебування птиці у приміщенні з високою вологістю і низькою температурою часто призводить до простудних захворювань.
За високої концентрації поголів'я на одиниці площі погіршується не лише стан, а і склад повітря. Так, у процесі життєдіяльності птиці повітря забруднюється аміаком, сірководнем, вуглекислим газом, органічними сполуками, пилом.
Аміаквикликає у птиці запалення слизових оболонок і підвищує сприйнятливість до інфекційних захворювань. Аміак, проникаючи в кров знижує окислювальні властивості гемоглобіну і викликає кисневе голодування птиці.
Сірководнювластива сама велика токсичність порівняно з іншими газами, що утворюються в пташнику. Сірководень викликає подразнення слизової оболонки органів зору, дихання та шкіри. Надходячи через легені до крові, він порушуючи діяльність елементів крові, в першу чергу гемоглобіну.
Підвищений вміст у повітрі вуглекислого газупризводить до подразнень слизових оболонок, загальної слабкості, зменшення апетиту і, як наслідок, порушення росту і розвитку птиці, зниження продуктивності.
Отже, вміст газів у повітрі пташників не повинен перевищувати гранично допустимі нормативи: аміаку - 15 мг/м3, сірководню - 5 мг/м3, вуглекислого газу - 0,25 %.
Оцінюючи чистоту повітря у пташнику слід враховувати також вміст пилу, особливо при утриманні птиці на глибокій підстилці. Пилшкідливо впливає на органи дихання, слизову оболонку очей, стан оперення. Гранично допустима концентрація пилу в повітрі пташників становить 5-6 мг/м3.
Продуктивність птиці залежить і від щільності посадки. При збільшені щільності птиця частіше хворіє, знижується її життєздатність І збереженість. Оптимальна щільність посадки залежить від забезпечення птиці кормами І водою, типу обладнання тощо. [3]
1.4 Продукція птахівництва - переробка та оцінка її якості
Класифікація яєць і вимоги до їх якості. Яйця курячі харчові залежно від строків їх зберігання і якості ділять на дієтичні і столові. До дієтичних відносять яйця, строк зберігання яких не перевищує 7 діб, без врахування дня знесення. Столовими вважають яйця, які зберігались після сортування не більше 25 діб при температурі не вище 20° С, а також яйця, які знаходились у холодильниках не більше 120 діб.
Залежно від маси яйця ділять на категорії: відбірна з масою одного яйця не менше 65 г, а 10 шт — 660 г; перша — відповідно 55 і 560, друга — 45 і 460 г. Яйця дрібні, масою до 45 г, а також із пошкодженою шкаралупою використовують для промислової переробки.
Шкаралупа дієтичних і столових яєць має бути чистою, непошкодженою. У дієтичних яєць повітряна камера нерухома, висотою до 4 мм, жовток — міцний, розміщений в центрі і без переміщень, а білок— щільний, світлий, прозорий.
Для столових яєць допускається певна рухомість повітряної камери з висотою до 7 мм, а для яєць, що зберігались на холодильниках, — до 9 мм. Останні можуть мати жовток, що переміщується, тоді як в решти — він може злегка переміщуватись і мати невелике відхилення від центрального положення. Столові яйця можуть мати недостатньо щільний білок.
При прийманні яєць у кожній категорії допускається до 6% яєць, які за масою відносяться до нижчої категорії. Відхилення від мінімальної маси одного яйця для даної категорії не повинні перевищувати 1 г.
Не підлягають прийманню яйця з такими вадами: з виливкою — часткове змішування жовтка з білком; запашистості — з стороннім запахом; з присушкою (жовток присох до шкаралупи); з малою плямою під шкаралупою розміром до 1/8 поверхні шкаралупи; з великою плямою — більше 1/8 поверхні шкаралупи; з пошкодженою шкаралупою і підшкаралупною оболонкою (витікання), якщо тривалість зберігання більше доби; з красюком — розрив оболонки жовтка і повне змішування жовтка з білком; з кров'яною плямою — наявність на поверхні жовтка або в білку кров'яних включень, помітних при овоскопуванні; затхле яйце з адсорбованним запахом плісені або із запліснявілою поверхнею шкаралупи; з тумаком — зіпсованим під дією плісневих грибів і гнилісних бактерій, при овоскопуванні яйце непрозоре; із зеленою гнилизною — білок зеленого кольору і з різким неприємним запахом.
Транспортування і зберігання яєць. Перевозять яйця в автомобілях з ізотермічними кузовами, або у звичайних автомобілях, утеплених взимку і захищених від дії сонячних променів влітку. При цьому ящики складають обережно, щоб уникнути бою яєць.
При зберіганні яєць необхідно створювати такі умови, які виключали б зараження яєць мікроорганізмами і їх розвиток, гальмували діяльність ферментів білка і жовтка, запобігали випаровуванню вологи з яйця і виділенню з нього вуглекислого газу.
Згідно з діючим стандартом, дієтичні яйця зберігають при температурі не вище 20° С і не нижче 0° С; столові — при температурі від 0 до 2° С і відносній вологості повітря — 85—88%. При температурі нижче -2,5° С яйця заморожуються і розтріскуються. При зберіганні яєць слід підтримувати постійну температуру в приміщенні. Коливання температури зумовлює "термічне дихання яєць", зв'язане з поновленням повітря, зменшенням вмісту в них вуглекислого газу. Воно також збільшує усихання яєць і сприяє проникненню всередину мікроорганізмів.