· племінні підприємства, які вдосконалюють існуючі породи і лінії, а також створюють нові. Племінний молодняк вони реалізують товарним підприємствам. На великих комплексах організовано племінні ферми, що вирощують молодняк для ремонту промислового стада.
Крім того, значного поширення набули невеликі ферми із замкнутим оборотом стада на підприємствах іншого виробничого напряму.
У свинарстві має місце концентрація виробництва. Тому важливо правильно обґрунтувати раціональні розміри ферм.
Відтворення стада та утримання свиней. Раціональне відтворення у свинарстві неможливе без правильно сформованого стада основних і перевірюваних свиноматок. Насамперед слід обґрунтувати співвідношення між ними, структуру стада, рівень інтенсивності використання тварин (кількість опоросів основних свиноматок за рік, вихід поросят на один опорос, тривалість використання окремих груп тварин, відсоток вибракування свиноматок, вік, жива маса та строки реалізації на м'ясо).
Основне стадо комплектують багатоплідними (7-8 поросят за перший опорос) і багатомолочними свиноматками та висококласними кнурами-плідниками. Свиноматок використовують 6-8 опоросів, тобто протягом 3-4 років, а на промислових комплексах - 2,5 року; відповідно вибракування становить 25-40 відсотків. Потім продуктивність свиноматок значно знижується. Строк використання кнурів-плідників - близько трьох років.
Щоб одержати необхідну кількість високоякісних свиноматок у ремонтній групі свинок потрібно мати в 2-2,5 рази більше. Парування їх у віці 9-10 міс при живій масі 120-130кг
Важливим моментом у свинарстві є організація стада кнурів-плідників. їхню кількість визначають, виходячи із середнього навантаження на одного кнура 18-20 свиноматок при природному паруванні й понад 60 маток при штучному осіменінні. Потрібно мати також групу перевірюваних кнурів - близько 40 відсотків основних.
Поросність у свиноматок у середньому, становить 114 днів. Відлучають поросят від них, у віці 2 міс, а на промислових комплексах-у 26; 30 і 45 днів.
При великій кількості поголів’я свиноматок (на племінних підприємствах, великих фермах та комплексах) організовують рівномірні (цілорічні, конвеєрні) опороси. Це дає змогу досягти ритмічного і потокового виробництв. На невеликих фермах практикують сезонні (турові, циклічні) опороси. Основні свиноматки при цьому перший раз поросяться взимку, а другий - влітку (в два тури), перевірювані - навесні. Отже, можна організувати необхідні за розмірами групи тварин, які закріплюють за окремими працівниками.
У промисловому свинарстві маточне стадо використовують у двох напрямах: для одержання і вирощування молодняку з метою ремонту основного промислового стада; для одержання молодняку з метою вирощування і відгодівлі на м'ясо. Першу функцію виконують племінні ферми або підприємства.
Залежно від типу свинарських ферм, віку, фізіологічної стадії, а також виробничої групи тварин та інших умов застосовують різні способи утримання свиней - вигульне й без вигульне. Вигульне утримання може бути вільновигульним та режимно-вигульним. У першому випадку тварини мають вільний вихід із приміщень через лази у стінах, у другому їх випускають на вигульні майданчики на певний час. Різновидом вигульного є літньотабірне утримання свиней у літніх таборах. Але це менш інтенсивна система утримання, яка потребує додаткових капітальних вкладень на будівництво вигульних майданчиків чи таборів і призводить до зменшення навантаження на одного працівника. Тому така система утримання поширена на племінних і репродукторних фермах. Безвигульне утримання практикують на спеціалізованих відгодівельних підприємствах та великих промислових комплексів із потоковим виробництвом свинини. До безвигульного належить і кліткове утримання свиней, яке ще не одержало належного поширення.
За кількістю поголів'я розрізняють індивідуальне та групове утримання. Індивідуально утримують кнурів-плідників І свиноматок із поросятами. Тварин інших виробничих груп утримують за груповим методом. Рекомендуються такі розміри груп: холостих та поросних свиноматок - до 20 голів, поросят після відлучення і ремонтного молодняка - по 25-30 і свиней на відгодівлі - до 50 голів. Групами до 10 голів утримують кнурів-плідників.
Залежно від кількості поголів'я та наявності вигулів застосовують такі способи утримання свиней: групове без вигульне (особливо відгодовуваного молодняка), групове вільно-вигульне (свиней усіх виробничих груп) і станково-вигульне (поросних і підсисних свиноматок, кнурів-плідників). При вільно-вигульному утриманні тварин годують у тому самому приміщенні або організовують "їдальні" в окремих приміщеннях.
Відгодівля свиней. У структурі стада свиней найбільшу питому вагу мають тварини відгодівельних виробничих груп, у яких закінчується процес виробництва продукції. Розрізняють кілька видів відгодівлі тварин, залежно від кінцевого продукту - м'ясний, беконний, напівсальний і сальний. При м'ясній відгодівлі поросят відгодовують від 3-4-до 7-7,5-місячного віку (інтенсивна відгодівля), а також до 9-місячного віку й реалізують живою масою 100-120кг. Це найбільш поширений і найефективніший вид відгодівлі, який дає до 70 відсотків усієї продукції. Беконну (беконно-шинкову) відгодівлю здійснюють до 6-7-місячного віку поросят; яких реалізують живою масою 90-100 кг. Це свинина високої якості. При напівсальній відгодівлі молодняк утримують до 10-12-місячного віку при живій масі 120-150 кг, а на сальну - переводять вибракуваних свиноматок та кнурів-плідників живою масою 250-300 кг.
Годують свиней як сухими мішанками (комбікормами), так і вологими кормосумішами та харчовими відходами. Корми готують у кормоцехах, переважно на 6 тис. голів (КЦС-6000), до складу яких входять лінії для приготування коренеплодів, концентрованих кормів, силосу, сінажу й сінного борошна. Після обробки компоненти відповідно до раціонів змішують. Для більших ферм і комплексів кормоцеху обладнують кілька таких комплектів. Якщо тварин відгодовують харчовими відходами, то їх подрібнюють, стерилізують і видаляють механічні домішки.
Транспортують кормосуміші з кормоцеху автосамоскидами, тракторними роздавачами, (КУТ-ЗА тощо), транспортерами, електрокарами, пневматичними трубопроводами (вони найефективніші).
Для роздавання кормів використовують агрегати РКС-3000 М, комплект обладнання УЗК-2500, роздавачі РО-5А та ін. На великих промислових комплексах свиней годують комбікормами, які розбавляють водою і подають у годівниці за допомогою кормовідводів. Регулюють цей процес із пульта керування.
У свинарстві доцільна дворазова годівля (за винятком підсисних свиноматок і поросят після відлучення).
Видаляють гній при використанні підстилки за допомогою транспортерів ТСН-2, ТСН-3 тощо, а також комплектів обладнання КНУС на 3; 6; 18 і 24 тис. голів. Гній із станків видаляють гідрозмивом, а з вигульних майданчиків бульдозерами. На великих промислових фермах і комплексах при утриманні свиней на щілинній підлозі гній падає в підлогові канали, звідки видаляється гідро-самосплавом. Потім цю рідину насосами викачують на очищення.
Організація праці та її оплати має такі самі форми й системи, як і в скотарстві. Двозмінний режим роботи доцільний тільки при догляді за глибокопоросними та підсисними свиноматками.
Виробництво свинини на промисловій основі. В основу промислової технології покладено роздільно-цехову систему виробництва, яка спочатку впроваджувалася на свинофермах, а згодом - на комплексах. Вона забезпечує потоковість та ритмічність процесу виробництва і дає найкращі результати на великих комплексах.
Організаційно-виробнича частина такого комплексу складається з двох секторів: репродукції та відгодівлі. Кілька таких комплексів створили ще племінну ферму для вирощування ремонтного молодняку промислового маточного стада.
Сектор репродукції мас чотири дільниці:
· осіменіння та утримання свиноматок до 32-денної поросності. У першому приміщенні утримують 880 холостих свиноматок в індивідуальних станках, 190 кнурів-плідниківі 100 ремонтних кнурців у 50 станках; у другому - розміщують 1408 індивідуальних станків для утримання свиноматок після осіменіння до 32-денної поросності;
· утримання свиноматок другого періоду поросності (від 32 до 112 днів) групами по 11 -13 голів, усього 2708 голів; крім того, є станки для 880 ремонтних свиноматок, яких утримують групами по 20 голів;
· опоросу та утримання підсисних свиноматок із поросятами до 26-денного віку; в двох приміщеннях тут утримують 960 свиноматок;
· вирощування поросят від 26- до 106-денного віку. У трьох приміщеннях є 40 боксів по 24 станки у кожному. У станку розміщують по 25 поросят, усього 24 тис. голів. Крім того, у кожному приміщенні є по два бокси, де утримують по 336 поросят, які відстали в рості, їх усього 2016 голів.
Сектор відгодівлі має дві дільниці:
· першого періоду відгодівлі (від 106- до 152-денного віку); молодняк утримують у п'яти приміщеннях, де обладнано по шість секцій на 24 станки кожна; поросят утримують групами по 25 голів, усього 18 тис. голів;
· другого періоду відгодівлі (до 223-денного віку) таких самих розмірів, що й перша.
Виробничі типи і розміри вівчарських підприємств. У вівчарстві, на відміну від інших галузей тваринництва, чітко визначилися виробничі напрями залежно від якості основної продукції - вовни. Це тонкорунне, напівтонкорунне і грубововне. У свою чергу залежно від співвідношення основної та супутньої продукції розрізняють типи спеціалізації галузі: в тонкорунному вівчарстві породи овець поділяють на вовнові, вовново-м'ясні та м'ясо-вовнові; напівтонкорунному-на вовново-м'ясні та м'ясо-вовнові; у грубововному - на овчинні, смушкові, м'ясо-вовнові та м'ясо-сальні (курдючні). Тому організовано різні типи спеціалізованих підприємств і ферм, їх поділяють на племінні й товарні. До племінних належать племінні заводи, племінні підприємства-репродуктори, племінні ферми товарних підприємств, а також племоб’єднання. Спеціалізовані товарні вівчарські підприємства і ферми можуть бути комбінованими, (із замкнутим оборотом стада), репродукторними, по вирощуванню ремонтного молодняку, вирощуванню й відгодівлі (нагулу) понадремонтного молодняку.