Інженерне управління у виробничих і обслуговуючих структурах сільськогосподарських товаровиробників (стр. 4 из 7)
6. Зберігання.
7. Комплектування і перепродажне обслуговування.
8. Реалізація технічної продукції і розподіл прибутку.
9. Експлуатація.
10. Технічне забезпечення у використанні продукції.
11. Інформація споживача про стан і надійність продукції.
12. Утилізація.
Рис. 3. Петля якості в системі “виробник – посередник – замовник” сільськогосподарської техніки
Післяпродажне обслуговування передбачає провідування спеціалістом покупця протягом 10…12 днів після придбання машини для консультації і відповідей на питання, які виникли у клієнта по експлуатації машини.
Найбільш ефективним напрямком вдосконалення обслуговування сільськогосподарської техніки, відпрацьованим в ринкових умовах, є “петля якості”, що відображає замкнутість і безперервність системи “машиновиробник-технічний посередник-машинозамовник” (рис. 3).
Фірмове обслуговування і ремонт потрібно розглядати як елемент виробничого процесу заводу-машиновиробника, що сприяє підвищенню якості своєї продукції і одночасно максимальному наближенню організації, економіки і технології технічного сервісу до рівня виготовлення техніки. Вітчизняне сільськогосподарське машинобудування цю форму вдосконалення технічного сервісу використовує недостатньо.
Ринкова економіка визначає підходи до технічного сервісу машинно-тракторного парку, насамперед, з позицій його економічної доцільності, а потім вирішуються технічні, технологічні, організаційні проблеми. Досвід минулих років організації ремонту сільськогосподарської техніки враховував економічні відносини здебільшого однобічно, нехтуючи основами еквівалентного обміну і взаємної зацікавленості господарства і ремонтно-транспортних підприємств (РТП).
Монополізм і диктат виробника сільськогосподарської техніки і посередника по її обслуговуванню наклали свій відбиток на розвиток ремонтно-обслуговуючого виробництва. Створена в районах ремонтно-технічна база (майстерні загального призначення, спеціальні ремонтні майстерні, ремонтні заводи) виявились по потужності надзвичайно об’ємною навіть при однозмінному режимі роботи і потребувала для окупності капітальних вкладень, зростаючого завантаження ремонтним фондом. Це досяглось за рахунок нерівноправних договірних відносин ремонтно-технічних підприємств і основних постачальників ремонтного фонду – колгоспів і радгоспів.
Запасні частини, ремонтні матеріали, станочне обладнання по каналах розподільної системи осідали на складах і базах ремонтно-технічних підприємств і до безпосередніх споживачів-господарств доходили в недостатніх обсягах, що не дозволяло відмовитись від договорів централізованого технічного сервісу. Крім того, в багатьох господарствах власна ремонтна база була і залишається слабкою.
Перша ключова функція інженерного менеджменту полягає в реформуванні (створенні) районної конкурентоздатної мережі ремонтно-обслуговуючих структур в системі технічного сервісу та їх ефективному управлінні.
Модель організаційної структури районного інженерно-технічного центру показана на рис. 4. Вона включає шість загальних відділів і вісім спеціалізованих служб.
Розширена структура управління районним інженерно-технічним центром представлена на рис. 5.
Перехід до ринкових відносин загострює проблеми, пов’язані з станом і використанням ремонтно-обслуговуючого потенціалу сільського господарства.
Другою ключовою функцією інженерного менеджменту є налагодження рівноправних і взаємовигідних виробничих відносин між районними ремонтно-обслуговуючими структурами та сільськогосподарськими підприємствами.
В умовах ринкової економіки регулювання виробничих відносин між районними ремонтно-обслуговуючими підприємствами і господарствами в сфері технічного сервісу можна здійснювати шляхом диференціації заробітної плати спеціалістів районних служб в залежності від кінцевих результатів сільськогосподарського виробництва.
Рис. 4. Організаційна структура районного інженерно-технічного центру
Рис. 5. Структура управління районним інженерно-технічним центром
Ось, як приклад, здійснюється розрахунок диференційної заробітної плати керівникам і спеціалістам районної служби експлуатації і технічного обслуговування машинно-тракторного парку (ЕТО МТП). Диференційна заробітна плата враховує оцінку ефективності роботи районної служби ЕТО МТП по основних показниках і додаткових вимогах (табл. 3), які є базовими даними на кінцевий результат сільськогосподарського виробництва.
Таблиця 3.
Основні показники і додаткові вимоги оцінки роботи виробничих служб технічного сервісу РІТЦ
| Виробничі служби | Основні показники | Додаткові вимоги |
| Експлуатації і технічного обслуговування машинно-тракторного парку | Виконання договірних обов’язків по видах, обсягах і строках проведення технічного обслуговування МТП. | Забезпечення нормативного завантаження МТП господарств. |
| Дотримання нормативних або договірних затрат по собівартості робіт на технічне обслуговування МТП. | ||
| Приріст обсягів реалізації сільськогосподарської продукції в районі. | ||
| Забезпечення планового коефіцієнту технічної готовності МТП господарств. | ||
| Забезпечення росту продуктивності і якості праці. | ||
| Ремонту техніки і виготовлення деталей | Виконання договірних зобов’язань по видах, строках і обсягах ремонту машинно-тракторного парку та виготовлення вузлів і деталей. | Дотримання нормативних затрат засобів виробництва на ремонт МТП. |
| Дотримання рівня нормативних затрат на виготовлення вузлів і деталей. | ||
| Забезпечення планового коефіцієнту технічної готовності МТП господарств. | ||
| Виконання плану прибутку ремонтної майстерні. | ||
| Забезпечення росту продуктивності і якості праці. |
Диференційна заробітна плата цієї категорії працівників визначається множенням тарифної ставки
на коефіцієнти: використання затрат по виконанню технічного обслуговування МТП 
, технічної готовності МТП 
, обліку якості праці 
по класифікатору (табл. 4).Таблиця 4. Показники класифікатора обліку якості праці керівників і спеціалістів служби експлуатації і технічного обслуговування МТП РІТЦ
| Найменування факторів | Коефіцієнти: підвищення (+) зниження (–) |
| Підвищуючі фактори | |
| Впровадження у виробництво рацпропозицій, передового досвіду | + 0,10 |
| Сприяння впровадженню рацпропозицій, передового досвіду | + 0,05 |
| Заміна іншого працівника при виробничій необхідності | + 0,01 |
| Перевищення встановленого коефіцієнту технічної готовності машинно-тракторного парку | на % перевищення |
| Урядова нагорода, подяка, дошка пошани | + 20; + 0,10 |
| Понижуючі фактори | |
| Прогул | – 1,00 |
| Порушення трудової дисципліни | – 0,10 |
| Порушення правил техніки безпеки, охорони праці | – 0,10 |
| Невиконання доведених місячних завдань (за кожне) | – 0,05 |
| Недотримання наказів, розпоряджень, інструкцій | – 0,05 |
| Неповне або неякісне виконання функціональних обов’язків | – 0,05 |
| Приписки або неправдива інформація | – 0,10 |
| Прийняття рекламацій, претензій (за кожну) | – 0,10 |
| Невиконання заявок господарств (по диспетчерській службі) | на % невиконання |
| Відсутність графіка планування робіт по технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку | – 0,05 |
| Відсутність контролю і аналізу обслуговування техніки в господарствах | – 0,10 |
| Невиконання встановленого коефіцієнту технічної готовності машинно-тракторного парку | на % невиконання |
| Перевитрата коштів на технічне обслуговування МТП | – 0,15 |
| Незадовільний і несвоєчасний облік, контроль та аналіз матеріально-грошових і трудових затрат по службі експлуатації і технічного обслуговування МТП | – 0,15 |
| Зниження якості праці, низька культура виробництва | – 0,10 |
де
— диференційна заробітна плата, грн.; 
— місячна тарифна ставка по штатному розкладу; 
— 
— 
— показники класифікатора обсягу якості праці.Приклад розрахунку.
Тарифна ставка спеціаліста – 630 гривень.
Затрати на техобслуговування МТП: