При оцінці якості товарів експерт повинен погодити номенклатуру показників із замовником. Зазвичай, при експертній оцінці застосовується номенклатура показників, регламентованих стандартами чи ТУ. Тому після визначення дійсних значень показників якості експерт установлює їхню відповідність регламентованим значенням чи зразкам, еталонам. При виявленні невідповідності дефектів експерт повинен показати це в робочому зошиті, а потім в акті, навіть коли це не передбачено метою експертизи.
Експертне дослідження проводиться суцільним чи вибірковим методом. При суцільному методі експерт має право обмежуватися оглядом частини товару, навіть якщо ця частина більша. При вибірковому методі експерт повинен зробити вибірку чи об’єднану пробу відповідно до вимог нормативних документів (стандартів, ТУ, методик тощо). Вибірка товарів чи проба повинна бути не меншою встановленої кількості, але може бути більшою.
Після проведення експертної оцінки починається третій заключний етап експертизи.
Заключний етап
Заключний етап – це один із найбільш відповідальних етапів, у якому роблять підсумки всієї раніше проведеної роботи. Метою цього етапу є аналіз і оцінка одержаних результатів, а також їхнє документальне оформлення. Результати експертизи можуть бути оформлені як акт експертизи чи в іншій формі відповідно до записів, зроблених експертом у робочому зошиті під час проведення експертизи.
Більш детальніше про складання акту експертизи можна розглянути в шостому питанні даної курсової роботи, а саме «оформлення результатів експертизи».
6. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕКСПЕРТИЗИ
Після проведення експертом роботи, результатом експертизи став акт експертизи, який складається на бланках єдиної форми (додаток В) з додатком (додаток Г).
Примірник акта-оригіналу експертизи має бути складений експертом власноруч або надрукований чітко, без виправлень та скорочень (за винятком загальноприйнятих) [1-6].
За згодою із замовником акт експертизи може бути складено українською, російською мовами, або будь-якою іншою мовою.
Акт експертизи або висновок повинні складатися з трьох основних частин:
- загальної (протокольної);
- констатуючої;
- заключної.
У пунктах загальної (протокольної) частини акта експерт зазначає відомості, згідно з найменуванням пункту. За відсутності необхідних даних по конкретному пункту він не заповнюється, про що в констатуючій частині акта робиться відповідний запис.
У констатуючій частині акта експертизи слід зазначити: описаний хід вивчення пред’явлених документів; аргументовано викладені методи та фактично встановлені результати експертизи тощо; поставлені дати, а за необхідності і години початку та закінчення експертної оцінки.
Констатуюча частина підписується експертами та представниками організацій, які беруть участь у проведенні експертизи. При незгоді останніх із змістом цієї частини вони повинні підписати його, посилаючись на особливу думку, яку викладено письмово і додано акта експертизи. У випадку відмови представників підписувати та зазначити особливу думку експерт має право оформити акт експертизи без їхніх підписів, зробивши при цьому відповідний запис в акті.
Загальну та констатуючу частину експертизи перевіряють представники зацікавлених сторін, які присутні при експертизі. Якщо при перевірці вони знайдуть помилки чи неточності, то мають право вимагати від експерта їхнього виправлення.
Надалі експерт не має права вносити зміни без згоди цих осіб у загальну та констатуючу частини.
Висновок за результатами експертизи експерт оформляє самостійно. При цьому зацікавлені сторони не повинні бути присутні, щоб не впливати на об’єктивність експерта. До висновку висуваються такі вимоги: об’єктивність, достовірність та обґрунтованість. Експерт повинен проаналізувати та об’єктивно оцінити результати експертизи, аргументувати дану оцінку, що і обумовлює достовірність висновків. У висновку експерт повинен відповісти на поставлені питання, сформулювати висновки.
При оформленні висновку експерт повинен вказати найменування документів, дату та номер їхнього затвердження, якщо під час експертизи ці документи були використані.
Висновок має бути складений експертом коротко, конкретно та обумовлено, виходячи з безперечних та об’єктивних даних. Чіткість викладення попереджує надалі необхідність додаткових пояснень експерта. Висновок повинен кореспондуватися з констатуючою частиною акта експертизи.
Отже, товари (15 пар туфлів жіночих модельних, 15 пар туфлів літніх, 20 пар чобітків на ремінцях), які були відправлені керівництвом магазину «Каблучок» на експертизу, за висновком експерта відповідають вимогам стандарту та ТУ, і можуть бути допущені в роздрібну торговельну мережу для подальшої їх реалізації потенційним споживачам.
Дана курсова робота була написана матеріалах магазину «Каблучок» та на матеріалах, які були отримані за допомогою літературних джерел та власних досліджень. В роботі були поставлена мета – вивчення товарознавчої експертизи якості жіночого шкіряного взуття вітчизняного виробництва, і завдання – провести класифікацію жіночого шкіряного взуття, визначити номенклатуру показників якості жіночого шкіряного взуття, проаналізувати і вивчити споживні властивості взуття, вивчити дефекти жіночого шкіряного взуття, організувати порядок проведення експертизи жіночого шкіряного взуття та оформити результати експертизи.
При проведенні класифікації жіночого шкіряного взуття, було встановлено, що єдиної класифікації немає. Тому, в даній роботі, серед багато численних класифікацій взуття, для детальної характеристики була обрана навчальна. В порівнянні з іншими класифікаціями, вона менша за кількістю класифікаційних ознак, і більш вживана в процесі вивчення курсу «Товарознавства і експертизи непродовольчих товарів».
Щодо номенклатури показників якості жіночого шкіряного взуття, можна сказати, що кожна з підібраних груп взуття характеризується відповідними домінуючими властивостями (теплозахисними, водозахисними, естетичними), показники яких повинні відповідати певному рівню для віднесення взуття саме до цієї групи. За рештою показників проводиться порівняльна оцінка зразків.
Вивчивши дефекти, можна зазначити, що в залежності від того на якій стадії вони виникли, їх поділяють на такі групи: дефекти матеріалів, виробничі, транспортування і зберігання. Тому підприємства повинні приділяти особливу увагу, забезпеченню високої якості продукції, установлюючи контроль на всьому процесі товаропросування, починаючи з контролю якості використовуваної сировини і матеріалів і закінчуючи реалізацією продукції.
В результаті експертизи якості жіночого шкіряного взуття, яка проводилася експертом, за заявкою керівництва магазину «Каблучок», було встановлено, що партія взуття, яка надійшла з Дніпропетровської взуттєвої фабрики, була без дефектів, незважаючи на те , що вона була підмочена.
Таким чином, для того, щоб це не повторювалося, керівництву магазина можна запропонувати те, щоб вони уважніше ставилися до процесу постачання товарів, а також до самого виду транспорту – він повинен бути найоптимальнішим. Також не завадило б даному підприємству запросити на роботу досвідченого товарознавця, який би міг визначати якість продукції не звертаючись інший раз до експертів, і не витрачаючи при цьому зайвих коштів на проведення експертизи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алексеев Н.С. и др. Теоретические основы товароведения непродовольственных товаров: Учебное пособие для студентов ВУЗов. - М.: Экономика, 2001, 295с.
2. Байдакова Л.И. Товароведение обувных и пушно-меховых товаров. - М.: Экономика, 1990, 351с.
3. Безбородов С.С. Актуальные проблемы повышения качества товаров. Требования к качеству товаров: Лекция. - Орел, ОКИ, 1993, 14с.
4. Безбородов С.С., Дорофеева В.И. Методические пособия по подготовке и оформлению дипломных, курсовых, контрольных работ (проектов), отчетов по практике и рефератов. - Орел, ОКИ, 1988, 61с.
5. Васильев В.А. и др. Коммерческое товароведение и экспертиза: Учебное пособие для ВУЗов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997, 135с.
6. Л.Г. Войнаш, Л.І. Байдакова, Д.І. Козьмич та ін. Товарознавство непродовольчих товарів. Частина 2 К.: НМЦ «Укоопосвіта» 2004. – 532 с.
7. Иванов М.Н. и др. Товароведение обувных товаров. - М.: Экономика, 1990, 363 с.
8. М.К. Кушнір, Н.П. Тихонова Товарознавство непродовольчих товарів. Частина ІІІ. Товарознавство взуттєвих товарів. К.: .: НМЦ «Укоопосвіта» 2001. – 266 с.
9. Павлин А.В., Мирошников Е.А. Товароведение обувных товаров.: Учебное пособие для товароведных факультетов ВУЗов. - М.: Экономика, 1983, 248с.
10. Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. Под ред. А.Н. Калиты. М.: Легпромбытиздат, 1988
11. ГОСТ 23251 Взуття. Терміни і визначення.
12. ГОСТ 23554.0 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Основні положення.
13. ГОСТ 23554.1 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Організація і проведення експертної оцінки якості промислової продукції.
14. ГОСТ 23554.2 Експертні методи оцінки якості промислової продукції. Обробка експертних оцінок якості.
15. ГОСТ 28371 Взуття. Визначення сортності.
16. ГОСТ 4.12 Взуття. Номенклатура показників.
17. ГОСТ 7296 Взуття. Упаковка. Маркування. Транспортування і зберігання.
ГОСТ 9289 Взуття. Правила приймання
м. Полтава
Магазин «Каблучок» просить здійснити товарознавчу експертизу на предмет визначення якості жіночого шкіряного взуття