Міністерство освіти і науки України
Львівський інститут економіки і туризму
Факультет товарознавства та експертизи товарів
Кафедра товарознавства та експертизи товарів
Індивідуальна робота
на тему:
“Охарактеризуйте основні види електромузичних товарів”
Студента IV курсу
Олексина Н.В.
Науковий керівник
Тис М.С.
ЛЬВІВ – 2008 р.
Електромузичні інструменти (електрофони) – група музичних інструментів, в яких звук видобувається за допомогою електричних коливань.
В залежності від способу формування коливань розрізняють:
· власне електронні інструменти;
· акустичні інструменти з електричним підсиленням.
В загальному електромузичний інструмент складається з наступних елементів:
· генератор електричних коливань (OSC)
· пристрої, що дозволяють грати на інструменті
· пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку
· підсилювач, що підсилює електричні коливання
· гучномовець, що перетворює електричні коливання в акустичні.
Найпершим електромузичним (електромеханічним) інструментом вважається Музичний телеграф, сконструйований в 1876 році американським телеграфістом Еліша Греєм.
Першим цілковито електромузичним інструментом став телармоніум, запатентований Таддеусом Кахіллом в 1897 р. і сконструйований в 1906 р. Апарат важив 200 тонн, мав довжину близько 19 метрів, містив 145 спеціальних електрогенераторів. Інструмент проіснував до 1916 р. Записів не збереглося.
В 1920 р. російський винахідник Лев Термен сконструював Терменвокс. Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливних контури, настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається через підсилювач і перетворюється гучномовцем в звук. Висота і гучність звуку залежала від магнітного поля навколо антен.
В 1928 р. Л. Термен конструює другий відомий інструмент – Хвилі Мартено, який мав клавіатуру та кілька допоміжних контролерів. Цей інструмент використовувався О. Мессіаном в симфонії "Турангалілла" та інших творах.
Асортимент електромузичних інструментів представлено електронними й адаптеризованими інструментами. Виробництво цих інструментів, які мають необмежені можливості відтворення звуків, постійно зростає.
Електронні музичні інструменти, залежно від кількості генераторів, поділяють на одноголосні і багатоголосні.
Одноголосні (мелодійні) інструменти дають змогу відтворити тільки один звук без акордів, адже для звуковідтворення використовують один генератор електричних коливань. До цих інструментів відносять: терменвокс, сонар, віолену, емірітон, екводін. Усі вони випускались в експериментальному порядку. Одноголосні інструменти нині використовуються дуже рідко.
Багатоголосні інструменти значно поширилися завдяки їх можливості відтворювати одночасно кілька звуків, отримувати різноманітні темброві характеристики й оригінальні музичні ефекти.
За акустичними властивостями, зовнішнім виглядом, розташуванням вузлів управління багатоголосні інструменти різноманітні. Всі вони мають хроматичний лад. Музичний діапазон може бути від кількох тонів до повного музичного діапазону (8 октав). Завдяки використанню підсилювачів різної потужності гучність також можна регулювати по всьому діапазону – від порогу гучності до болючого порогу. Засоби управління тембровими характеристиками, музичними ефектами розташовано, як правило, на корпусі інструмента й управляються руками, а гучність – ножною педаллю.
За особливостями встановлення інструменти можуть бути настільні чи консольні, які встановлюються на підлогу на ніжках.
Залежно від кількості клавіатур багатоголосні інструменти бувають одно- і багатоклавіатурні.
Призначені електронні музичні інструменти для сольного виконання, а також для вокально-інструментальних ансамблів, іноді для симфонічних оркестрів, в яких вони постають як додаткові інструменти до основних класичних.
До електронних музичних інструментів відносять електрооргани, синтезатори, мастерклавіатури тощо Найбільшого поширення в Україні набули синтезатори.
Синтезатор – електронний музичний інструмент, який синтезує звук, використовуючи техніки адитивного, субтрактивного, частотно-модуляційного та інших видів синтезу.
Синтезатори за призначенням поділяються на професійні і масові. Особливістю сучасних синтезаторів є висока якість звучання, великий вибір звуків, значна кількість вбудованих мелодій, наявність автоакомпанементу, пам'яті, багатофункціонального дисплею, секвенсору композицій і фрагментів, який дає змогу створювати оркестрові композиції та аранжування, записуючи до пам'яті почергово партії різних інструментів. Синтезатори, які призначено для навчання – "електронний вчитель", – додатково мають навчальні мелодії, вбудований самовчитель гри на клавішах та систему музичної інформації.
Синтезатори поділяють також на аналогові та цифрові.
В аналогових синтезаторах генератор частоти тону (осцилятор) генерує електромагнітні коливання певної частоти та певної форми (синусоїда, трикутник, прямокутник, шум і т.п.), які після проходження через блок фільтрів підсилюються за допомогою підсилювача та перетворюються через гучномовець на відповідні акустичні коливання.
В цифрових синтезаторах генерування звуку здійснюється за допомогою складних математичних обчислень, які в кінцевому результаті й визначають форму, та, відповідно, і властивості акустичного сигналу.
Поряд з технологіями синтезу звуку, іншою музично-інформаційною технологією, яка широко використовується в переважній більшості синтезаторів є технологія MIDI. Технологія MIDI дозволяє запрограмувати послідовність нот та нюансів виконання того чи іншого музичного твору, та відтворювати її за допомогою звукового модуля – синтезатора. Для забезпечення роботи з MIDI, на синтезаторах встановлюються розніми MIDI-IN (через який поступає MIDI-інформація з інших пристроїв), MIDI-OUT (через який пристрій передає MIDI-інформацію про дії, які на ньому виконуються до інших пристроїв), та рознім MIDI-THRU (для передачі інформації, отриманої через MIDI-IN в незміненому вигляді).
Ввід MIDI-інформації здійснюється, як правило, за допомогою MIDI-клавіатури. MIDI-клавіатура дозволяє як виконання або запис музики в реальному часі, так і програмування MIDI-повідомлень в режимі крок за кроком.
Можливість управляти з MIDI-клавіатури одночасно кількома синтезаторами (при відповідній комутації цих пристроїв за допомогою MIDI-кабелів) привела до появи синтезаторів без MIDI-клавіатури, або так званих "звукових модулів". Як правило, такі звукові модулі виготовляються з урахуванням можливості закріплювати їх на спеціальних стійках – реках (звідси ще одна назва - "рекові" синтезатори).
Комутація синтезаторів з ПК здійснюється за допомогою MIDI-кабелю, який підключається до відповідних рознімів синтезатора та звукової карти комп'ютера.
З розвитком комп'ютерної техніки в кінці 90-х років з'являються так званих віртуальні, або програмні синтезатори. Найбільш популярні в професійній практиці так званих VST-інструменти, які можна використовувати звуковий модуль. Управління VST-інструментом може здійснюватись з програми-секвенцора або з зовнішнього пристрою, наприклад MIDI-клавіатури.
Також до електронних музичних інструментів відносять також семплер.
Семплер – електронний музичний інструмент, що відтворює раніше записані взірці звуків – семпли (англ. sample) акустичних інструментів або будь-яких інших музичних звуків.
В перших семплерах звуки записувались на магнітну плівку (напр. мелотрон). Історія інтенсивного розвитку семплерів однак починається з розробкою стандарту MIDI та розвитком цифорвих технологій. Типовий семплер складається з клавіатури, дискового накопичувача, на якому зберігаються семпли та програми керування інструментом.
Семплери виявились придатними для відтворення немузичних звуків в концертах (наприклад багатою на такого роду звуки є музика рок-групи Pink Floyd). Початково такі звуки відтворювались з магнітних плівок. Пізніше цей недосконалий спосіб був витіснений семплером.
Сучасні семплери використовують переважно цифорві технології для обробки семплів. Akai було вироблено багато технологій обробок, таких як Crossfade Looping для усунення нерівностей звуку та Time Stretch, що дозволяє скорочувати або подовжувати семпли без зміни звуковисотності чи навпаки.
Впродовж 1990-х з'являються синтезатори, що суміщають короткі семпли (звичайно фазу атаки музичного інструменту) з цифровим синтезом для творення більш реалістичного звуку. Прикладом є Korg's M1, O1W а також пізні Triton та Trinity серії, Yamaha's SY серії та Kawai K серії інструментів.
Сучасна робоча станція включає в себе елементи семпліювання, від простого відтворення до комплексного редагування, яке відповідає найбільш просунутим семплерам.
Адаптеризовані інструменти. До адаптеризованих електронних інструментів відносять електропіаніно, електрогітари (напівакустичні, неакустичні й акустичні), які відрізняються особливостями конструкції, діапазоном, оздобленням і видом матеріалу, з яких вони виготовлені.
Електрогітара – музичний інструмент, використовується практично в усіх музичних стилях через якість звуку та великі можливості у звуковій обробці.
Призначені електрогітари для сольного, ансамблевого й оркестрового виконання музичних творів, акомпанування, а також для навчання. За місцем і роллю в оркестрі електрогітари поділяються па соло, ритм, бас. Найчастіше використовується при виконанні рок-музики.
Раніше електрогітари підключались проводами до підсилювачів. Нині існують безпровідні системи сигналопередачі для гітар – з автономним передавачем, що кріпиться на поясі гітариста.