Друга фаза реакції споживачів. "Але рано або пізно наступає друга фаза. Населення приходить до переконання, що власники папірців несуть особливий податок і покривають урядові витрати, і воно починає змінювати свої звички й намагається звести до мінімуму свою паперову готівку" (Кейнс 1993: 111).
Це досягається різними способами:
1) гроші містяться в різні речі, наприклад, коштовності або предмети домашнього побуту.
2) Населення може скоротити суми, призначені для домашніх витрат, і середній час, протягом якого ці суми витрачаються.
Так, Дж.Кейнс наводить приклад з історії ранньої Радянської Росії періоду інфляції: торговець, продавши фунт сиру, мчався зі своїми рублями на ринок, щоб відразу поповнити запас, обмінявши гроші на сир до того, як він знову подорожчає. Ходив навіть анекдот про пана, що при замовленні пива в кафі відразу замовляв й іншу склянку, воліючи пити відстояне пиво, але уникнути ризику підвищення цін. У Відні того ж періоду на кожному кроці створювалися міняльні контори, де можна було поміняти місцеву валюту через кілька хвилин після її одержання на швейцарські франки (Кейнс 1993: 111). Москва й інші великі міста після 1992 р. також стали шокувати достатком обмінних пунктів, створюючи в іноземців враження, що вся країна зібралася виїхати за кордон.
У своєму прагненні скоріше позбутися від грошей, що тануть на очах, частина населення виявляється в ситуації, коли регулярно виникає гостра недостача готівки для задоволення навіть самих невідкладних потреб. Отут треба займати, але хто позичає в період інфляції, не жертвуючи своїми інтересами?
Інший наслідок прагнення позбутися від готівки полягає в тому, що товари, що звичайно здобувалися в результаті більш-менш тривалих заощаджень, стають недоступними. Всі гроші йдуть на поточне споживання, на дріб’язкові, порию навіть зовсім непотрібні речі, які можна купити відразу після одержання зарплати.
Із цього ж інтересу "позбутися від грошей" випливає й прагнення купувати багато товарів повсякденного попиту більшими партіями, що дозволяє й від інфляції піти, і із проблемою голоду не зштовхнутися. Найчастіше це закупівлі продовольства взапас.
У цілому поводження людей під час інфляції нагадує їхнє поводження в період панування адміністративної системи з характерним для неї дефіцитом: і там і тут у наявності прагнення перетворити свої гроші, що мають малу цінність, у товар. Однак є й істотна відмінність: інфляція в ринковому господарстві істотно обмежує попит постійно зростаючим рівнем цін, запобігаючи тотальному дефіциту.
Природним наслідком інфляції є втеча від інфляційних грошей шляхом їхнього обміну в стійку іноземну валюту. У результаті чужа валюта здобуває функції засобу платежу на чужій території, функції засобу заощадження й т.д. В умовах інфляції різко зростає попит на золото й інші коштовності, використовувані як засіб нагромадження й втечі від інфляції.
Список літератури
1. Альошина І.В. Паблик Рилейшнз для менеджерів і маркетерів. - К, 2004.
2. Андрєєва О.Д. Технологія бізнесу: маркетинг. Навчальний посібник. – К., 2003.
3. Данько Т.П. Керування маркетингом (методичний аспект). Навчальний посібник. – К., 2005
4. Мирзоев Р.Г. Методология эффективности в менеджменте и маркетинге. Учебное пособие. - СПб, 1997.
5. Ильенкова Н.Д. Спрос: анализ и управление. Учебник. - М., 1998.