| Керування через мотивацію | Наслідки створення позитивного мотиваційного клімату | Чому виникають проблеми в управлінні через мотивацію |
Керування через мотивацію концентрується на:¨ Впливі на стан мотивації- при відборі співробітників повинно враховуватись, чи буде даний співробітник, базуючись на своїх власних мотивах, ідентифікувати себе з організацією- формування мотивів співробітників дбайливим введенням їх у курс справи¨ створенні відчуття власної гідності- повага співробітника як особистості- декларація значення співробітника для організації- формулювання очікувань від співробітника¨ приведенні мотивів в дію- при бесіді із співробітником обговорюються особисті інтереси та можливості вдосконалення співробітника¨ посиленні мотивів- залучення співробітників до виробничих інтересів (шляхом навчання співробітників менеджерами та іншими співробітниками)¨ оцінці результатів роботи та атестація- поточна атестація співробітників та перегляд заробітної плати; самообов’язок та самоконтроль- система заробітної плати з винагородженням понад тарифом та преміями; зацікавленість співробітників; додаткове забезпечення; можливості росту та просунення; гнучкий робочий графік; додаткові переваги: машини, дома відпочинку¨ задоволенні потреб- в результаті успішного процесу мотивації для організації наступає виконання бажаних цілей і задач, а для співробітників – задоволеня їх потреб і, відповідно, почуття задоволеності¨ забезпеченні процесу мотивації- концепцію мотивації необхідно постійно обдумувати, успіх мотиваційної діяльності менеджера необхідно, залучаючи співробітників, перевіряти | ¨ Збільшення обігу та прибутків¨ Вдосконалення якості товарів або послуг¨ Більш творча робота співробітників та активність впровадження нових методів, технік та технологій¨ Підвищенний приплив працівників¨ Підвищене використання людського потенціалу працездатності¨ Сильніша згуртованість та солідарність колективу¨ Зменшення плинності кадрів¨ Репутація організації | ¨ Індивідуальні мотиви дуже суб’єктивні і складні, на них також впливає настрій. Саме тому їх об’єктивне визначення менеджерами є складним завданням¨ Із-за того, що визначення матеріальних мотивів є більш простим, дуже часто створюються тільки матеріальні стимули, а весь спектр мотивів не використовується¨ Навіть якщо мотиви відомі, цілі організації та індивідуальні цілі можуть бути несумісними між собою. Якщо намагатися приховати ці конфлікти, то їх негативний характер проявиться в майбутньому¨ Успіх мотивування із-за багатоманіття залежностей важко визначити і навряд чи можна передбачити. Оптимальну мотивацію визначити неможливо |
2.2. Соціально-економічна суть страхової системи АПК.
Основною функцією страхової системи є регулювання щодо відособлених систем, які в сукупності утворюють єдину економічну систему. Очевидно, що ця функція повинна здійснюватися в оптимальному режимі, для того щоб практично всі стихійні відхилення, що відбуваються в окремих господарствах, були компенсовані, і щоб процес соціально-економічного розвитку відбувався планомірно.
АПК, зокрема сільське господарство, має тісно взаємодіяти із страховим ринком, що передбачає можливість планового утворення страхових резервів у межах страхової системи.
Тому утворення і задіяння конкретних економічно-фінансових механізмів, а одним з них є страхова система, являє проблему виключно організаційного й економічно фінансового порядку. І ці фактори повинні враховуватися при вирішенні питання про організаційну структуру і функціонування страхових органів. Тому більш обґрунтованим і реалістичним є прагнення до створення такої системи страхування, що в сучасних умовах буде найбільше дієво виконувати свої соціально-економічні функції. Дієвість є основним критерієм оцінки кожного виду і форми страхування, отже, і страхової системи.
У загальній теорії страхової системи АПК розглянемо докладно такі три ознаки дієвості страхування: точність, швидкість і надійність дії.
2.2.1. Страхова система і продовольча безпека
Формування вітчизняної ринкової системи супроводжується трансформацією постсоціалістичної економіки в нові економічні відносини, підпорядковані дії об'єктивних економічних законів.
Ринкова економіка, як організована система, не може існувати в силу власних емерджентних властивостей (тобто не притаманних жодному з елементів окремо, але властивих системі в цілому) як сумарна складова її розширеного відтворення капіталу (виробництво, обмін, розподіл, споживання), ринкової інфраструктури (банківської, фінансової, біржової системи тощо). Адже відтворення капіталу неможливе без взаємодії всіх системоформуючих чинників: первісного нагромадження капіталу, ризику, праці та ефекту системи.
Однак, стійкий стан рівноваги економічної системи неможливий без наявності такої складової як страхова система АПК.
Світовий досвід переконує: де створено сучасну систему страхового захисту, там забезпечується вищий рівень стабільності народногосподарського відтворювального процесу, досягається соціальна злагода, гарантується високий рівень життя населення. Отже, формування страхової системи України та забезпечення умов для її надійного функціонування блема надзвичайної ваги і потребує як глибоких розробок, так і активних практичних дій з боку держави, суспільства в цілому.
Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, формують ринкову економіку як складну соціально-економічну систему, в якій страхування належить особлива роль. Страхування виступає як сукупність специфічних економічних відносин, які виникають в процесі формування страхових резервів у суб'єктів страхової системи (на рівні держави — у тому числі у Міністерства фінансів як першого рівня вітчизняної страхової системи, на рівні страхових підприємств, другий рівень — резерви створюються шляхом страхування та на рівні страхувальників (третій рівень) - фонди самострахування і можливе страхове відшкодування збитків страховиком) та використання їх на підтримку безперервності, безперебійності і розширеного відтворення і задоволення соціальних потреб суспільства, зокрема. Агропромисловий комплекс є найбільшою міжгалузевою виробничо-науково-економічною основною струк-туроформуючою частиною соціально-економічної системи України.
АПК як невід'ємна складова економіки держави об'єктивно піддається впливу ризику на всіх стадіях розширеного відтворення капіталу.
Джерелами його утворення є: по-перше — первісне нагромадження, по-друге — ризик, по-третє — ефект системи [2.7].
Первісне нагромадження (або "первісне акумулювання" (previous accumulation), за А. Смітом [2.2], є результатом не виробництва, а його вихідним пунктом. Тобто, первісне нагромадження капіталу є не що інше як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва [2.9]. Акумулювання капіталу в сучасних умовах відбувається легальним і тіньовим шляхом. Легальне нагромадження пов'язане саме з згаданим ефектом системи. На макрорівні — це отримання ВВП, а на мікрорівні — отримання прибутку.
Тіньове первісне нагромадження аграрного капіталу за сучасних умов трансформації вітчизняної економічної системи в ринкове середовище супроводжується крадіжками, шахрайською приватизацією, прийняттям законів "для себе", формуванням підставного власника, використанням у меркантильних інтересах міжнародного кредиту та державних кредитів (як прихованого джерела первісного нагромадження), уникнення від системи податків, використання недосконалої системи протекціонізму та демпінгу, а також контрабанда, торгівля наркотиками, рекет тощо.
Виходячи з вищенаведеного, страхова система АПК має забезпечувати протистояння тіньовому нагромадженню агропромислового капіталу (адекватно взаємодіючи з системою національної безпеки) і реалізації страхових ризиків (за допомогою протистояння щодо настання несприятливих страхових подій та своєчасним реагуванням на них, локалізацією джерел небезпеки, ліквідацією наслідків надзвичайних подій тощо).
Страхова система, як особлива підсистема вітчизняного страхового ринку, грунтується на сільськогосподарському страхуванні, оскільки саме вона є джерелом формування специфічних страхових резервів. Сільськогосподарському страхуванню, як і категорії страхування взагалі, притаманні специфічні функції. Однією з них є функція забезпечення продовольчої безпеки.
Реалізація цієї функції страхової системи АПК на державному рівні визначає захищеність вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника від реалізації низки страхових ризиків гарантуючи їм рентабельність виробництва стратегічної сільськогосподарської продукції, населенню країни — достатнє харчування, а в екстремальних умовах уникнення голоду [2.4].