Загальна сума витрат на утримання овець без вартості побічної продукції та приплоду розподіляється між вовною (1 ц вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси. 1 ц якого береться за одиницю. Витрати на утримання стригального пункту, стриження овець, класування, пакування, маркування вовни відносять безпосередньо на собівартість вовни. Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їхньої живої маси до відлучення.
У птахівництві для дорослого поголів'я визначають собівартість яєць, для молодняку птиці - приріст живої маси, для інкубації - добових пташенят. При цьому із загальної суми витрат на доросле поголів'я виключають вартість посліду та іншої побічної продукції, і ця різниця дорівнюватиме собівартості яєць. Для молодняку птиці виключають ще вартість запланованого виходу яєць від молодих курочок до переводу в основне стадо, оцінених за цінами можливої реалізації. Собівартість добових пташенят складають вартість закладених у інкубатор яєць і витрати з їх інкубації без урахування використовуваних відходів, міражних яєць і забитих у добовому віці півників за ціною можливої реалізації чи використання.
Собівартість продукції тваринництва
Собівартість продукції - це грошове матеріальні затрати, які підприємство несе на виробництво продукції, при цьому витрати планують по окремих статтях, а собівартість по кожному виду визначають дотримуючись певних методик.
Зниження собівартості продукції тваринництва можна досягнути, якщо зміцнювати кормову базу й забезпечувати повноцінну годівлю тварин, підвищувати їхню продуктивність праці, поглиблювати спеціалізацію, впроваджувати матеріальне заохочення та інші заходи.
Приклади розрахунку собівартості продукції тваринництва:
Наприклад.
У СВК "Лан" 200 корів. Надій молока на і корову 2800 кг, приплід телят на 100 корів 96 голів. Вихід гною на одну голову в рік - 2т. Нормативно - розрахункова ціна 1 т. гною – 3 грн. Затрати були понесені в сумі 139900грн.
1. Визначаємо вихід і вартість гною:
200*3= 1200грн.
2. Визначаємо кількість кормо-днів:
200*365 = 73000 кр. дн.
3. Визначаємо собівартість одного кормо-дня:
138700:73000= 1,9грн.
4. Визначаємо вартість одної голови приплоду:
1,9*60= 114грн.
5. Визначаємо вартість усього приплоду:
114*196=21888грн.
6. Визначаємо валовий надій молока:
200*2800 = 5600 ц.
7. Визначаємо собівартість одного центнера молока:
139900-1200-21888:5600 = 20,86 грн.
Задача 2.
Розрахувати собівартість одного центнера живої маси тварин.
У фермера на відгодівлі 120 голів свиней. Середньодобовий приріст 1 голови 560 грам. Вихід гною на 1 голову 2 т. Ціна 1 т. - 3,0 грн. Затрати становлять: 69404 грн.
Визначити собівартість 1 ц. приросту м'яса свиней.
1. Визначаємо вихід і вартість гною:
120*3*2 = 720 грн.
2. Визначаємо валовий приріст:
120*365*560=245,3 ц.
3. Визначаємо собівартість 1 ц. приросту м'яса свиней:
69404 - 720:245,3 = 280 грн.
Задача 3.
Розрахувати собівартість продуктивності птахівництва.
Господарство запланувало отримати 2000 шт. яєць. Затрати по утриманню птиці становитимуть - 175500 грн., нормативна вартість побічної продукції (пух, пір'я, послід) - 7300 грн.
Визначити собівартість 1 тис. шт. яєць.
1. Від загальних витрат віднімаємо вартість побічної продукції:
175500 - 7300 = 168200 грн.
2. Визначаємо собівартість 1 тис. шт. яєць
168200:2000=841грн.
Фінансовий план, його будова і зв'язок з іншими розділами плану
Фінансовий план є ключовим розділом усього плану підприємства, бо, по-перше, узагальнює результати всіх попередніх його розділів, зводячи їх в одне ціле шляхом подання у вартісному виразі, і дозволяє судити про те, наскільки план взагалі прийнятний з економічного погляду; по-друге, обґрунтовує загальні потреби бізнесу в інвестиціях; по-третє, складається для управління поточною та стратегічною діяльністю підприємства.
Для внутрішнього середовища підприємства фінансове планування є важливим, оскільки:
· втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;
· установлює стандарти для організації фінансової інформації;
· визначає прийнятні межі витрат, необхідних для реалізації плану підприємства;
· у частині оперативного фінансового планування дає цінну інформацію для розробки і корегування стратегії підприємства.
Велике значення має фінансове планування І для контактів із зовнішнім середовищем: постачальниками, споживачами, дистриб'юторами, кредиторами, інвесторами. Від їхньої довіри залежать вартість активів підприємства І можливості його ефективного господарювання. Тому фінансовий план має бути добре обґрунтований.
Фінансовий план включає такі складові:
· план обсягів реалізації продукції;
· план доходів і витрат (прибутків і збитків);
· план руху грошових коштів (бюджет руху готівки);
· плановий баланс активів та пасивів підприємства;
· розрахунок точки беззбитковості;
· письмовий виклад результатів фінансового планування.
Другий, четвертий і п'ятий документи відносять, як правило, до довгострокових фінансових планів, що мають стратегічне значення, а третій є прерогативою поточних планів. До фінансового планування тісно примикають, хоч і належать до більш загальних елементів фінансового менеджменту, складання довгострокового плану (бюджету), капіталовкладень та оцінка інвестиційних проектів, а також довгострокова стратегія фінансування підприємства.
Одним із головних обов'язків фінансового менеджера підприємства є періодичне (щомісячне, щоквартальне, щорічне) складання пояснювальних записок до вихідних форм фінансового стану підприємства з розрахунковими показниками і детальним аналізом відхилень (від планових показників попереднього року, середніх показників по району, показників кращих підприємств району чи області та підприємств-конкурентів) з рекомендаціями щодо усунення недоліків.
Фінансовий план тісно пов'язаний з іншими розділами плану підприємства. Так, плани реалізації продукції, одержання прибутку, формування та використання валового доходу, руху готівки складають на основі балансів продукції рослинництва, тваринництва і промислових виробництв, плану витрат і собівартості продукції. Визначаючи потребу в оборотних засобах, використовують, окрім того, дані виробничої програми підприємства.
Основними етапами фінансового планування є:
· аналіз фінансових показників підприємства за попередній період. При цьому використовують основні фінансові документи підприємства - баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух готівки;
· планування реалізації продукції, прибутків і збитків.
Планування реалізації продукції, цін, прибутку і рентабельності
Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами поділяють на внутрішні та зовнішні. Про використання зовнішніх джерел свідчать надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку. У світовій практиці 60-70 відсотків фінансових ресурсів надходять на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:
· виручку від реалізації продукції, робіт і послуг;
· виручку від іншої реалізації;
· доходи від позареалізаційних операцій (проценти, перераховані за зберігання грошей у банку, плата за передане в оренду майно, доходи на акції тощо).
Основним джерелом грошових надходжень кожного сільськогосподарського підприємства є виручка від реалізації продукції; виконання робіт і надання послуг на сторону. Планову виручку розраховують окремо за видами продукції рослинництва, тваринництва, підсобних промислових виробництв, за роботи, виконані па стороні, та послуги, надані різним підприємствам, організаціям і особам.
Після виконання зобов'язань за державними і регіональними контрактами решту продукції сільськогосподарські підприємства реалізують за своїм вибором заготівельним і торговельним організаціям, переробним підприємствам, організаціям і підприємствам споживчої кооперації, міжгосподарським підприємствам і об'єднанням, на міських ринках і власних магазинах, працівниками господарства, для громадського харчування і поліпшення місцевого постачання. Обсяги продукції, що підлягають реалізації, узгоджуються за їхніми видами з даними балансових розрахунків продукції рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв.
Продукцію, що її передбачається продавати (видавати) працівникам господарства і залученим особам у рахунок оплати праці, оцінюють за прийнятними в господарстві цінами. Продукцію на громадське харчування відпускають за плановою собівартістю, але не вище ринкових цін. Видачу працівникам господарства грошової додаткової оплати і премій овочами, картоплею, фруктами, ягодами, виноградом планують за плановою собівартістю, але не вище роздрібних цін за вирахуванням торгової знижки, а сіна, соломи - за плановою собівартістю. Видачу молодняку худоби працівникам підприємства в рахунок оплати праці здійснюватимуть за цінами, прийнятими в господарстві. Розділивши всю виручку від реалізації продукції конкретного її виду на загальну кількість цієї продукції, визначають середню ціну продажу.
Після цього обчислюють повну собівартість реалізованої продукції, яка складається з виробничої собівартості й реалізаційних витрат. Виробничу собівартість визначають множенням собівартості одиниці продукції (при цьому щодо худоби і птиці беруть до уваги не собівартість приросту, а собівартість 1 ц живої маси) на обсяг її реалізації. Витрати з реалізації, що не відшкодовуються заготівельними організаціями, включають у витрати з реалізації продукції на ринку, через комісійну торгівлю та інші організації, а також у витрати з навантаження продукції, ЇЇ пакування, утримання приміщень для зберігання в місцях її реалізації, оплати праці працівникам тощо.